Рішення

від 05.10.2009 по справі 3820-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3820-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2009Справа №2-18/3820-2009

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь  (95034, м. Сімферополь вул. Київська, 74/6)

До відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 105)

Про стягнення 299 097,54 грн.

                                                                                                         Суддя І.К. Осоченко

                                                         ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Бойко Д.П. – ю/к., довіреність від 05.01.2009р.

Від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів», м. Сімферополь (далі-відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 299097,54 грн., з яких 241501,23 грн. – сума основного боргу, 5083,74 грн. – сума пені, 6324,10 грн. – сума 3% річних, 46188,47 грн. – сума інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 549-552, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.03.1999р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 72. Відповідач виконував свої зобов'язання за договором неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 01.06.2009р., за ним склалася заборгованість у розмірі 241 501,23 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

05.10.2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду довідку, відповідно до якої станом на 05.10.2009 року заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становить 241501,23 грн.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, причини не з'явлення суду не відомі, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося відповідно до статті 77 ГПК України.

Строк розгляду справи було продовжено головою господарського суду АР Крим у порядку, передбаченому статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                                            ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

 Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі – Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.

Між  позивачем та відповідачем 01.03.1999 р. був укладений Договір № 72 на користування електроенергією, предметом якого було регулювання відносин між сторонами по постачанню електроенергії та оплати її вартості.  

Сторони договору встановили, що під час вирішення питань, які неврегульовані договором, будуть керуватись Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), що передбачено у пункті 1.1 договору.

У п. 6 договору зафіксовано, що він укладений на строк до 31.12.1999 р. та вважається щорічно пролонгованим, якщо не поступало заяв від однієї з сторін про його припинення або перегляд до 1 грудня.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що жодна сторона не надавала заяви про припинення договору, у зв'язку із чим на дійсний час договір № 72 від 01.03.1999 року є діючим.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що абонент зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію і потужність, а також вносити інші платежі за розрахунковий період.

Розрахункова дата зі споживачем передбачена 20 числа кожного місяця, що встановлено додатком № 2 до договору.

Проте відповідач, у порушення умов договору, за період з січня 2007 року по квітень 2009 року не здійснював оплату за спожиту електричну енергію у повному обсязі та у встановлені строки, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у сумі 241501,23 грн.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 241501,23 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиту електричну енергію за договором № 72 від 01.03.1999 року у сумі 241501,23 грн.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6324,10 грн. та інфляційну суму у розмірі 46188,47 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6324,10 грн. та інфляційну суму у розмірі 46188,47 грн. також підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5083,74 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 3 додатку № 2 до договору № 72 від 01.03.1999 року передбачено, що при ненадходженні сум на субрахунок енергозберігаючої організації, через 3 дні після пред'явлення рахунку, абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Підстава: Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачеві рахунки на сплату, що підтверджується копіями рахунків, наявних у матеріалах справи.

Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж  2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За вказаних обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 5083,74 грн.  

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи те, що позивач переплатив суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн., то вказана сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

05.10.2009р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.10.2009 року

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                  ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 105; код ЄДПРОУ 32571586) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЗКПО 00131400) заборгованість у сумі 241501,23 грн.; 3% річних у сумі 6324,10 грн.; суму інфляції у розмірі 46188,47 грн.; 5083,74 грн. – пені; 2990,98 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Повернути Відкритому акціонерному товариству “Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЗКПО 00131400) з державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО  34740405, МФО 824026) суму зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.