Постанова

від 02.09.2015 по справі 826/1457/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2015 р. м. Київ К/800/53777/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представників:

від позивача - Прокоф'єва Л.С.,

від відповідача - Ляшенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року

у справі №826/1457/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова

корпорація України"

до Державної фінансової інспекції України

про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі по тексту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції України (далі по тексту Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо складення та направлення позивачу вимоги про усунення порушень та недоліків від 31.07.2013 року № 07-14/826 в частині пунктів 6, 11.2, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, 13.1, 16.1, 16.3, 17.1, 19.1, 19.2, 20.2, 20.3, 21.3, 22.1, 22.2, 23.1, 25.1, 25.2, 25.3, 25.4, 27.1, 27.3, 27.4, 27.5, 27.6, 28.1, 28.2, 28.3, 29.3, 29.4, 30.1, 32.1, 32.2, 32.7, 37.1, 41.1, 42.2, 42.3, 42.6, 43.1, 44.2, 45.1, 46.2, 47.2, 47.3, 47.4; скасувати вимогу відповідача про усунення порушень та недоліків від 31.07.2013 року №07-14/826 в частині пунктів 6, 11.2, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, 13.1, 16.1, 16.3, 17.1, 19.1, 19.2, 20.2, 20.3, 21.3, 22.1, 22.2, 23.1, 25.1, 25.2, 25.3, 25.4, 27.1, 27.3, 27.4, 27.5, 27.6, 28.1, 28.2, 28.3, 29.3, 29.4, 30.1, 32.1, 32.2, 32.7, 37.1, 41.1, 42.2, 42.3, 42.6, 43.1, 44.2, 45.1, 46.2, 47.2, 47.3, 47.4.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року у справі №826/1457/14 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 6 Вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції України від 31.07.2013 року №07-14/826. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування п. 6 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень та недоліків від 31.07.2013 року № 07-14/826. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у позові та постанову суду другої інстанції, направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт № 07-22/34 від 22.05.2013 року.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем пред'явлено позивачу вимогу, викладену в листі від 31.07.2013р. №07-14/826, про усунення виявлених порушень та недоліків.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

За приписами частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано відповідача вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність вимоги від 31.07.2013р. №07-14/826 щодо відшкодування ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" збитків.

Не обговорюючи питання наявності факту порушення позивачем фінансової дисципліни та обґрунтованості вимоги Інспекції від 31.07.2013 року №07-14/826, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі №826/1457/14 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: