Рішення

від 06.10.2009 по справі 4214-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4214-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2009Справа №2-24/4214-2009

За позовом  Приватної фірми "Константа" (  95006, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Хацко, 14 к.1, ідентифікаційний код 20670122)

до  відповідача -   Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго"  ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 )  в особі Сімферопольської  міської електричної мережі ( 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна,89)

про визнання незаконними вимог.  

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Каменка Л.Г. – представник, довіреність № 275 від 20.08.09р.,  паспорт ЕС 3744290 від 18.07.1997р., Шамардінова О.В., довіреність № 276 від 06.10.2009 р., у справі

Від відповідача –  Котовська Н.Д. -  представник, довіреність № 345-Д від 01.07.2009р.

        Обставини справи: Приватна фірма  "Константа"  звернулася до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача  – Сімферопольської  міської електричної мережі Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго"   про визнання  недійсними вимоги Сімферопольської  міської електричної мережі Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго", викладені в акті  про заміну  ввідного автомату,  про закриття «нуля» під опломбування.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача   судові витрати зі сплати державного мита та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 05 грудня 2008 року представником Сімферопольської  міської електричної мережі Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго"  був складений акт, відповідно  до якого Приватна  фірма "Константа"  у строк до 19 грудня 2008 року була зобов'язана замінити   ввідний  автомат відповідно до  дозвільної  потужності,   закрити «нуль» під опломбування. Позивачем 16 грудня 2008 року  був направлений на адресу  відповідача  лист (вих.254), у якому Приватна фірма "Константа"  виклала необґрунтованість  вимог, викладених у акті  від 05 грудня 2008 року  та  свої заперечення, оскільки  схема  обліку  Приватної фірми "Константа"  відповідає нормативно-технічній документації.

Позивач зазначає, що 31.07.2009р. ним  було отримано попередження Сімферопольської  міської електричної мережі Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго"  від 29.07.2009р. відповідно до якого відповідач  повідомив, що  згідно з п. 7.5.7 Правил користування електричною енергією з 9 год. 00 хв. 06 серпня 2009 року постачання електроенергії Приватній  фірмі "Константа"  буде припинено. Відповідно до вказаного попередження, відповідач вимагає від Приватної фірми "Константа"   внесення змін  у схеми обліку електричної енергії, з чим позивач по справі не погоджується,  що і стало підставою для його звернення з позовом  до Господарського суду АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від   17 серпня 2009 року  внесено виправлення до ухвали про порушення провадження по справі, а саме: усунено описку у найменуванні відповідача по справі та предмету позову.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від   20 серпня 2009 року   замінено  відповідача по справі - Сімферопольську  міську електричну мережу Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго"  на належного Відкрите акціонерне товариство   "Крименерго"   в особі Сімферопольської  міської електричної мережі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, за мотивами викладеними у позовній заяві.

Відповідач  проти позовних вимог Приватної фірми "Константа"  заперечував за мотивами, викладеними  у відзиві  на позовну заяву, наданому  у судовому засіданні. Так, відповідно до відзиву, відповідач  просить  провадження по справі припинити. Відповідач посилається  на  правомірність  вимог  щодо встановлення  вводного автомату  відповідно дозвільної  потужності та   узгодження  з інженером  технічного аудиту, та щодо  закриття ноль під  опломбування,  які  винесені за вимогами   перевірки  об'єкту споживача  - Приватної фірми "Константа". Зокрема, відповідач зазначає, що  на об'єкті споживача встановлено   автомат  на ток у 25 А, що  перевищує дозвільну потужність у 2,5 рази. Крім того, як стверджує відповідач по справі,  у випадку невиконання акту-вимоги Відкритого акціонерного товариства   "Крименерго"  № 9/33 від 15.12.2008р. існує  можливість  розкрадання електроенергії Приватною фірмою "Константа".

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                        ВСТАНОВИВ :

30.01.2004 р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) та Приватною фірмою "Константа" (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 3891 (а.с.19-22).

У подальшому між сторонами 01.08.2006 р. була укладена додаткова угода до договору № 3891 від 30.01.2004 р. (а.с.53).

Згідно з умовами Договору у редакції додаткової угоди Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із приєднаною потужністю 5,00 кВт, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору та додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною. Пунктом 2.1.2 договору у редакції додаткової угоди передбачено, що Постачальник зобов'язується забезпечувати поставку споживачу електричної енергії на рівні дозвільної потужності 5,00 кВт.

Згідно з розділом 2 Договору,  під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися дійсним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ України від 22 листопада 2006 року N 1497(далі – ПКЕЕ), Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, зокрема, надавати вимоги щодо приведення розрахункових приладів обліку і схем підключення засобів обліку до вимог нормативно-технічних документів.

Так, актом – вимогою від 05.12.2008 р. відповідач після дослідження підприємства позивача, виказав зауваження щодо розрахункових приладів обліку і схем підключення засобів обліку  та зобов'язав позивача замінити   ввідний  автомат відповідно до  дозвільної  потужності,   закрити «нуль» під опломбування.

Позивач просить суд визнати недійсними вимоги відповідача, викладені в акті щодо заміни ввідного автомату та закриття «ноля» під опломбування у зв'язку з їх необґрунтованістю.          Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі зокрема справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні  і виконанні господарських договорів.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний спір виник при виконанні договору № 3891 про постачання електричної енергії від 30.01.2004 р., отже він є таким, що підвідомчий господарському суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу  України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

    визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

    відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

    припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

    присудження до виконання обов'язку в натурі;

    відшкодування збитків;

    застосування штрафних санкцій;

    застосування оперативно-господарських санкцій;

    застосування адміністративно-господарських санкцій;

    установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

    іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний Приватною фірмою "Константа" спосіб захисту свого права, а саме визнати недійсними вимоги відповідача, викладені у акті від 05.12.2008 р., не передбачений ані законом, ані договором.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

У поданій заяві позивач просить здійснити захист шляхом визнання вимог, викладених у акті, недійсними.

Вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про  встановлення  факту неправомірності вимог відповідача при зобов'язанні відповідача виконати зазначені вимоги, що у свою чергу  не призводить до поновлення порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що у додатку № 4 до договору № 3891 від 30.01.2004 р. визначена «Принципова схема обліку цепі потужністю 5 кВ2, що належить споживачу. Відповідно до зазначеної схеми номінал ввідного автомату повинен відповідати 25А, при цьому на схемі вказана потужність споживання цепі -4,9 кВт.

Том суд вважає, що вказаний спір виник у зв'язку з виконанням сторонами умов договору № 3891 від 30.01.2004 р., оскільки відповідач, вказавши вимоги, викладені у акті – вимозі від 05.12.2008 р., фактично в односторонньому порядку змінює умови договору, зокрема додатку № 4 відносно встановлення  номіналу ввідного автомату дозвільної потужності.

У зв'язку чим, розглядаючи вимогу про визнання недійсними вимог, викладених у акті, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Зазначене  є  лише  встановленням факту,  що має юридичне значення, який може встановлюватися господарським судом лише при існуванні  та  розгляді  між  сторонами  договору  спору про право цивільне.

Таким чином, не вірно обраний Приватною фірмою "Константа" спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для   суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер  та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Згідно з пунктом 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.

Акт – вимога від 05.12.2008 р. не регулює суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.

Акт – вимога від 05.12.2008 р. може бути використаний у якості доказу у випадку звернення відповідача  з позовом до суду про внесення змін до договору та підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України у вказаних спорах.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  12.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.