Ухвала

від 03.09.2015 по справі 804/5343/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2015 рокусправа № 804/5343/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №804/5343/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування розрахунку та припису,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2015 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- - визнати протиправним дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області в межах проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в результаті якої складено акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 26-27 березня 2015р., в частині встановлення порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 125-126 Земельного Кодексу України, оскільки такі висновки зроблено не уповноваженим на це органом та під час існування мораторію на проведення перевірок;

- скасувати розрахунок розміру шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на вул. Сахарова в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, що доданий до акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 26-27 березня 2015р., та не має дати і номеру;

скасувати припис до акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 26-27 березня 2015р., вих. 4-1092-8-3 від 01.04.2015р.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що екологічна інспекція не наділена правом проведення перевірок щодо самовільного зайняття земельних ділянок, як не має і права складати акти щодо можливого самозайняття земельних ділянок для розміщення автостоянок. Крім того, проведення перевірки його, як суб'єкта господарювання, можливе лише з дозволу Кабінету Міністрів України. Також позивач посилався на те, що ним подана заява до Криворізької міської ради щодо виділення спірної земельної ділянки, для ведення підприємницької діяльності у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів у складі об’єкта не введеного в експлуатацію будівництва під розміщення автостоянки та будівлі КПП від 23.01.2015р. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що він є власником будматеріалів, проте земельною ділянкою не користується. З наведених підстав позивач вважає, що акт від 26-27.03.2015р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким

визначено порушення ст. 125-126 ЗК України, розрахунок завданої шкоди та припис про звільнення ділянки складено не уповноваженим на це органом, без дотримання норм законодавства, з порушенням законів України, отже такі дії є протиправними, а розрахунок завданої шкоди та припис підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку здійснювалася перевірка саме ФОП ОСОБА_3, як суб'єкта господарювання, а не лише земельної ділянки, а тому наявність дозволу КМУ або ухвали слідчого судді (суду) є обов'язковою. Крім того, на думку позивача, суд не звернув уваги на той факт, що станом на час проведення перевірки (березень 2015) позивач вже не був власником будматеріалів, а тому в акті перевірки повинна була бути вказана інша особа. Більш того, будматеріали придбавались позивачем як фізичною особою, а не підприємцем, оскільки договір укладено 20.12.2014 року, а фізичною особою-підприємцем позивач зареєструвався лише у січні 2015 року.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області на підставі постанови прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу від 06.03.2015 року про призначення перевірки по кримінальному провадженню №42015040720000001 від 09.02.2015р., наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 102-п від 23.03.2015 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони земельних ресурсів за адресою: м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Сахарова, 3а, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 26-27 березня 2015р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 125-126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки, відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру, шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» відповідачем було виконано Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на вул. Сахарова в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Також, за результатами перевірки, посадовими особами відповідача складено припис до акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 26-27 березня 2015р. за вих. № 4-1092-8-3 від 01.04.2015р. в якому приписано ФОП ОСОБА_3 користування земельною ділянкою по вул. Сахарова в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, для розміщення автостоянки та будівлі КПП, як тимчасового об'єкту здійснювати за наявністю правовстановлюючих документів. Визначено термін виконання - постійно.

Вважаючи, що відповідач не є уповноваженою особою на проведення такої перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку мало місце проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території земельної ділянки, що розташована по вул. Сахарова в м. Кривому Розі, а не суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 Розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а розмір може бути переглянутий. Припис є виконаним в силу продажу позивачем придбаних будматеріалів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

Щодо повноважень Державної екологічної інспекції на проведення перевірки та наявності на це підстав.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.

Статтею 17-1 Закону України «Про охорону земель» та ст.ст. 7, 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної екологічної інспекції до яких в тому числі входять здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Виходячи зі змісту вищезазначених правових норм, колегія суддів вважає, що відповідач є спеціально уповноваженим органом, який, серед іншого, забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у т.ч. шляхом проведення відповідних перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки стала постанова прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу від 06.03.2015 року про призначення перевірки по кримінальному провадженню № 42015040720000001 від 09.02.2015р.

Відповідно до ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.36 КПК України, в редакції чинній на час винесення постанови про призначення перевірки, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Таким чином, у відповідача були наявні достатні підстави для призначення та проведення спірної перевірки.

Щодо тверджень позивача про введення обмежень на проведення перевірок, колегія суддів зазначає, що такі обмеження, згідно Закону України № 76-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках кримінального провадження було призначено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території земельної ділянки. Тобто, предметом перевірки було не дотримання конкретно ФОП ОСОБА_4 вимог природоохоронного законодавства, а взагалі стан земельної ділянки та чи не було відносно неї порушень вимог природоохоронного законодавства.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що уніфікований акт, за результатами проведення такої перевірки не складається, для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, призначеної на підставі постанови органу прокуратури в рамках кримінального провадження, ухвала слідчого судді не потрібна, як не потрібен і дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення такої перевірки.

Таким чином, підстави для визнання протиправними дій відповідача в межах проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відсутні. Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що матеріали перевірки, у тому числі Акт перевірки, розрахунок розміру шкоди є доказами у кримінальній справі, на підставі яких у визначеному законом порядку слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст.84, ст.99 КПК України).

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Актом перевірки від 26-27.03.2015 року б/н встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує земельну ділянку площею 0,1891 га, на якій розташований належні йому будівельні матеріали у складі об’єкта не введеного в експлуатацію будівництва, який розташований за адресою: м.Крививй Ріг, Довгинцівський район, вул.Сахарова, 3а, без наявності документів, що посвідчують право власності користування чи оренди.

Вказані обставини свідчать, що ФОП ОСОБА_3 не мав правових підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки.

Набуття позивачем права власності на будматеріали не надає позивачу права користуватися земельною ділянкою без сплати за неї. Відсутність рішення про передачу земельної ділянки та укладеного договору за спірний період, без оформлення будь яких правовстановлюючих документів не звільняє позивача від відшкодування завданих збитків, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам визначено постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року (надалі - Порядок), відповідно до пункту 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розмір шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок без правовстановлюючих документів обраховано з дотриманням вимог Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.

Посилання ж позивача на невірний розрахунок таких збитків, суд до уваги не приймає, оскільки, розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб’єкта владних повноважень, який є обов’язковим до виконання, а відтак, питання про правильність нарахування розміру шкоди може вирішуватись у разі її стягнення.

Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції та, фактично, містить інші підстави ніж ті, які були зазначені у позові, та з огляду на які суд першої інстанції прийняв судове рішення.

Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги в частині визначення підстав для визнання протиправними дій відповідача, які суттєво відрізняються від підстав, заявлених у позові. Так, зокрема, в адміністративному позові, ФОП ОСОБА_3 неодноразово наголошував, що саме він є власником будматеріалів, проте земельною ділянкою не користується. В апеляційній скарзі ж позивач вказує, що він не є власником будматеріалів.

Колегією суддів було оглянуто Договір купівлі-продажу від 28.02.2015 року та встановлено, що у п.1 Договору зазначено, що вказані будматеріали отримані Продавцем (ОСОБА_3М.) згідно договору б/н купівлі-продажу від 01.02.2014 (між ОСОБА_5 та ОСОБА_6В.) (а.с.41).

Разом з тим, яке відношення ОСОБА_3 має до Договору, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судом не встановлено.

У п.6 Договору зазначено, що Продавець (ОСОБА_3М.) дійсно є власником будматеріалів, з яких побудовано об'єкт не введений в експлуатацію на підставі вищевказаного договору купівлі продажу від 01.02.2014 (а.с.42).

Проте, в адміністративному позові позивач зазначає, що він є власником будматеріалів на підставі Договору купівлі-продажу від 20.12.2014р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Вказаний Договір від 20.12.2014р. містить ідентичні пункти 1 та 6, які наведено в Договорі від 28.02.2015 року (а.с.11-12).

Посилання позивача на те, що будматеріали придбавались позивачем як фізичною особою, а не підприємцем, оскільки договір укладено 20.12.2014 року, а фізичною особою-підприємцем позивач зареєструвався лише у січні 2015 року, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки Договір купівлі-продажу від 20.12.2014 року містить печатку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (а.с.12 зв.бік).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції прийнято вірне по суті рішення, а тому підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/5343/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 07.09.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов