Постанова

від 28.09.2009 по справі 13/116

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/116

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

28.09.09                                                                                           Справа  № 13/116

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Зварич О.В.,

                                                    Скрипчук О.С.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –Райхель Р.П.

від відповідача (скаржника)  - Войтович О.В.

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», б/н від 04.08.2009 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.07.2009 року, суддя Станько Л.Л.

у справі № 13/116,

за позовом Малого приватного підприємства «ПРАДОБУД», м.Борислав

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м.Трускавець

про стягнення 240706,62 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2009 року по справі №13/116 позов МПП «Прадобуд»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Трускавецьінвест»на користь МПП «Прадобуд»166103,43 грн. –основного боргу, 8327,92 грн. –3% річних 66275,27 грн. –інфляційних. В частині стягнення 15000 грн. –витрат по оплаті послуг адвоката –позов залишено без розгляду.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за проведені роботи, згідно договору №2 від 23.05.2006 року підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 525, 526, 627, 628, 629, 854, ч.4 ст.879 ЦК України, ст. 193 ГК України. Поряд з цим, суд враховуючи ст. 625 ЦК України, вважає підставними заявлені до стягнення позивачем –інфляційні та  3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Трускавецьінвест» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2009 року по справі №13/116 скасувати.

 07.09.2009 року скаржником (відповідачем) подано доповнення до апеляційної скарги (повний текст апеляційної скарги), в якому останній просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача –129247,03 грн. –основного боргу, 48726,13 грн. –інфляційних та 6480,06 грн. –3% річних, вказуючи на порушення судом вимог чинного законодавства. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не надано сторонам додаткового часу для проведення акту звірки взаєморозрахунків, та, що нараховані позивачем та стягнені судом першої інстанції 3% річних за період з 08.06.2007 року по 08.02.2009 року та інфляційні за період з липня 2007 року по грудень 2008 року розраховані невірно.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи при цьому про те, що у позовній заяві помилково зазначено, що інфляційні нараховано за період з липня 2007 року по грудень 2008 року, та що фактично такі нараховувались позивачем за період з липня 2007 року по лютий  2009 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

23.05.2006 року між ТзОВ "Трускавецьінвест" (в тексті договору –замовник) та МПП "Прадобуд" (в тексті договору –генпідрядник) укладено договір №2, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався виконати передбачені проектно-кошторисною документацією роботи по проведенню будівельно-ремонтних робіт на 3-му, 4-му, мансардному поверхах та технічному горищі корпусу №1 санаторію "Женева" в м.Трускавець. Відповідно до п.1.3. договору, термін виконання робіт визначався з 23.05. по 30.07.2006 р. Загальна договірна ціна згідно п.2.1 договору становила 480 тис.грн. без ПДВ, без врахування вартості матеріалів чи ресурсів. Згідно із п.2.2. договору №2 від 23.05.2006 р., кінцева вартість робіт, що виконувались за умовами цього договору, визначалась на підставі щомісячних підписаних сторонами довідок форми 2 (акт приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в), і форми 3 (довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3).

В подальшому, сторонами укладались: додаток до договору №2, яким термін виконання робіт продовжувався до 15.09.2006 року; додаткова угода №1 від 27.11.2006 року, якою вносились зміни до п.1.3 та п.2.1 договору, а саме сторонами погоджено, що термін виконання робіт з 23.05.2006 року по 31.12.2006 року та встановлено загальну договірну ціну по всіх будівельно-ремонтних роботах, яка становить 1154564,40 грн., без урахування ПДВ.; додаткова угода №2 від 11.01.2007 року, якою передбачено проведення відповідачем за дорученням позивача додаткових робіт по облаштуванню шахти ліфта на об'єкті замовника, термін виконання робіт з 12 січня 2007 року по 28.02.2007 року, загальна вартість робіт 1188 грн.

МПП „Прадобуд” повністю виконало свої зобов'язання за договором №2 від 23.05.2006 р., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В за травень-грудень 2006 року, лютий 2007 року (арк. справи 20-90) та довідками про вартість виконаних робіт за травень-грудень 2006 року, лютий 2007 року (арк. справи 100).

Всього, на підставі договору № 2 від 23.05.2006 р. було виконано, а замовником (відповідачем по справі) прийнято будівельно-ремонтних робіт на суму 1489860 гривень, включаючи ПДВ, в тому числі 1188,0 грн. додаткових робіт по облаштувнню шахти ліфта.

Без врахування ПДВ було виконано робіт на суму 1241550 грн. Вказана сума включає вартість задіяних матеріалів та ресурсів.

Відповідно до п.2.5. та п.2.9. договору № 2 від 23.05.2006 р., відповідач зобов'язувався перерахувати на рахунок позивача аванс в розмірі 90 тис.грн. включаючи ПДВ, а в подальшому оплачувати виконані роботи не пізніше семиденного терміну з моменту підписання помісячного акту приймання виконаних робіт.

Всього, відповідачем, по розрахунках за договором №2 від 23.05.2006 р. сплачено позивачу 1323756,57 грн. Заборгованість відповідача по розрахунках за фактично виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору №2 від 23.05.2006 року становить 166103,43 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно, враховуючи наявність актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в, прийшов до висновку про підставність вимог позивача про стягнення із відповідача суми основного боргу.

Згідно умов договору, відповідач повинен розраховуватись не пізніше 7-ми денного терміну з моменту прийняття робіт, та враховуючи, що виконання основних будівельно-ремонтних робіт було завершено та прийнято по акту від 29.12.2006 р., а додаткових -31.05.2007 р.,  замовник  вважається  таким,  що  остаточно  прострочив  виконання  грошових зобов'язань з 08.06.2007р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 08.06.2007 року по 08.02.2009 року за 610 днів, що становить 8327,92 грн. та інфляційні за період з липня 2007 року по грудень 2008 року в сумі 66275,27 грн.

Поряд з цим, відповідач на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 року по даній справі - доказів погашення суми боргу перед позивачем не подав та відсутність такого (боргу) документальними доказами не підтвердив.

Слід зазначити про те, що відповідач (скаржник) у апеляційній скарзі не погоджуючись із стягнутою сумою 3% річних та проводячи розрахунок такої, помилково виходить із суму боргу в розмірі  129247,03 грн., а не 166103,43 грн.

Крім того, не заслуговує на увагу і посилання позивача на те, що при складанні позовної заяви останнім допущено помилку при зазначені періоду за який нараховано інфляційні, так як уточнень до позовної заяви до господарського суду не подавалось, а конкретизований розрахунок інфляційних в матеріалах справи відсутній.

Колегія суддів, провівши арифметичний розрахунок правильності нарахування 3% річних та інфляційних, прийшла до висновку, що 3% річних нараховані позивачем правильно, а інфляційні нараховані за період з липня 2007 року по грудень 2008 року включно становитимуть –61292,17 грн.

Таким чином, рішення господарського суду слід скасувати в частині стягнення 66275,27 грн. –інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача –61292,17 грн. інфляційних, в решті частині стягнення інфляційних відмовити.

Поряд з цим, слід зазначити, що судом першої інстанції правомірно залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення -  15000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, так як позивачем не подано доказів про понесення таких витрат. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

З огляду на наведене,

Керуючись ст.ст.103,104, 105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2009 року по справі №13/116 скасувати в частині стягнення із ТзОВ «Трускавецьінвест»66275,27 грн. –інфляційних, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Трускавецьінвест» –61292,17 грн. інфляційних, в решті частині стягнення інфляційних відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Прадобуд»(Львівська область, м.Борислав, вул.Ст.Бандери,5 код ЄДРПОУ 30293024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля,50, код ЄДРПОУ 30439207) –24,91 грн. витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                   Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                           Зварич О.В.

   Скрипчук О.С.