Рішення

від 29.09.2009 по справі 11/218/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/218/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" вересня 2009 р.                                                 Справа №  11/218/09

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Діоніс”

(адреса представника позивача:  01011, м.Київ, вул.Рибальська, 22, Бізнес-Центр «Башта Плаза»

місцезнаходження: 18006, Україна, м. Черкаси, вул. Добровольского, 1/8, р/р26007899063310,  МФО 322012, код ЄДРПОУ 21362262)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю  “Водній Мир”

(54052, м.Миколаїв. вул.Новозаводська, 9, р/р26008901025829 в ф-ї Першого Українського Міжнародного банку, м.Миколаїв, МФО 326126,

код ЄДРПОУ 30396682)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Кірячок О.Ю., дов. №10/08/09 від 10.08.2009р.

від відповідача:

СУТЬ СПОРУ:   стягнення 61023, 69 грн.

Відповідач відзив на позов не представив, заперечень проти позову не висловив,  представник у судове засідання не з'явився. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Від відповідача  надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю 29.09.2009р. представника відповідача в судовому засіданні в Одеському апеляційному господарському суді.

Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватись також іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності.

Представник позивача наполягає на розгляді справи на підставі наданих ним матеріалів посилаючись на те, що відповідач свідомо уникає від вирішення питання про погашення заборгованості в досудовому порядку.

На підставі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та поясненнями позивача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали суд, –

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2008 року за №455Х сторони уклали договір постачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікаціях, підписаних обома сторонами та вказаними у накладних, а останній –прийняти цей товар та оплатити його вартість (п.п.1.1, 1.2,1.3 договору)

Виконуючи свої зобов'язання, постачальник за період з жовтня по грудень 2008р.. поставив покупцю товари на загальну суму 65394,16 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (а.с.19-26).

Податкові накладні не є свідченням поставки товару, а обов'язок їх надання передбачений податковим законодавством та не відноситься до господарських угод.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що товар, який поставляється покупцю, підлягає оплаті на наступних умовах і в наступний термін: протягом наступного тижня за товар реалізований протягом попереднього тижня.

Умовами п.5.6 договору сторони погодили, що підставою для здійснення покупцем оплати є надання постачальником податкової накладної і/чи накладної на кількість товару, що поставляється, по кожній партії товару.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши 15400,0 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та поясненнями представника позивача.

Залишок боргу складає 49994,16 грн. та визнаний відповідачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2009р. (а.с.17), тобто останній підтвердив факт реалізації товару на умовах, передбачених п.5.3 договору.

На виконання приписів ст.530 Цивільного кодексу України, позивач 27.04.2009р. за №22 направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в сумі 49994,16 грн.

Зазначена вимога була отримана останнім 06.05.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів погашення боргу в сумі 49994,16 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Умовами п.7.6 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до умов п.7.6 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 12.01.2009р. по 10.08.2009р. (211 дн.) в сумі 6780,03 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Приписами п.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені уточнено судом та визначено в наступному розмірі:

- з 12.01.2009р. по 14.06.2009р. (154 дн., ставка НБУ –12%)

49994,16*24%*154/365=5062,42 грн.

- з 15.06.2009р. по 12.07.2009р. (28 дн., ставка НБУ –11%)

49994,16*22%*28/365=843,74 грн.

Загальна сума пені складає 5906,16 грн., яка і підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4249,5 грн. втрат від інфляції за період з січня 2009р. по серпень 2009р.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані у відповідності з діючим законодавством.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водній Мир», 54028, м.Миколаїв. вул.Новозаводська, 9, (р/р26008901025829 в ф-ї ПершогоУкраїнського Міжнародного банку, м.Миколаїв, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Діоніс”, адреса представника позивача:  01011, м.Київ, вул.Рибальська, 22, Бізнес-Центр «Башта Плаза»місцезнаходження: 18006, Україна, м. Черкаси, вул. Добровольского, 1/8, (р/р26007899063310,  МФО 322012, код ЄДРПОУ 21362262) 49994,16 грн. основного боргу, 5906,16 грн. пені,  4249,5 грн. втрат від інфляції, 601,51 грн. держмита та 232,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

   Суддя