Рішення

від 29.09.2009 по справі 5020-4/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"29" вересня 2009 р. справа № 5020-4/194

За позовом Севастопольського державного підприємства «Атлантика»

(99014, м.Севастополь, вул. Правди, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор-Строй”

(м.Севастополь, вул. Гер. Бресту, 29 кв. 101)

про визнання договору недійсним

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: Михайлов Д.В. довіреність № 141 від 30.12.2008 р;

відповідача: не з`явився;

Суть спору:

Севастопольське державне підприємство «Атлантика»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Строй” про визнання недійсним договору підряду № 1/12/2008 від 16.12.2008.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, наданих позивачем в судовому засіданні, грунтуютья на положеннях статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що договір підряду № 1/12/2008 від 16.12.2008 року суперечить вимогам законодавства, зокрема статтям 631, 837 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, є підстави для визнання його недійсним.   

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовних вимог та просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Вектор-Строй».  

Представнику позивача у судовому засіданні були роз'яснені його процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

16.12.2008 року між Севастопольським державним підприємством «Атлантика»- Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектор Строй” –Підрядник, було укладено договір підряду № 1/12/2008, відповідно до пункту 1.1. якого Підрядник в порядку і на умовах даного Договору зобов'язався виконати роботи з розробки шару і вертикального планування земельної ділянки на об'єкті «Житлові будинки в районі Камишової бухти», розташовані за адресою: м.Севастополь, Камишове шосе, 7-й мікрорайон, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт шляхом підписання Акту здачі-прийомки, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Дослідивши положення цивільного законодавства –параграф 1 Глави 61 Цивільного кодексу України, який регулює правовідносини у галузі підряду, судом встановлено, що суттєвими умовами договору підряду є: ціна роботи, кошторис, строки виконання робіт, порядок оплати, якість робіт, гарантії якості робіт, відповідальність сторін.

Однак, дослідивши зміст Договору № 1/12/2008 від 16.12.2008 судом встановлено як відсутність окремих умов договору, так і невідповідність вимогам закону тих умов, з якими закон пов`язує можливість реального виконання договору.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, спірним договором сторони взагалі не розкрили - що входить до поняття «розробки шару і вертикального планування земельної ділянки на об'єкті «Житлові будинки в районі Камишової бухти», не визначено точне розташування земельної ділянки, на якій мають проводитись роботи, не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, не вказаного конкретного місця проведення робіт.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд приймає до уваги той факт, що спірний Договір підряду № 01/12/2008 від 16.12.2008 було укладено за результатами проведеного тендеру на проведення робіт по розробці шару і вертикальному плануванню земельної ділянки СДП «Атлантика».

Суд звертає увагу на пункт 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008, яким встановлено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.

Із змісту пункту 9.1 наявної в матеріалах справи тендерної документації вбачається необхідність включення до майбутнього договору умов про технічні умови до вертикального планування.

В той же час, фактично спірний договір підряду умови до вертикального планування не містить, що являється порушенням вимог зазначеного вище Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України також встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частин 1-2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Дослідивши зміст Договору підряду № 1/12/2008 від 16.12.2008 року, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою відповідає визначенню «будівельний підряд», наданому у параграфі 3 глави 61 – стаття 874 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 874 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Суд звертає увагу на статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яка передбачає необхідність отримання ліцензій для здійснення будівельної діяльності (вишукувальних та проектних робіт для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво і монтаж інженерних та транспортних мереж), пошуку (розвідки) корисних копалин, інших видів діяльності.

В той же час, в межах будівельної діяльності підрядник виконує роботи на початок виконання яких він отримує окремі дозволи. Так, статтею 31 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005 року № 668 передбачено обов'язок підрядника на капітальне будівництво отримати встановлені законодавством дозволи на виконання окремих видів робіт.

Статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру, зокрема, на земельну ділянку, споруду, будівлю, приміщення, устаткування, обладнання та механізм, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрему операцію, господарську діяльність певного виду, роботу та послугу.

Відповідач, в порядку статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів отримання ним спеціальної дозвільної документації на виконання робіт, які обумовлювались спірним договором.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання,  яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.

В даному випадку пунктом 8.8 Договору визначено випадки звільнення від відповідальності, однак не зазначено строки повідомлення про форс-мажорні обставини, документи, які підтверджують наявність форс-мажорних обставин, наслідки настання форс-мажору.

Суд вважає, що наведені обставини можуть обмежувати чи виключати відповідальність виконавця робіт, або сприяти односторонній відмові від виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Наведені вище обставини надають суду підстави для висновку про те, що в даному випадку спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки має місце відсутність суттєвих умов договору, які мають бути включені до договору відповідно до тендерної документації, а також має місце невідповідність вимогам закону окремих умов договору. Такі обставини свідчать про неможливість реального виконання договору сторонами. Наведені вище обставини свідчать про порушення в момент укладення договору вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки в даному випадку судом встановлено невідповідність вимогам закону тих умов договору підряду, які обумовлюють можливість його реального виконання, суд вважає, що чинність договору без умов договору, які не відповідають закону, є неможливою. У зв'язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним в цілому договору підряду № 1/12/2008 від 16.12.2008 обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.     

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір підряду № 1/12/2008, укладений 16.12.2008 року між Севастопольським державним підприємством «Атлантика»та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектор Строй”.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Строй” (99058, м.Севастополь, вул. Героїв Бресту, 29 кв.101; ідентифікаційний код 33712885) на користь Севастопольського державного підприємства «Атлантика» (99014, м.Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 001463088) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                           О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процессуального  кодексу України  і підписано 02.10.2009.

Розсилка:

1. Севастопольське державне підприємство “Атлантика”

(99014, місто Севастополь, вулиця Правди 10)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Вектор –Строй”

(99058, місто Севастополь, вулиця Героїв Бресту 29, квартира 101)

3. Справа