Рішення

від 02.09.2009 по справі 10/314/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/314/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.09                                                                          Справа №  10/314/09

За позовом: Приморського орендного підприємства теплових мереж, м. Приморськ  

до відповідача: ВАТ СК “Оранта-Січ”, м. Приморськ

про стягнення суми 5481,84 грн.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача – Святашова М.С. – довіреність б/н від 10.08.2009р.

Від відповідача – Арцибашев В.Г. –довіреність № 79 від 23.03.2009р.

06.07.2009р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приморське орендне підприємство теплових мереж, м. Приморськ  з позовною заявою до ВАТ СК “Оранта-Січ”, м. Приморськ про стягнення 5481,84грн. заборгованості, яка складається з 3397,59грн. –основного боргу; 1084,86грн. –пені; 860,02грн. – витрат від інфляції та 139,37грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2009р. порушено провадження у справі № 10/314/09, засідання суду призначено на 02.09.2009р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для розгляду справи.

У судовому засіданні 02.09.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників сторін).

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Суду пояснив наступне. 08.10.21007р. між Приморським орендним підприємством теплових мереж (надалі позивач) та ВАТ СК “Оранта-Січ” (надалі відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 33 (надалі Договір). За договором відповідач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, обумовлені договором. п. 4.4. Договору встановлено обов'язок відповідача виконувати умови і порядок споживання теплової енергії в строки, передбачені Договором. Відповідно п. 7.1. Договору розрахунки за відпущену теплову енергію провадяться в грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивачеві до 10 числа наступного місяця на підставі Акту приймання виконаних робіт.  Відповідачу своєчасно надавались акти приймання виконаних робіт. Станом на 01.07.2008р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3397,59грн. 10.07.2008р. на адресу відповідача було направлено претензію на суму 3397,59грн., що підтверджується повідомленням про вручення  поштового відправлення. Проте, до теперішнього часу відповідачем заборгованість не погашена. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5481,84грн. заборгованості, яка складається з 3397,59грн. –основного боргу; 1084,86грн. –пені; 860,02грн. –витрат від інфляції та 139,37грн. –3% річних.

Представник відповідача позовні вимоги підтримав частково в сумі 4396,98грн. про що надав відповідну заяву. Просить відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки пропущено строк її стягнення.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності,  суд встановив, що 01.10.2007р. між Приморським орендним підприємством теплових мереж та ВАТ СК “Оранта-Січ” укладено договір на відпуск теплової енергії № 33.

Згідно до умов Договору, позивач зобов'язався відпускати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, обумовлені договором.

п. 4.4. Договору встановлено обов'язок відповідача виконувати умови і порядок споживання теплової енергії в строки, передбачені Договором.

Відповідно п. 7.1. Договору розрахунки за відпущену теплову енергію провадяться в грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивачеві до 10 числа наступного місяця на підставі Акту приймання виконаних робіт.  

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов зазначеного Договору,  за період з січня по квітень 2008 року, позивачем було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5794,24грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 20 від 30.01.2008р., №  42 від 28.02.2008р., № 12 від 31.03.2008р. та № 7 від 16.04.2008р. (копії в матеріалах справи).

Відповідачем заборгованість була сплачена частково в сумі 2396,66грн.

10.07.2008р. на адресу відповідача було направлено претензію на суму 3397,59грн., що підтверджується повідомленням про вручення  поштового відправлення № 271939 (копія в матеріалах справи).

Відповідач на претензію позивача не відповів, заборгованість не погасив.

Таким чином, станом на час проведення судового засідання, за період з січня по квітень 2008р.,  за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3397,59грн., що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного суд позовні вимоги, в частині стягнення 3397,59грн. основного боргу, задовольняє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає 139,37грн. за період часу з 10.02.2008р. по 24.06.2008р.,  та витрат від інфляції за період часу з 10.02.2008р. по 24.06.2009р.  в сумі 860,02грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції,  встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 1084,86рн. за період часу з 10.02.2008р. по 24.06.2008р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з п. 8.3. Договору, сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених Договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки було пропущено строк її стягнення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов  задовольнити частково.

      2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства Страхова Компанія “Оранта-Січ”, (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кирова, 75, п/р № 26506743131945 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 02307332) на користь Приморського орендного підприємства теплових мереж, (72100, м. Приморськ, вул. Єчина, 4, п/р 260013183 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 19282171) 3397(три тисячі триста дев'яносто сім)грн. 59коп. -  основної заборгованості; 139(сто тридцять дев'ять)грн. 37 коп. - 3% річних; 860(вісімсот шістдесят)грн. 02 коп. –витрат від інфляції; 81(вісімдесят одна)грн. 60коп. державного мита, 250(двісті п'ятдесят)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після  закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.09. 2009р.