Рішення

від 06.10.2009 по справі 20/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/201

06.10.09

За позовом          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

                              державної адміністрації) «Київреклама»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавіа»

Про                         стягнення 10700,91грн.

                                                                                              Суддя В.В. Палій

                                                                                                                 Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача        не з'явився

Від відповідача   не з'явився

Обставини справи:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавіа» про стягнення 6888,00грн. –основного боргу, 352,37грн.-3% річних, 3460,54грн.-збитків від інфляції  за договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розташування об'єкту (-ів) зовнішньої реклами від 28.04.2004р. № 1584  (далі –Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із пунктом 4.3 Договору плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому, на розрахунковий рахунок Робочого органу на підставі рахунка-фактури останнього.

Крім того, позивач вказує, що згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання   має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу пеню за порушення свої зобов'язань за Договором. Згідно ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу збитки від інфляції та 3 %річних.

Ухвалою суду від 25.06.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/201 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 26.08.2009р.

У судовому засіданні 26.08.2009р. представник позивача надав суду  заяву про продовження строку вирішення спору у справі №20/201.

Клопотання, викладене у заяві, судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача надав суду довідку про включення до ЄДРПОУ відповідача, відповідно до якої адресою офіційного місцезнаходження відповідача є: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22 А.

            У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою офіційного місцезнаходження, розгляд справи 26.08.2009р. відкладено.

           У судовому засіданні 15.09.2009р. представник відповідача частково визнав позов в частині суми основного боргу.

                 У судовому засіданні 15.09.2009р. судом оголошено перерву до 23.09.2009р., для надання сторонам можливості надати суду додаткові докази по справі.

         У судовому засіданні 23.09.2009р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд застосувати загальну позовну давність до вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 2712,00грн., відмовити частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2712,00грн. –основного боргу, 3460,54грн. –збитків від інфляції, 352,37грн.-3% річних. В частині позовних вимог про стягнення 4176,00грн. відповідач позов визнає.

      У судовому засіданні 23.09.2009р. судом оголошено перерву до 06.10.2009р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

28.04.2004р. між сторонами був укладений Договір №1584, відповідно до умов якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування об'єктів зовнішньої реклами на підставі дозволів, а Розповсюджувач зобов'язаний здійснити оплату за користування цими місцями.

Між сторонами був укладений Додаток № 1 до Договору на підставі якого, відповідачу було передано право на тимчасове користування  двома місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а також була визначена базова ціна та  строк користування (в матеріалах справи).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що  позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, —на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами  у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002 № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002 за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва,  затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають  у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

Відповідно до п. 4.3 договору плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому, на розрахунковий рахунок Робочого органу на підставі рахунка-фактури останнього.

З пояснень представник Позивача вбачається, що станом на час пред'явлення позивачем позову до суду  Відповідач не розрахувався з Позивачем і його заборгованість перед  Позивачем за Договором складає 6888,00грн.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 6888,00грн. –основного боргу, 3460,54грн. –збитків від інфляції, 352,37грн. -3% річних.

Відповідач, частково  заперечуючи у відзиві проти позовних вимог, зазначає про те, що рахунки-фактури, як за використання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами  у 2006році так і за використання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами  у 2007р. відповідач не отримував.

Доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур, які додані до позовної заяви, позивач суду не надав.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на   користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідач не надав суду заперечень проти використання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами протягом зазначеного позивачем періоду 2006р.-2007р., проте, зазначає, що оскільки зобов'язання не було виконане відповідачем з вини позивача (відсутність виставлених рахунків-фактур), відповідно строк оплати не надстав.

При цьому, в частині позовних вимог у розмірі 4176,00грн. відповідач позов визнає, не дивлячись на заперечення факту виставлення рахунків-фактур).

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову в частині 4176,00грн. заборгованості не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, у зазначеній частині позовних вимог  позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відзиві відповідач також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду  в частині стягнення заборгованості по оплаті за тимчасове користування місяцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами з січня 2006р. по липень 2006р. включно.

Проте, суд вважає зазначене твердження відповідача помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.3 Договору здійснення відповідачем оплати за право тимчасово користування місцями ставиться у залежність від одержання рахунків-фактур позивача.

Як зазначено вище, в силу п. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, до моменту виставлення позивачем рахунків-фактур відповідачу для здійснення оплати, відсутні підстави вважати, що цивільне право або інтерес позивача порушені, у зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати на виконання умов Договору №1584 від 28.04.2004р.

За наведених обставин,  перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права, а саме, після виставлення рахунків-фактур відповідачу для здійснення оплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на час пред'явлення позивачем позову до суду, строк позовної давності за заявленими позивачем позовними вимогами не пропущений, більше того, строк виконання відповідачем зобов'язання із здійснення оплати за тимчасове користування місяцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами за вказаний у позовній заяві період, не настав.

За наведених обставин, в частині позовних вимог, які не визнані відповідачем, а саме, в частині суми 2712,00грн. –основного боргу, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Також суд не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки строк виконання грошового зобов'язання відповідачем не пропущений (у тому числі, в частині тієї суми позовних вимог, яка визнається відповідачем).

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, –

                                                             ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавіа»(м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22А, код ЄДРПОУ 31812398) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 4176,00грн. –основного боргу, 41,76грн. - державного мита, 121,95грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                             В.В. Палій