Рішення

від 30.09.2009 по справі 17/226/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/226/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09                                                                          Справа №  17/226/09

Суддя   

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Нояк”, 03127, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 27       

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Адіс”, 69000, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 12

про стягнення 124 742,03 грн.

                                                                                                         суддя                 Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача:      Сидоренко О.І., довіреність від 02.01.09 № 1

від відповідача:  не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

30.06.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Нояк” (надалі - ТОВ “Нояк”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Адіс” (далі ТОВ “Адіс”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 12.01.07 № 12/01/07-В в сумі 124 742,03 грн., з яких: 113 811,14 грн. - сума основного боргу, 9 332,42 грн. - пеня, 1 598,47 грн. - індекс інфляції.

Ухвалою від 30.06.09 судом порушено провадження у справі № 17/226/09, судове засідання призначено на 29.07.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 29.07.09, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.08.09.

Ухвалою від 12.08.09 в.о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/226/09 на один місяць.

Ухвалою суду від 12.08.09 розгляд справи було відкладено на 30.09.09.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування  технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.09.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї. Свої вимоги обґрунтовує ст.ст. 11, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зазначивши наступне. 12.01.07 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 12/01/07-В на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар. Свої зобов'язання щодо оплати товару відповідач належним чином не виконав. Позивач вказує, що згідно акту взаєморозрахунків за період з 01.01.07 по 26.02.09 заборгованість становить 113 811,14 грн. Крім того, відповідачу нараховано інфляційні витрати в сумі 1 598,47 грн. за квітень, травень 2009 року та за невиконання грошового зобов'язання, на підставі п. 6.1 договору, - пеня у розмірі 9 332,42 грн. за період з 28.03.09 по 18.05.09. Враховуючи викладене позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представником позивача для підтвердження правильності адреси відповідача, яка зазначена у позовній заяві, надано суду довідку головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 07.08.09 № 21-10/5544, згідно з якою станом на час розгляду судом справи № 17/226/09 місцезнаходженням ТОВ “Адіс” є: 69000, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 12, що співпадає з адресою, зазначеною у позові. Зазначене надає підстави для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  

ВСТАНОВИВ:

12.01.07 між товариством з обмеженою відповідальністю “Нояк” (Постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю “Адіс” (Покупець) укладено договір поставки № 12/01/07-В, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар у кількості, асортименті й у строки, передбачені в даному договорі, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені товари.

Асортимент, характеристики і ціни одиниці товару визначаються Специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору або прайс - листом Постачальника, що є чинним на день отримання Замовлення. Кількість товару у кожній партії товарів визначається замовленням Покупця на постачання партії товару (п. п. 1.2, 1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до видаткових накладних.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що  підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору поставки від 12.01.07 № 12/01/07-В, згідно замовлень ТОВ “Адіс”, ТОВ “Нояк” передано, а відповідачем  прийнято товар на загальну суму 45 080,53 грн., про що свідчать видаткові накладні від 28.02.07 № НК-0001486 на суму 7 765,82 грн., від 26.04.07 № НК-0003074 на суму 3 406,56 грн., від 10.07.07 № НК-0005070 на суму 3 474,75 грн., від 10.07.07 № НК-0005074 на суму 83,60 грн., від 13.08.07 № НК-0005531 на суму 10 350,00 грн., від 26.02.09 № НК-0000646 на суму 19 999,80 грн. та довіреності, які видані уповноваженій особі ТОВ “Адіс”.  

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору, сторони узгодили, що партія товару оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів із дня передачі товарів покупцеві.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару за спірним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 113 811,14 грн. основного боргу. При цьому, позивач посилається на акт взаєморозрахунків з ТОВ “Адіс” станом на 26.02.09, з якого вбачається, що за період з 01.01.07 по 26.02.09 борг відповідача становить 113 811,14 грн.

Однак, посилання позивача на те, що факт визнання боргу за спірним договором підтверджується актом взаєморозрахунків судом до уваги не прийнято оскільки акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь - яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

Нормами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості за договором поставки від 12.01.07 № 12/01/07-В в сумі 45 080,53 грн. за вищезазначеними накладними, а також не скористувався своїм правом надати відзив на позов.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем не надано належних документів, які підтверджують отримання відповідачем товару на заявлену суму в повному обсязі, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 113 811,14 грн. основного боргу на підставі договору поставки від 12.01.07 є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою доданими документами та такою, що підлягає задоволенню в сумі 45 080,53 грн. В іншій частині вимоги про стягнення основного боргу відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки позивачем не надано суду належних документальних доказів отримання відповідачем товару на суму 68 730,61 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний  сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення.  

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 9 332,42 грн. за період з 28.03.09 по 18.05.09 за прострочку платежу в сумі 113 811,14 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений, однак враховуючи вищевикладені обставини, пеня підлягає задоволенню в сумі 1 541,38 грн. за період з 28.03.09 по 18.05.09. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за квітень-травень 2009 р. складає 1 598,47 грн. Однак, вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом в сумі 633,16 грн. за період квітень-травень 2009 р. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції відхиляються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 472,55 грн. державного мита та 118,38 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Адіс” (69000, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 12, код ЄДРПОУ 32607689, р/р 26006300000295 в ЗФ АКБ “Форум” в м. Запоріжжя, МФО 313913) на  користь  товариства з обмеженою відповідальністю “Нояк” (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 27, код ЄДРПОУ 31026652, р/р 260051286 в ВАТ “Кредит промбанк” в м. Києві, МФО 300863) - 45 080 (сорок п'ять тисяч вісімдесят) грн. 53 коп. основного боргу, 1 541 (одну тисячу п'ятсот сорок одну) грн. 38 коп. пені, 633 (шістсот тридцять три) грн. 16 коп. інфляції, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 55 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

                   Суддя                                                     В.Л. Корсун