Рішення

від 21.09.2009 по справі 3632-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3632-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2009Справа №2-7/3632-2009

За позовом  Суб'єкта підприємницької діяльності Гемпель Юрія Костянтиновича (95021, м. Сімферополь, вул. Качинська, 83, ідентифікаційний номер 2089717050)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбіт-С» (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта/Тургенєва, 19/1, кв. 2; м. Сімферополь, вул. Тургенєва, 12,  ідентифікаційний код 33434494)

Про стягнення 46 041,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача –  Гемпель Ю. К., паспорт; Гемпель Г. Ю., предст., дов. від 09.09.2009 р.

Від відповідача    –   Кузнецова Є. М., предст., дов. від 09.04.2009 р.

Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності Гемпель Юрій Костянтинович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбіт-С» 46 041,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди приміщення по вул. Морозова, 8 в м. Сімферополі, який був переукладений 01.04.2008 р. строком на один рік. Позивач зазначає, що за наслідками листування сторін договір був достроково розірваний 25.12.2008 р., однак об'єкт оренди був повернутий орендодавцю лише 20.01.2009 р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбіт-С» неустойку за користування приміщеннями за час прострочення у сумі 41 580,00 грн. на підставі пункту 4.2.6 договору, а також пеню у сумі 4461,00 грн., яку відповідач не сплатив з липня 2008 року.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач надав суду пояснення на відзив відповідача, в яких виклав обставини, як, на його думку, спростовують твердження відповідача, а також зазначив, що станом на  день подачі позову до суду офіційний курс долара США згідно довідки НБУ складав 7,6105 грн. з 1 долар, у зв'язку з чим просить суд стягнути з ТОВ «Гамбіт-С» неустойку в сумі 41 096,70 грн. та пеню в розмірі 4405,50 грн.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.04.2008 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності Гемпель Юрієм Костянтиновичем (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамбіт-С» (Орендар) був укладений договір оренди приміщення №2, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає Орендарю в тимчасове володіння та користування, а Орендар приймає в оренду приміщення, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Морозова, 8, загальною площею 138,1 кв. м.

Приміщення передається за актом приймання-передачі та переліком меблі, що надається в оренду (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата складає 3100 доларів США за кожний місяць оренди, за курсом продажу долару національним банком України, що в гривневому еквіваленті складає (на момент укладення договору) 15 655,00 грн. В подальшому сума в гривнях перераховується за курсом на момент розрахунків.

Згідно з пунктом 7.1 Договору  він вступає в силу з моменту його підписання та діє з 01 квітня 2008 року по 21 березня 2009 року включно.

В пункті 7.4 сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендаря, зокрема, якщо орендар бажає розірвати договір з причини відсутності необхідності використовувати в подальшому об'єкт оренди. При цьому, орендар повинен попередити письмово про це орендодавця не менше ніж за 2 місяця до запланованої дати розірвання договору.

Матеріали справи свідчать, що листом №56 від 25.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамбіт-С» звернулося до Суб'єкта підприємницької діяльності Гемпель Юрія Костянтиновича та повідомило про відсутність необхідності використовувати орендоване приміщення з 22.12.2008 р. і просило підписати акт приймання-передачі орендованого майна впродовж 20-22 грудня 2008 року.

Листом  від 15.11.2008 р. позивач повідомив відповідачу, що оскільки розірвання договору оренди за ініціативою орендаря можливо при попередженні про намір розірвання не пізніше ніж за 2 місяця до запланової дати, перерозрахунок орендної модливий лише з 26.12.2008 р. (після припинення договору). У вказаному ж листі позивач висловив свої зауваження щодо невідповідності стану об'єкта оренди  первісно переданому в користування приміщенню та повідомив про необхідність погашення боргів. Цей лист був вручений відповідачеві 17.11.2008 р., про свідчить відповідна помітка в правому нижньому куті другого аркушу листа.

Приймаючи до уваги те, що об'єкт оренд був повернутий позивачеві лише 20.01.2009 р., Суб'єкт підприємницької діяльності Гемпель Юрій Костянтинович звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки за користування приміщенням за час прострочення на підставі пункту 4.2.6 договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Підстави для зміни або розірвання договору встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, договір може бути розірваний або змінений в результаті односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково або в результаті односторонньої зміни договору, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору. Серед таких наслідків може бути і настання обов'язків для іншої сторони договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із ч. 1 та 2 ст. 653 ЦК України випливає, що законодавець чітко розрізняє поняття зміни та розірвання договору, з одного боку, та поняття зміни та припинення зобов'язання, — з іншого. Зміна договору тягне за собою зміну змісту зобов'язань, які на цьому договорі ґрунтуються. Розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його підставі. Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договору, а встановлює лише долю зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. В такому випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності рішенням суду. Інше може бути встановлене рішенням суду відповідно до загального правила ч. 1 ст. 638 ЦК, що встановлює момент, з якого вважається укладеним будь-який договір. Якщо сторони укладають угоду про зміну або розірвання договору, останній відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК має визнаватись зміненим або розірваним з моменту укладення цієї угоди. Проте, викладені вище правила, що встановлюють момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним, не поширюються на випадки зміни або розірвання договору шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, тобто шляхом відмови від договору. Загальні правила щодо порядку вчинення односторонніх правочинів, зокрема, щодо моменту, з якого такі правочині вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова від договору — це односторонній правочин, який породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки обох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент отримання стороною повідомлення про відмову, яке можна належно іденти фікувати як таке, що виходить від сторони договору, якщо інший строк припинення дії договору не вказаний у відповідній відмові.

Як вже було вказано вище,  в пункті 7.4 договору оренди  №2 від 01.04.2008 р. передбачено право орендаря на односторонню відмову від договору у випадку відсутності наміру використовувати орендовані приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Аналізуючи листування сторін (листи №56 від 25.10.2008 р.; б/н від 15.11.2008 р.), суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений письмовий правочин щодо того, що договір оренди №2 від 01.04.2008 р. буде достроково розірваний 25.12.2008 р. через 2 місяця після відповідного письмового повідомлення). Вчинення цього правочину було обумовлено передбачений пунктом 7.4 договору правом орендаря на односторонню відмову від договору, яким відповідач і скористався, завчасно заправивши відповідне повідомлення.

Отже, договір оренди №2 від 01.04.2008 р. був достроково розірваний 25.12.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В пункті 4.2.6 договору оренди сторони передбачили, що орендар зобов'язаний протягом трьох календарних днів з моменту закінчення строку оренди повернути за актом приймання-передачі орендодавцю об'єкт оренди в стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду. Якщо наймач не виконує вказану умову, він сплачує неустойку в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення.

З урахуванням цього, оскільки договір оренди припинив свою дію 25.12.2008 р., відповідач мав передати орендоване приміщення за відповідним актом не пізніше 28.12.2008 р., а з 29.12.2008 р. у позивача виникає право на нарахування неустойки. Проте, об'єкт оренди був повернутий позивачеві лише 20.01.2009 р. за відповідним актом приймання-передачі. В якому, до речі, сторони зазначили, що договір оренди достроково розірваний 25.12.2008 р., а об'єкт зданий орендодавцеві 20.01.2009 р. Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строку повернення об'єкта оренди, час прострочення складає 23 календарних дня.

Як вже було вказано вище, відповідно до пункту 3.1 договору оренди №2 від 01.04.2008 р., орендна плата становить 3100 доларів США на місяць, тобто 100 доларів в день.

Отже, розмір неустойки, яку відповідач має сплатити позивачеві за час прострочення повернення орендованого майна, складає 4600 доларів США (23 дн. х 100 дол. х 2).

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, гривневий еквівалент розміру неустойки має визначатися з урахуванням офіційного курсу долара США станом на 20.01.2009 р. – дату виникнення у позивача права на стягнення неустойки. Отже, оскільки офіційний курс долара США до української гривні станом на 20.01.2009 р. складав 7,7 : 1, стягненню з відповідача на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Гемпель Юрія Костянтиновича підлягає неустойка в розмірі 35 420,00 грн. (4600,00 х 7,7).

При цьому суд вважає непереконливими посилання відповідача на ухилення СПД Гемпель Ю. К. від підписання акта приймання-передачі орендованого майна, оскільки вказані твердження відповідача не підтверджуються жодними доказами, як-от: відповідними актами про відмову від підпису тощо. У той же час, статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Інші заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, фактично є особистим вільним тлумаченням змісту укладеного договору, у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4405,50 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Вказані положення засновані на принципах рівності сторін в господарському процесі та змагальності. Так, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності  за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України  сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення  поданими господарському суду доказами. Саме у цьому  полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов'язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов'язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

Суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені ані документально, ані нормативно не були обґрунтовані. Власно в розрахунку позову СПД Гемпель Юрій Костянтинович зазначив, що пеня нараховується за період з 10.06.2008 по. 19.06.2008 р., проте не зазначив, яке саме порушення умов договору чи чинного законодавства стало підставою для нарахування неустойки – чи то несвоєчасне внесення орендних платежів (якщо так, то в якій сумі та за який період з доданням відповідних документів на підтвердження зазначених фактів) чи якесь інше порушення. В свою чергу, відсутність відповідного документального підтвердження унеможливлює задоволення вимог позивача про стягнення пені, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі цього, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги СПД Гемпель Юрія Костянтиновича щодо стягнення з ТОВ «Гамбіт-С» пені й сумі 4405,50 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбіт-С» (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта/Тургенєва, 19/1, кв. 2; м. Сімферополь, вул. Тургенєва, 12,  ідентифікаційний код 33434494) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Гемпель Юрія Костянтиновича (95021, м. Сімферополь, вул. Качинська, 83, ідентифікаційний номер 2089717050) неустойку у сумі 35 420,00 грн., 354,20 грн. державного мита та 242,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.