Рішення

від 02.10.2009 по справі 22/546

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/546

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/546

02.10.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Айрон»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»

про                  стягнення пені

                                                                                                                         Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:         Саєвич Н.В. (довіреність від 21.01.2009р.);

                               Іовик В.М. (довіреність від 21.01.2009р.);

від відповідача:     Громадюк О.Р. (довіреність № 137 від 21.04.2009р.);    

В судовому засіданні 02.10.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Айрон»(надалі ТОВ «Техно-Айрон», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»(надалі ТОВ КБ «Арма», відповідач) пені в сумі 43 981, 87 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за договором банківського рахунку № 16/01-БР/293 від 27.04.2005р. не виконані у повному обсязі зобовязання щодо перерахування грошових коштів за наданими до банку платіжними дорученнями, спір щодо яких, вже вирішено також і в судовому порядку.

Так, у зв'язку з неперерахуванням грошових коштів за платіжними дорученнями, які банк зобов'язаний був виконати також згідно судового рішення у справі 34/133, з посиланням на ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та умови договору позивач нарахував пеню за період прострочення станом на 24.07.2009р. в розмірі 43 981, 87 грн. та просить стягнути її з відповідача в межах заявленого позову.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов та обгрунтовані відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог з посиланням на дію мораторію введеного згідно Постанови Правління Національного банку України №230 від 16.04.2009р. строком на шість місяців з 17.04.2009р. по 16.10.2009р..

Щодо посилання позивача на немайновий характер зобов'язань банку, відповідач зазначав, що згідно з визначенням пені наведеним у ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення, що свідчить про те, що пеня може стягуватися лише за порушення майнового зобовязання.

Посилання позивача на порушення зобовязання що має немайновий характер відповідач вважав безпідставними, а вимоги позивача щодо стягнення пені необґрунтованими.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2005 року між ТОВ КБ «Арма»та ТОВ «Техно-Айрон», був укладений договір банківського рахунку № 16/01-БР/293, у відповідності з п. 1.2 якого, банк зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта на перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Надані до банку платіжні доручення № 7 від 16.02.2009р. на суму 759, 30 грн., № 8 від 16.02.2009р. на суму 75 929, 61 грн., № 1 від 16.02.2009р. на суму 13 400 грн., № 1 від 19.03.2009р. на суму 248 000 грн. відповідачем у передбачені законом строки не виконані, спір щодо зобовязання здійснити переказ грошових коштів згідно вказаних платіжних доручень вирішено судом в межах справи 34/133 (рішення від 01.04.2009р. залучене до матеріалів справи).

Грошові кошти в сумі 13 400 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 16.02.2009р. банком були перераховані 05.05.2009р., що підтверджується представленою до суду банківською випискою, а вказані обставини позивачем не заперечуються. В іншій частині судове рішення у справі 34/133, щодо здійснення переказу за платіжними дорученнями № 7 від 16.02.2009р. на суму 759, 30 грн., № 8 від 16.02.2009р. на суму 75 929, 61 грн., № 1 від 19.03.2009р. на суму 248 000 грн. відповідачем не виконане, у зв'язку з чим позивач посилаючись на наявність допущеного прострочення, в періоді з 19.02.2009р. за невиконання платіжних доручень № 1, 7, 8 від 16.02.2009р. розрахував пеню з періоді з 19.02.2009р. по 05.05.2009р. у відношенні суми нездійсненого переказу 90 088, 91 грн., та в періоді з 06.05.2009р. по 24.07.2009р. у відношенні суми 76 688, 91 грн., також визначив розмір пені за прострочення виконання платіжного доручення № 1 від 19.03.2009р. у періоді з 22.03.2009р. по 24.07.2009р. і просить стягнути вказану суму пені з відповідача в судовому порядку.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення нарахованої пені в сумі 43 981, 87 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.

Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, котрі йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Згідно постанови Правління НБУ № 230 від 16.04.2009р. прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації, та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 17.04.2009 по 16.10.2009р..

Визначення мораторію наведене у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції закону чинній станом на час виникнення спірних відносин), відповідно з яким мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 16.04.2009р..

Таким чином, на зобов'язання банку здійснити переказ коштів згідно платіжних доручень № 1, 2, 3 від 16.02.2009р., № 1 від 19.03.2009р. за договором банківського рахунку № 16/01-БР/293 від 27.04.2005р.  накладено мораторій та відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", після припинення дії мораторію відповідач, повинен буде виконати свої зобов'язання перед позивачем.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Дія мораторію визначена постановою Правління НБУ № 230 від 16.04.2009р. строком на 6 місяців до 16.10.2009р., відповідно саме з настанням цієї дати (у випадку якщо дія мораторію не буде продовжена з визначенням іншої дати) слід вважати таким, що настав строк виконання банком зобов'язань щодо перерахування коштів, на які поширюється дія мораторію.

Мораторій в свою чергу, не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами про зобов'язання здійснити переказ коштів та на право суду розглянути та задовольнити їх (справа 34/133), оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами.   

Позиція позивача яка полягає в тому, що мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, і зобовязання здійснити переказ коштів є немайновими зобов'язаннями на які не поширюється дія мораторію судом не приймається, оскільки Законом "Про банки та банківську діяльність" (ч. 4 ст. 85) (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) чітко були визначені зобов'язання на які не поширюється мораторій, серед яких такі, що виникають у зв'язку з обслуговуванням поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, виплатою заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, зобов'язання банку, що виникли під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

          Перерахування коштів згідно платіжних доручень від 16.02.2009р., від 19.03.2009р. за договором укладеним з позивачем не пов'язане з обслуговуванням поточних операцій здійснюваних тимчасовим адміністратором, вказане зобов'язання банку не виникло під час здійснення тимчасової адміністрації банку та в даному випадку положення закону щодо поширення мораторію на задоволення вимог кредиторів слід розуміти таким чином, що у відносинах за укладеним договором клієнт банку є кредитором, якому належить право вимоги.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

          У ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазначено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Вказана стаття вміщена законодавцем у главі 9 Закону "Про банки та банківську діяльність" якою врегульовано відносини банку з клієнтами. Клієнт банку, яким є позивач, набуває статусу кредитора в силу наявності у нього права вимоги та саме в такому розумінні підлягають застосуванню до спірних відносин положення закону що стосуються мораторію.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Проте нарахування такої пені унеможливлене приписами статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом якої з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, котрий поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, а в період його дії, серед іншого, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторії на задоволення вимог кредиторів.

Вказане свідчить про безпідставність заявлених вимог про стягнення нарахованої суми пені в період дії мораторію, оскільки вказані суми нараховані позивачем саме за невиконання зобов'язання банку про здійснення грошового переказу.

З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                   Р.І.Самсін

                                                                   дата підписання рішення  09.10.2009