Рішення

від 06.10.2009 по справі 4817-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4817-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2009Справа №2-2/4817-2009

за позовом  - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Арда» (49083, м.Дніпропетровськ, вул..Собінова, 1)

до Підприємства «Анева» (95007, м. Сімферополь, вул. Хохлова, 29)

про стягнення 29 941грн19коп  

            Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Ляш – предст, довір у справі

Від відповідача : не з'явився

Суть спору:  

Позивач звернувся  до Господарського суду АРК  із позовом  до відповідача про стягнення 29 941грн19коп, з яких 20 428грн93коп  заборгованості, 3 266грн97коп інфляційних, 702грн32коп річних та  5 542грн98коп неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  між сторонами було укладено договір поставки від 23.4.2007 р. №241-SI, відповідно до якого відповідачеві було  поставлено товар. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, однак, відповідач до наступного часу лише частково оплатив суму боргу,  що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.    

6 жовтня 2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 20 428грн93коп  заборгованості, від позовних вимог у частині стягнення інфляційних, річних та неустойки позивач відмовився відповідно до п.4 ст.80 ГПК України та просить суд припинити провадження по справі у цій частині.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, суду не представив, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.  

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши надані докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за  договором   поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений  строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.    

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Арда», як постачальником, та Підприємством «Анева», як замовником, було укладено договір поставки №241-SI від 23.4.2007р, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати  та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1, 3.2 договору ціни на товар вказуються у специфікації на товар, що є додатком до договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 банківських днів з дня її поставки, але у будь – якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність встановленим  стандартам.

На виконання укладеного між сторонами договору позивач окремими партіями поставляв відповідачу товар, який отримувався відповідачем у повному об'ємі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: витратними накладними, скріпленими підписами та печатками відповідача.

Але  Підприємство «Анева» у порушення умов договору зобов'язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконало, товар оплатило лише частково, в результаті чого  за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 20 428грн93коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків від 31.3.2009р, відповідно до якого, по розрахункам позивача, сума боргу  Підприємства «Анева» склала 20 428грн93коп, з чим погодився відповідач.

Отже, сума боргу у розмірі 20 428грн93коп за поставлений товар  на момент розгляду спору відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості отриманий товар у сумі 20 428грн93коп, та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Отже, позов у частині стягнення  20 428грн93коп  боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу,  позивачем при зверненні з позовом до суду були заявлені вимоги про стягнення 3 266грн97коп інфляційних, 702грн32коп річних та  5 542грн98коп неустойки, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивача, відповідно до заяви від 06.10.2009р, відмовився від вимог у частині стягнення інфляційних, 3% річних та неустойки, що відображено у протоколі судового засідання, та відмова прийнята судом.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні за згодою представника позивача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 09.10.2009р.

З урахуванням викладеного,  керуючись ст.ст. 49,75,п.4 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача від 06.10.2009р про часткову відмову від позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з|із| Підприємство «Анева» (95007, м.Сімферополь, вул.Б.Хохлова, 29, ЄДРПОУ 24510220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Арда» (49083, м.Дніпропетровськ, вул..Собінова, 1, ЄДРПОУ 32232867) 20 428грн93коп боргу, 204грн.29коп  держмита, 161грн.02коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 3 266грн97коп інфляційних, 702грн32коп річних та  5 542грн98коп неустойки припинити провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.