Рішення

від 24.09.2009 по справі 18/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "24" вересня 2009 р.Справа №  18/138

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Кузьмичовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/138

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зоря", с.Карбівка Добровеличківського району Кіровоградської області

до відповідача: Добровеличківського районного споживчого товариства, смт.Добровеличківка Кіровоградської області

про стягнення 26 200,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Шаповалов Ю.С., довіреність № б/н від 05.01.09;

від відповідача - участі не брали

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зоря" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Добровеличківського районного споживчого товариства збитків (заборгованості) в сумі                      26 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2009р. позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/138.

В судовому засіданні 04.09.2009р. розгляд справи відкладався до 24.09.2009р.

07.09.2009р. позивачем подано заяву про зміну підстави позову, якою, з посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 26 200,00 грн.

Відповідач в судових засіданнях участі не брав, проте надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає та просить господарський суд задовольнити позов повністю (а.с. 15).

За згодою представника позивача в судовому засіданні 24.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

За твердженням позивача, з відповідачем було досягнуто попередньої домовленості про купівлю приміщення холодильника вартістю 44 000,00 грн. На виконання досягнутої домовленості позивачем, відповідно до виставлених рахунків від 16.09.2008р., 13.03.2009р. та від 28.01.2009р. перераховано відповідачу кошти в сумі 26 200,00 грн. Але відповідач, після проведеної попередньої оплати, підвищив ціну товару до 65 000,00 грн., що спричинило відмову позивача від укладення договору.

Посилаючись на ст.ст. 173, 193, 224, 229 Господарського кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача безпідставно перераховані кошти в сумі     26 200,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зоря" перераховано Добровеличківському районному споживчому товариству грошові кошти на загальну суму 26 200,00 грн. за платіжними дорученнями №480 від 17.09.2008р., №62 від 16.03.2009р. та № 35 від 29.01.2009р. (а.с.7-8).

В призначенні платежу на перерахування грошових коштів зазначено "Авансовий внесок за приміщення холодильника" (платіжне доручення №480 від 17.09.2008р.) та "За приміщення холодильника (часткова сплата) в платіжних дорученнях №62 від 16.03.2009р. та №35 від 29.01.2009р.

Факт отримання відповідачем предоплати за приміщення холодильника в сумі 26 200,00 грн. підтверджується також актом звірки розрахунків сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" та Добровеличківським районним споживчим товариством, складеним станом на 28.05.2009р. (а.с. 10).

Матеріалами справи не підтверджується укладення між сторонами договору купівлі-продажу приміщення холодильника та погодження повідомлених позивачем договірних умов.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Пунктом 2.35. зазначеної Інструкції визначено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р., відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повернути у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію, яка містить вимогу повернути кошти, що були внесені в якості предоплати за приміщення холодильнику в сумі 26 200,00 грн. (а.с. 9). Доказів повернення коштів в сумі 26 200,00 грн. відповідачем суду не подано, заборгованість не заперечено.

З огляду на викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 78, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                        ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги задовольнити повністю.

   Стягнути з Добровеличківського районного споживчого товариства (27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Поповича, 13, ідентифікаційний код 01755812, п/р 2600030105 в Ощадбанку № 2979 смт. Добровеличківка, МФО 323839) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зоря" (27017, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Карбівка, ідентифікаційний код 00152520, п/р 260001888 ВАТ "Райффайзенбанк "Аваль" м. Кіровоград, МФО 323538) - заборгованість в сумі 26 200,00 грн., а також 262,00 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

       Повернути сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зоря" з державного бюджету надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн., сплачених за платіжним дорученням № 342 від 31.07.2009 року.

      Платіжне доручення № 342 від 31.07.2009 року залишається в матеріалах справи № 18/138.

      Довідку видати.

  Згідно частини 3 статті  85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

    Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

                    Суддя                                                                                              В.В. Тимошевська