Ухвала

від 03.09.2015 по справі 804/1308/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2015 рокусправа № 804/1308/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Пожежна безпека»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №804/1308/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Пожежна безпека» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Пожежна безпека» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005171501 від 15.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100935,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 80748,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 20187,00грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо імітації надання-отримання послуг від ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» і ТОВ «ДІМАЙТІД». Позивач вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що Податковий кодекс України не надає права органам податкової інспекції встановлювати в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.12.2014р. по 03.12.2014р. повноважними особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХОЛДИНГ «ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА» (код за ЄДРПОУ 35498293) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 34757157) і ТОВ «ДІМАЙТІД» (код за ЄДРПОУ 39124570) за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., за результатами якої складено акт від 03.12.2014 р. №3412/04-61-22-4/35498293 (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80 748 грн., в т.ч. за липень 2014 р. у сумі 49 015 грн. і серпень 2014 р. у сумі 31 733 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0005171501 від 15.12.2014р., яким ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 100935,00,00грн., в тому числі за основним платежем - 80748,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20187,00грн. (т.1 а.с.26)

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які були надані позивачем не можна визнати первинними, з огляду на те, що вони не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому оскаржуване повідомлення-рішення №0005171501 від 15.12.2014р. є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми) дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» і ТОВ «ДІМАЙТІД», на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, взаємовідносини між ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» та ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» ґрунтувалися на підставі таких документів:

договору від 08.08.2014 Р. №ГЛЛ0714, відповідно до умов якого ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» доручав, а ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛИМИТЕД» зобов'язувався виконати наступні роботи по проведенню дослідження та забезпечення безпеки (консультаційні послуги): надати консультаційні послуги зі складання плану локалізації та ліквідації аварій та аварійних ситуацій для сорока двох автозаправних станцій; надати консультаційні послуги зі складання ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки відповідно до ПКМ України №956 від 11.07.2002 р. «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» для сорока двох автозаправних станцій; надати консультаційні послуги зі складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки у відповідності до ПКМ України №956 від 11.07.2002 р. «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» для сорока двох автозаправних станцій; надати консультаційні послуги в отриманні експертного висновку для нормативних документів отриманих відповідно до зазначених пунктів даного договору;

договору від 17.08.2014 р. №17-ГЛЛ/0814, відповідно до умов якого ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» отримував, а ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» зобов'язувався виконати наступні роботи з виконання та забезпечення безпеки (консультаційні послуги): надати консультаційні послуги по складанню плану локалізації аварій та аварійних ситуацій для сорока автозаправних станцій; надати консультаційні послуги по складанню декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки для шістнадцяти автозаправних станцій; надати консультаційні послуги в отримання експертного висновку для нормативних документів отриманих відповідно до зазначених пунктів даного договору.

В Акті перевірки зазначено, що на виконання умов договорів, позивач від вказаних контрагентів отримав податкові накладні та акти здачі-прийняття виконаних послуг, в яких зазначено, що контрагентами були надані консультаційні послуги. Повний перелік актів знайшов своє відображення в Акті перевірки на арк.4-6 та їх копії долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, податковий орган, зокрема, зазначив, що ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» не надано документи, які підтверджують виконання консультаційних послуг, окрім актів здачі-прийняття виконаних послуг, в яких відсутній обсяг господарської операції, одиниця виміру такої операції, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З цих підстав податковий орган дійшов висновку про імітацію надання-отримання послуг ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» і ТОВ «ДІМАЙТІД» ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека».

Суд апеляційної інстанції вважає таку позицію ДПІ обґрунтованою, оскільки встановлені судом обставини справи, свідчать про те, що позивачем до перевірки не надано документів, підтверджуючих реальність господарських операцій по виконанню робіт (наданню послуг), а ті документи, які відображено в Акті перевірки, не містять у собі зміст та обсяг господарських операцій, тобто ті відомості, виходячи з яких можливо зробити висновок про суть господарських операцій.

Посилання ж ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» на те, що позивач є підрядною організацією та всі документи були передані замовнику (експертні висновки, плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій, декларації безпеки об'єкта підвищеної безпеки та експертний висновок декларації безпеки, копії яких долучено до матеріалів справи), суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки дані документи не містять у собі відомостей ані про те, що вказані документи підготовлені ТОВ «Холдинг «Пожежна безпека» ані про те, що їх підготуванню сприяли дії (роботи) ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» і ТОВ «ДІМАЙТІД».

Натомість, податковий кредит формувався позивачем за результатами взаємовідносин саме з ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» і ТОВ «ДІМАЙТІД», і під час розгляду справи позивачем не надано документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання господарської операції та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак - не доведено того, що обумовлені правочином операції були виконані в об'єктивній дійсності.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податкового органу, що із зазначених вище первинних документів (актів здачі-прийняття виконаних послуг), неможливо встановити, чи виконувались ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» і ТОВ «ДІМАЙТІД» дії на виконання умов договорів.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки Акта перевірки знайшли своє правове підтвердження, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції у повному обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Пожежна безпека» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №804/1308/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 04.09.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов