Рішення

від 28.09.2009 по справі 6/276/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/276/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.09                                                                                        Справа №  6/276/09

Суддя   

За позовом          Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області  м. Запоріжжя

До          Товариства з обмеженою відповідальністю „Прессервіс –кур'єр” м. Запоріжжя

                                  про стягнення 1 094 грн. 94 коп.

                                                                                       Суддя  Місюра  Л.С.

За участю представників:

Від позивача:           Прохода  І. В. –дов  № 01/184 від 30.12.2008р.

Від відповідача:          Ратушенко Ю.В. – генеральний директор, рішення від 31.03.2009р.   

Розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресервіс –кур'єр” м. Запоріжжя, про стягнення 1 094 грн. 94 коп., суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету Ленінського району м. Запоріжжя неустойку в сумі 1 094 грн. 94 коп., нараховану у зв'язку з несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого приміщення.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив наступне: позивач в своїй позовній заяві з самого початку використовує не достатньо правдиву інформацію, змушуючи таким чином стягнути помилково нараховану неустойку у розмірі 1 094 грн. 94 коп., нібито внаслідок невиконання відповідачем договірних відносин по своєчасному поверненню орендного приміщення, що насправді не відповідає дійсним обставинам справи, на думку відповідача. Відповідно до п. 2.5 договору оренди державного нерухомого майна від 24.03.2006 року (далі - Договір оренди), уразі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленого при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту прийому –передачі. Обов'язки по складанню акта прийому –передачі покладається на сторону, яка передає майно. Окрім того відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмету договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Так на виконання умови договору та чинного законодавства відповідач, виходячи з реальних можливостей пов'язаних з виїздом з приміщення та виносом всього обладнання, 19.04.2009 року повернув орендне приміщення, підписавши потрійний акт прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 24.03.2006р. № 1903/д між балансоутримувачем та орендодавцем, датований дев'ятнадцятим квітня поточного року. Отже виходячи із зазначеного, керівництво відповідача своєчасно повернуло приміщення підписавши акт приймання-передачі, що являється моментом закінчення дії договору оренди. Крім того,  протягом всього часу знаходження в орендному приміщення, після закінчення строку дії договору оренди, а це з 21.03.2009 року по 198.04.2009 року, відповідачем належним чином виконувались умови договору, щодо сплати орендної плати. Так згідно платіжних доручень № 515 від 07.04.2009р., №551 від 13.05.2009р., п'ятдесят відсотків орендної плати було перераховано на розрахунковий рахунок регіональному відділенню ФДМ України по Запорізькій області та п'ятдесят відсотків - Балансоутримувачу - Запорізькому облводгоспу. Отже за весь період знаходження в орендному приміщенні Відповідача була своєчасно та в повному обсязі сплачена орендна плата на підставі виставлених рахунків № 202 від 11.03.2009р., № 350 від 21.04.2009р. Також, в своїй позовній заяві позивач посилається на те, що нарахування неустойки було здійснено в цілому на підставі п. 9.3. Договору оренди (п. 9.3 За відмову Орендаря на вимог)/ Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна), але ж не дивлячись на це на адресу Відповідача взагалі не надходило ніякої окремої вимоги стосовно повернення державного майна в зазначений строк. Та взагалі зазначений пункт Договору оренди, на думку відповідача,  суперечить не лише ст. 785 Цивільного кодексу України, а Типовому договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджений наказом ФДМ України від 23.08.2000р. № 1774, де він взагалі не передбачений. І лише в 2009 році Наказом ФДМ України були внесені зміни (п.10.9. Типового договору), які вже передбачають неустойку внаслідок не повернення орендованого майна протягом трьох робочих днів. Окрім того Акт приймання-передачі, який був підготовлений позивачем, направлений на адресу і отриманий відповідачем лише 26.03.2009 року. Але ж не дивлячись на це, як вбачається з розрахунку неустойки зазначеного в позовній заяві, нараховувати неустойку позивач починає чомусь з 21.03.2009 року, що суперечить здоровому глузду та пунктам 2.5., 9.3. самого Договору оренди, і в черговий раз вказує на не правомірність застосування даної неустойки. Крім того, розрахунок, долучений до позовної заяви позивачем взагалі містить неправдиву інформацію, оскільки відповідачем не проводило ніякої часткової сплати неустойки, так-як цей платіж за знаходження в орендному приміщенні сплачений на підставі виставленого рахунку Балансоутримувачем в державний бюджет, що відповідно вбачається зі змісту платіжного доручення. І останнє, позивач в супереч собі в своїй позовній заяві сам посилається на п. 10.6. Договору оренди, який передбачає продовження договірних відносин у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору, де протягом місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Отже для урегулювання цього питання відповідачем 02.03.2009 року було направлено на адресу позивача лист №3/1 про можливість продовження строку дії договору оренди. І лише у зв'язку з тим, що дією ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна, внаслідок цього ми вимушені були готувати всі необхідні документи передбачені Наказом Фонду Державного майна України від 14.11.2005р. № 2975 «Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві». Крім того весь процес підготовки та погодження з органом управління питання передачі чи то продовження договірних відносин державного майна займає значного часу, що й також вплинуло на час перебування відповідача в орендному приміщенні. На сьогоднішній день відповідач орендує теж саме приміщення, що і раніше (кімната №11), розташоване в цоколі адміністративної будівлі за адресою проспект Леніна. 105, м. Запоріжжя, яке знаходиться на балансі Запорізького облводгоспу, отримавши його на конкурсній основі та уклавши новий договір оренди з позивачем. Заборгованість перед бюджетом та Балансоутримувачем на сьогодні відсутня. Просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

28.09.2009 року розгляд  справи продовжено і прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,  суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

24.03.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - позивач) та ТОВ „Прессервіс –кур'єр” (далі - відповідач) укладено договір № 1903/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства „Запорізького облводгоспу” (балансоутримувач), зі зміни.

Згідно вказаному договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване в цокольний  поверх нежитлового будинку нежитлові приміщення (літера А-5, приміщення № 11), загальною площею по внутрішньому обміру 30,1 кв. м., відповідно до плану цокольного поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту нежитлового будинку з виділенням приміщень, що входять до складу орендованого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105, що підтверджується актом прийому –передачі від 24.03.2009 року.

Відповідно до п. 10.1 договору, сторони визначили, що договір укладений з 24.03.2006 року по 20.03.2007 року.

27.03.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про зміни № 1, яким сторони змінили розмір орендної плати.

22.05.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про зміни № 2, якими сторони внесли зміни до п. 10.1 договору оренди, та визначили, що термін дії договору продовжений до 20 березня 2009 року.

Спеціальною нормою, яка регулює відносини оренди державного та комунального майна є Закон України “Про оренду держаного та комунального майна”. Всі інші нормативні акти діють лише в частині, яка не суперечить йому.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору  оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на тих самих умовах, які були передбачені договором.  

Згідно пункту 10.6 договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення  або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майно балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

23.03.2009р. позивач надіслав відповідачу повідомлення № 11-13-01549 “Про припинення  терміну дії договору оренди  від 24.03.2006р. № 1903/д державного майна” з актом прийому –передачі на повернення майна.

Повідомлення та акт прийому –передачі приміщення були направлені відповідачу поштою 23.03.2009 року, про що свідчить фіскальний чек поштового відділення № 1571 від 23.03.2009 року та Реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції віл 23.03.2009 року.

Вказані вище повідомлення та акт прийому – передачі були отримані відповідачем 26.03.2009 року, про що свідчить його відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 5402140.

Таким чином, позивач направив відповідачу заяву, яка оформлена відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” та  пункту 10.6 договору.

З вищевикладеного  вбачається, що  позивач попередив відповідача про  закінчення строку  договору та просив підписати акт  прийому –передачі  про повернення майна .

Оскільки, позивач повідомив відповідача про закінчення строку договору на протязі місяця після закінчення терміну дії договору,  договір  вважається  таким, що припинив  свою  дію 20.03.2009р., відповідно  до  пунктів 10.5, 10.6 договору та  частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”.

В пункті 10.5 договору та частині 2 статті 26 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” вказано, що договір оренди припиняється  у разі  закінчення  строку, на який його було  укладено.

В статті 785 ЦК України зазначається, що в разі припинення договору найму  наймач  зобов'язаний  негайно повернути річ.

У частині 1 статті 27 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” вказано, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди  на умовах, зазначених  у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору оренди передбачено, що  у разі  припинення  договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна  орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримавачу) з моменту підписання  сторонами  акту прийому –передачі. Обов'язок  по складанню акта прийому –передачі  покладається  на сторону, яка передає майно.

Вимога про повернення майна була  викладена позивачем в акті прийому –передачі майна. Крім цього, в статті 27 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”  та  в статті 785 ЦК України  вказано про обов'язок повернення майна  негайно після  закінчення строку дії договору, при цьому таке повернення майна повинно бути зроблено орендарем без  направлення  вимог про повернення.

В п. 2.5 договору прямо передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання –передачі покладається на орендаря.

Відповідач підписав акт прийому –передачі державного нерухомого майна лише 17.04.2009 року, про що вказано в самому акті прийому –передачі.

Згідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання  договору до підписання  акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне  повернення орендованого майна.

В пункті 9.3 договору позивач та відповідач чітко визначили період за який  підлягає сплаті  неустойка.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за період з 21.03.2009 року по 19.04.2009 року включно в сумі 1 466 грн. 27 коп.

В розрахунку спірної суми позивачем зазначено, що відповідач фактично сплатив неустойку в сумі 371 грн. 33 коп.

Представник відповідача в судовому засідання пояснив, що фактично сума 371 грн. 33 коп. були перераховані відповідачем як орендна плата за березень та квітень 2009 року.

Також, суду була надана копія листа Управління державного казначейства у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області № 02.1-22/865-1657 від 11.09.2009 року, згідно якого сплачені відповідачем суми 07.04.2009 року та 13.05.2009 року зараховані до державного бюджету як надходження коштів від плати за оренду майна бюджетних установ.

Таким чином, фактично, відповідачем була сплачена орендна плата, а не неустойка.

Суд не може погодитися із зарахуванням сплаченої відповідачем суми орендної плати в рахунок погашення нарахованої відповідачу суми неустойки.

Однак, суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню неустойка в сумі 1 094 грн. 94 коп.

Якщо відповідач вважає, що він необґрунтовано вносив орендну плату після закінчення строку дії договору, він не позбавлений права звернутися до  позивача з вимогою про повернення цих сум.

Оплата неустойки передбачена договором, а тому  направлення  вимоги про її сплату не є обов'язковою.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що  звичайно ставляться.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував  відповідачу неустойку за весь час прострочення повернення  майна.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі викладеного, а також у зв'язку з наступним:

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України безпідставне, оскільки спеціальним нормативно –правовим актом, який регулює відносини оренди державного та комунального майна є Закон України “Про оренду держаного та комунального майна”. Всі інші нормативні акти діють лише в частині, яка не суперечить йому.

Стаття 795 Цивільного кодексу України може застосовуватися тільки у випадку, якщо вона не суперечить вказаному вище Закону.

Однак, положення даної статті суперечать ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.5 договору, в яких чітко зазначено, що договір оренди припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, спірний договір припинив свою дію 20.03.2009 року, і відповідач зобов'язаний був направити підписаний зі своє ї сторони акт прийому –передачі приміщення позивачу.

Стосовно заперечень відповідача щодо періоду та розміру нарахування неустойки, то варто вказати наступне:

Пунктом 9.3 договору чітко визначено розмір та період, за який нараховується неустойка, а саме: неустойки відшкодовується у розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Отже, договір припинив свою дію 20.03.2009 року, і , відповідно, з 21.03.2009 року по 17.04.2009 року (дата підписання акту прийому –передачі приміщення) позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що він належним чином виконував умови договору оренди. Однак відповідач не довів суду, що він дійсно належним чином виконував умови договору, у т.ч. відповідач не довів суду, що оплата орендних платежів проводилась ним щомісячно до 07 числа місяця наступного за тим, що підлягає оплаті, як того вимагає п. 3.5 договору.

Надані суду виписка банку від 13.05.2009 року та платіжне доручення № 551 від 13.05.2009 року свідчать про те, що відповідач орендну плату за квітень 2009 року сплатив лише 13.05.2009 року, тобто, з порушенням строку, визначеного сторонами в п. 3.5 договору.

Також, відповідач не надав суду доказів належного виконання ним п. п. 5.3, 5.4 договору, а саме: відповідач не надав суду  доказів подання балансоутримувачу  до 09 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, копії платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку, що підтверджують оплату орендної плати  до державного бюджету. Також, відповідач не представив суду доказів укладення з балансоутримувачем угоди про надання комунальних послуг, спільне користування та утримання будинку і при будинкової території, та не надав доказів надання вказаних угод позивачу.

Отже, відповідач не довів суду належне виконання ним умов договору.

Стосовно твердження відповідача про неправомірність застосування позивачем неустойки по договору, який був укладений 24.03.2006 року, оскільки дана санкція не була передбачена типовим договором про оренду державного та комунального мана, станом на день укладення договору, і з'явилась лише в 2009 році, то слід вказати таке:

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, … сплата неустойки.

І хоча нарахування неустойки за неналежне виконання умов договору не було передбачено типовим договором, вона була передбачена конкретною статтею Цивільного кодексу України.

До того ж, відповідно до положень ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, однією із істотних умов договору оренди державного чи комунального майна є відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, в сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно –господарські санкції.

Відтак, положення Цивільного кодексу в цій частині можуть застосовувати до спірних правовідносин з оренди державного та комунального майна, оскільки це не суперечить Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”.

Згідно положеннями статей 549 ЦК України та 230 ГК  України, штраф, пеня –це є неустойка.

Пунктом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили інше, а саме: за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне  повернення орендованого майна.

За таких обставин, відповідач не довів суду безпідставність та неправомірність нарахування позивачем суми неустойки.  

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно  до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя  

        В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресервіс –кур'єр” (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 54, кв. 10, код ЄДРПОУ 32934519, р/ рахунок № 26008019289001 в ЗФ ВАТ АБ „Бізнес Стандарт” м. Київ, МФО 339500) на користь державного бюджету Ленінського району неустойку у сумі 1 094 грн. 94 коп. за наступними реквізитами: р/р 31112093700006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677103, банк одержувача УДК у Запорізькій області, одержувач –Державний бюджет Ленінського району, 22080200, надавши наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресервіс – кур'єр” (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 54, кв. 10, код ЄДРПОУ 32934519, р/ рахунок № 26008019289001 в ЗФ ВАТ АБ „Бізнес Стандарт” м. Київ, МФО 339500) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., надавши наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресервіс – кур'єр” (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 54, кв. 10, код ЄДРПОУ 32934519, р/ рахунок № 26008019289001 в ЗФ ВАТ АБ „Бізнес Стандарт” м. Київ, МФО 339500) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЕДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку –259) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., надавши наказ.

Суддя                                                                                                                Л.С. Місюра

Рішення підписано :  28.09.2009р.