Рішення

від 05.10.2009 по справі 53/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/468

05.10.09

За позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю «Аптека № 58»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс»

про стягнення 17 580,26 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Рябенко В.М. –представник за довіреністю № 73/09 від 14.09.2009р., Давидов М.О.- представник по довіреності від 19.05.2009р.

від відповідача: не з'явилися    

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс»заборгованості за Договором про забезпечення застрахованих осіб лікарськими засобами від 01.04.2008р. в розмірі 17 580,26 грн.  в тому числі: 15 363,11 грн. основного  боргу, 1 137,00 грн. інфляційних витрат, 311,58 грн. 3% річних та 768,57 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/468, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

          У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 05.10.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/6263-2 від 07.09.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір про забезпечення Застрахованих осіб лікарськими засобами, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Аптека (позивач) бере на себе зобов'язання з забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення осіб, що звертаються до Аптеки, мають чинний договір страхування та мають право на отримання лікарських засобів згідно з договором страхування. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг по Договору на суму 40 963,11 грн. підтверджується актом виконаних робіт від 20.12.2008р. та видатковими накладними: № АБ-Рн-000167 від 18.12.2008р., № АБ-Рн-000169 від 19.12.2008р., № АБ-Рн-000168 від 19.12.2008р. (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В п. 3.1 Договору зазначено, що Замовник здійснює оплату за забезпечення Аптекою Застрахований осіб лікарськими засобами шляхом перерахування на рахунок Аптеки коштів. Оплата здійснюється щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, на підставі виставлених Аптекою рахунків згідно п. 2.1.5 цього Договору та Акту виконаних робіт. Звітним є календарний місяць, у якому Аптека забезпечувала Застрахованих осіб лікарськими засобами та за який Аптекою виставлений рахунок до сплати.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № АБ-Сф-000169 від 19.12.2008р., № АБ-Сф-000167 від 18.12.2008р., № АБ-Сф-00168 від 19.12.2008р.

Відповідач свої обов'язки за  Договором по  оплаті надання позивачем послуг виконав частково та сплатив частину заборгованості в розмірі 25 600,00 грн., що підтверджується виписками з особистого банківського рахунку позивача: від 09.02.2009р., від 04.02.2009р., від 03.02.2009р., від 02.02.2009р., від 19.01.2009р., від 16.01.2009р., від 15.01.2009р., від 06.01.2009р., 22.12.2008р.

Таким чином, на даний час у відповідача  перед позивачем існує заборгованість в сумі 15 363,11 грн., яка ним не погашена, і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 15 363,11 грн. також підтверджується довідкою № 72/09 від 11.09.2009р. за підписом директора та головного бухгалтера позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 311,58 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 137,00 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача по справі процентів за користування чужими коштами в розмірі 768,57 грн. Свою вимогу позивач обґрунтував відповідно до норм  Цивільного кодексу України.

Як зазначено в ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізично особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З точки зору правової природи процентів, проценти розглядаються як борг, а не як відповідальність. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника.

Проценти за статтею 536 ЦК України застосовуються все ж таки у розумінні боргу. Тому в договорі, на підставі якого виникає грошове зобов'язання, необхідно встановлювати розмір процентів за користування грошима.

При дослідженні Договору про забезпечення Застрахованих осіб лікарськими засобами суд встановив, що сторонами у справі не погоджено розмір процентів за користування грошовими коштами.

Також необхідно зазначити, що позивач просить стягнути проценти за користування чужими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України як відповідальність за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами в розмірі 768,57 грн. задоволенню не підлягає.          

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс»(04209, м. Київ, вул. Лебединська, 3-Б, ідентифікаційний код 34293327, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Аптека № 58»(03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 39, кв. 13, код ЄДРПОУ 32845780) основний борг в сумі 15 363 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 11 коп., 3% річних в сумі 311 (триста одинадцять) грн. 58 коп., збитки від інфляції в сумі 1 137 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 12 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 302 (триста дві) грн. 23 коп.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.