Постанова

від 01.10.2009 по справі 35/283-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/283-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2009 року                                    Справа №  35/283-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Чохи Л.В., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання Врона С.В.

представники сторін:

від позивача: Тищенко Т.А., довіреність №429  від 06.10.08,  представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Нікопольський трубний завод” на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  23.07.09р. у справі №35/283-09

за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ

до Державного підприємства “Нікопольський трубний завод”, м.Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 159 476 грн. 73 коп.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009р. відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (далі ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства “Нікопольський трубний завод” (далі ДП “Нікопольський трубний завод”) про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 143 672, 81 грн., економічної компенсації втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, у сумі 13 908, 78 грн., інфляційних втрат у сумі 1 252, 64 грн., 3% річних у сумі 642, 50 грн., державного мита у сумі 1 594, 77 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 50 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.09р. у справі №35/283-09 (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП “Нікопольський трубний завод” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.09р. у справі №35/283-09 скасувати в частині стягнення з ДП “Нікопольський трубний завод” 3% річних та інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при задоволенні вимог позивача в частині стягнення суми 3% річних та суми інфляційних втрат, суд першої інстанції не врахував порушення відносно ДП “Нікопольський трубний завод” справи про банкрутство, що свідчить про неплатоспроможність підприємства та неможливість з його боку виконати свої основні зобов'язання перед енергопостачальною компанією; 3% річних та інфляційні носять характер штрафних санкцій, які застосовуються у зв'язку із порушенням строку виконання зобов'язань; суд не здійснював перевірку наданих позивачем розрахунків.

ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” в відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи скаржника є безпідставними, а рішення господарського суду у справі №35/283-09 відповідає вимогам законодавства.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином (а.с.79).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, між ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” (енергопостачальник) та ДП “Нікопольський трубний завод”  (споживач) був укладений договір №2/56 від 05.06.2003р. про постачання електричної енергії, що є чинним на даний час.

На виконання умов договору енергопостачальник в період з березня  по травень 2009р. включно здійснив постачання електроенергії споживачу на суму 143 672, 81 грн., компенсація за перетоки реактивної електроенергії за березень –травень 2009р. включно склала 13 908,78 грн. Кількість спожитої електроенергії підтверджується звітами про її споживання, які відповідно до умов договору відповідач щомісячно надає позивачу, рахунками на оплату.

 Згідно п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 05.06.2003р., споживач вносить передоплату, а остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці здійснюється протягом 2-х календарних днів  з дати отримання рахунку від позивача, але не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач надав відповідачу рахунки на оплату активної електроенергії на суму 143 672,81 грн. та на оплату за перетоки реактивної електроенергії на суму 13 908, 78 грн.: №1837 від 31.03.2009р., №1837/1 від 31.03.2009р., №2863/1 від 30.04.2009р., №2863 від 30.04.2009р., №3916/1 від 31.05.2009р. та  №3916 від 31.05.2009р., що підтверджується реєстрами виданих рахунків (а.с.46-48).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

Відповідач за спожиту активну електроенергію та за втрати, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, не розрахувався, що підтверджується розрахунком позивача, актом звіряння розрахунків та визнається відповідачем. Докази сплати боргу в матеріалах справи відсутні,  ДП “Нікопольський трубний завод” суду не надані.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

3% річних за період прострочення платежів з 08.04.2009р. по 20.06.2009р. становлять: за прострочення оплати за активну електроенергію 590, 57грн. та за заборгованістю по економічній компенсації втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії 51, 93грн., а всього  642,50 грн. Розрахунок здійснено окремо по кожному періоду березень –травень 2009р. за формулою: сума боргу х 3% х кількість днів прострочення платежу : 365 днів року.

Інфляційні втрати, що виникли внаслідок прострочення оплати за поставлену активну електроенергію становлять 1 154, 50грн. та через прострочення оплати по економічній компенсації втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії 98,14грн., а всього 1 252, 64 грн. Розрахунок втрат від інфляції здійснено окремо по кожному періоду березень –квітень 2009р. з врахуванням індексу інфляції за квітень - травень 2009р. за формулою: сума боргу х індекс інфляції за період прострочення –сума боргу.   

Господарський суд першої інстанції, на підставі аналізу матеріалів справи та умов договору, враховуючи положення ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу, дійшов цілком вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що дійсно 17.06.2008р. відносно відповідача було порушено справу про банкрутство №Б29/104-08, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, проте, спірні вимоги є поточними, оскільки виникли після порушення справи про банкрутство та підлягають розгляду в позовному провадженні.

Слід також зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнового права і інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і здобутті компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові. Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу і відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання, як це визначене в статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого  індексу інфляції та трьох процентів річних.

Крім того, пунктом 4.7 договору №2/56 від 05.06.2003р. про постачання електроенергії, укладеним між позивачем та відповідачем, встановлено, що у разі прострочення платежу за спожиту електроенергію споживач на вимогу енергопостачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки  інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника aбo визнання його банкрутом”.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                     

                                                 ПОСТАНОВИВ :              

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Нікопольський трубний завод”, м.Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.

        Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2009р. у справі №35/283-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                     І.А. Сизько

Суддя                                                                            І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                            Л.В. Чоха