Постанова

від 22.09.2009 по справі 2-а-3649/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432)

55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

22 вересня 2009 р.                                                                                 Справа № 2-а-3649/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого

судді Чудак Олесі Миколаївни,

при

секретарі судового засідання Педорук Олесі Сергіївні, 

за участю представника позивача ОСОБА_1,

у

відсутність представника відповідача,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом виконавчої дирекції

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Козинецьке”про стягнення

адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7731 грн 95 коп. та пені в

розмірі 356 грн 95 коп.,

встановив:

у

серпні 2009 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту

інвалідів (Фонд) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю “Козинецьке”(ТОВ “Козинецьке”) про стягнення

адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7731 грн 95 коп. та пені в

розмірі 356 грн 95 коп.

Зазначали, що відповідно до статті 19 Закону України

“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21 березня 1991 року

№875-ХІІ (Закон №875) відповідач зобов'язаний забезпечити встановлений норматив

робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів.

Оскільки за 2008 рік середньооблікова чисельність працюючих

у товаристві інвалідів  менша, ніж

установлено нормативом, то воно повинно сплатити Фонду

адміністративно-господарські санкції. Порушення термінів сплати цих санкцій

тягне за собою нарахування пені.

В судовому засіданні представник Фонду позов підтримав в

повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про день та

час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчать

реєстри вихідної кореспонденції від 26 серпня 2009 року, від 03 вересня 2009

року (а.с. 18, 22), заперечення, відповідно до ухвали суду від 31 липня 2009

року не надсилав, що свідчить про небажання відповідача приймати участь в

судовому розгляді справи і направленні на затягування розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України

адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного

строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо

інше не встановлено цим кодексом.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 128 КАС України

неявка уповноваженого представника відповідача не є перешкодою для розгляду

справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними

в ній матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно,

всебічно, об'єктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Так, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей

інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм

забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а

також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю (ч. 1 ст. 17

Закону №875).

Забезпечення такого права здійснюється шляхом

безпосереднього звернення інваліда до підприємств, установ, організацій чи до

державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону №875).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої

роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та

знань, з урахуванням його побажань, а центром зайнятості за місцем проживання

інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених

законодавством документів приймається рішення про визнання інваліда безробітним

і взяття його на облік для працевлаштування (ч. 2, 3 ст. 18-1 Закону

№875). 

В свою чергу підприємства, установи, організації,

фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та

створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні

робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних

програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,

передбачені чинним законодавством, а також відповідно до частини третьої статті

18 Закону №875 надавати державній службі зайнятості інформацію для організації

працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про

зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону №875 передбачено, що для підприємств,

установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських

організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю,

встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі

чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового

складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого

місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі

підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які

використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць

для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною

першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках

кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2  ст. 19 Закону №875).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,

організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи,  в яких за основним місцем роботи працює 8 і

більше осіб, щороку подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за

своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 9

ст. 19 Закону №875).

Відповідно до частини другої Порядку подання

підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що

використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування

інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня     2007 року №70 звіт про зайнятість і

працевлаштування інвалідів роботодавці подають 

(надсилають  рекомендованим

листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду за формою, затвердженою Мінпраці

за погодженням з Держкомстатом.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому

числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні

особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання

нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду

соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування

інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку (ч. 10 ст.19

Закону №875). 

А саме, підприємства, установи, організації, у тому

числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні

особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність

працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19

цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального

захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається

в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі,

організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце,

призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі

підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на

яких працює більше 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за

кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте

інвалідом, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві,

організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка

використовує найману працю (ст. 20 Закону №875).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських

санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120

відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на

момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та

сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі

підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними

особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15

квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,

встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 4 ст. 20 Закону №875).

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20

цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому

порядку (ч. 9 ст. 20 Закону №875).

Таким чином, вважаючи що ТОВ “Козинецьке”порушено чинне

законодавство щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для

інвалідів, що в свою чергу зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту

інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту населення,

який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних

правовідносинах, Фонд звернувся в суд за стягненням

адміністративно-господарської санкції та пені.

Такі вимоги позивача є обґрунтованими та  відповідають чинному законодавству з огляду

на таке.

Середньооблікова 

кількість штатних працівників облікового складу ТОВ “Козинецьке”складає

більше 8 осіб, а тому товариство подає відповідному відділенню Фонду

соціального захисту населення за своїм місцем знаходження (Вінницьке

відділення) звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Звіт за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства

праці та соціальної політики України  від

10 лютого 2007 року №42 відповідачем подано 05 травня 2009 року (а.с. 7).

У звіті, зокрема, зазначено, що на підприємстві за 2008

рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 16

осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на

робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відсутня, середньооблікова

кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства

встановлена інвалідність -відсутня, фонд оплати праці штатних працівників

-118000 грн, а середньорічна заробітна плата штатного працівника -7400 грн,

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу

робочих місць для працевлаштування інвалідів - відсутня.

Крім того, список працюючих інвалідів за 2008 рік

відсутній, що вказує на не зарахування і не звільнення таких осіб на ТОВ

“Козинецьке”, тобто трудові договори у відповідача не укладались і не

розривались. 

З цього випливає, що відповідач не забезпечив нормативу

робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та самостійно не

розрахував суму адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з листом Тростянецького районного центру

зайнятості від 05 червня 2009 року №924 ТОВ “Козинецьке”протягом 2008 року

інформація для організації працевлаштування інвалідів до них не надавалася

(а.с. 11).

Таким чином, із матеріалів справи вбачається

бездіяльність відповідача, а також його вина у непрацевлаштуванні інвалідів, що

є складовими господарського правопорушення. Товариством не здійснені всі

залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є

правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

При вирішенні питання про правомірність стягнення

адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права про

відповідальність за порушення зобов'язань та встановлення в діях або

бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної

відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного

зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування

принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення

порушення зобов'язання.

Адміністративно-господарську

відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України “Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні”, за своєю правовою природою слід визнати

господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої

відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем

правопорушення в сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). Відповідно до

частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за

невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення

правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх

залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Важливим в цій ситуації є

встановлення вини або її відсутності у діях чи бездіяльності роботодавця шляхом

оцінки доказів виконання роботодавцем заходів щодо створення робочих місць для

працевлаштування інвалідів та інформування про наявність вакансій органів

працевлаштування.

Звіт за формою 3-ПН, який є актом інформування органи

працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування

інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із

встановленим рівнем нозології для працевлаштування ТОВ “Козинецьке”до центру

зайнятості не направляло.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем

протягом 2008 року заходів для організації працевлаштування інвалідів шляхом

надання інформації в місцевий центр зайнятості щодо потреби в працівниках з

обмеженими фізичними можливостями не вживалося.

Відтак, обов'язок державних органів щодо

працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами

обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством

про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих

місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

При відсутності такої інформації, органи, визначені

статтею 18 Закону №875, не можуть скористатися своїми правами.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року

№1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного

управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України

та підпорядковується йому.

Основним завданням цього Фонду є контроль за виконанням

підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і

організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які

використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів, установленого Законом України “Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні”.

 Фонд соціального

захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації,

подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання

нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати

адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих

Фондом коштів.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення

мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч. 10

ст. 20 Закону №875). 

Таким чином, головним спеціалістом відділу забезпечення

надходжень, організаційної роботи по соціальному захисту інвалідів та кадрового

забезпечення ОСОБА_2 проведена позапланова невиїзна перевірка щодо подання

звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, а також

виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та

сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у разі його не виконання,

за результатами якої складено акт від 12 травня 2009 року №94.

Один примірник акта надісланий відповідачу, про що

свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18 червня 2009

року (а.с.8-9), однак від його підпису керівник товариства відмовився.

Слід зазначити, що Закон України “Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні”не пов'язує застосування

адміністративно-господарських санкцій з будь-якими обставинами, що

перешкоджають працевлаштуванню інвалідів, оскільки вказана відповідальність за

своєю природою є альтернативним зобов'язанням і запроваджена державою з метою

стимулювання діяльності підприємств по створенню та наданню робочих місць

інвалідам, працевлаштування та забезпечення їх належними умовами праці.

Таким чином, встановивши порушення відповідачем  частини 

третьої статті 18, частини другої статті 19 та статті 20 Закону України

“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, суд вважає вимогу про

стягнення адміністративно-господарської санкції обґрунтованою.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається

обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а

судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних

санкцій добровільно.

Оскільки в порушення чинного законодавства

адміністративно-господарська санкція самостійно відповідачем не визначена і до

15 квітня 2009 року не сплачена, то Вінницьким обласним відділенням Фонду

соціального захисту інвалідів правомірно розраховано її суму, а саме 7375 грн

та за порушення термінів сплати нараховано пеню в розмірі 356 грн 95 коп.

Несплата ТОВ “Козинецьке”в добровільному порядку

заборгованості тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету

України та суттєво порушує інтереси держави.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в

адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в

судовому засідання доходить висновку про задоволення даного позову повністю.

Оскільки спір вирішено на користь

суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за

відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із

залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий

збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79,

86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 

КАС України, суд 

постановив:

адміністративний

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

“Козинецьке” (вул. АДРЕСА_1, 24351, р/р 26008310642205 ВФ ВАТ ВТБ Банк, МФО

302559, код ЄДРПОУ 35949224) на користь Вінницького обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів (Держбюджет Тростянецький район,                               р/р

31216230700549, код ЄДРПОУ 34700954, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО

802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення

платежу - платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік)

адміністративно-господарські санкції в розмірі 7375 грн та пеню в розмірі 356

грн 95 коп.

Відповідно до статті 186 КАС

України постанова може бути оскаржена протягом 

10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову

суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної

інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної

інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС

України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,

але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом,

постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього

строку.

У разі подання апеляційної скарги

судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 23.09.2009.

Суддя/підпис/                                                                                                                                           

Чудак Олеся Миколаївна