Рішення

від 04.09.2015 по справі 739/1010/15-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1010/15-ц

Провадження № 2/739/204/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.

представника позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до реєстраційної служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2015 року за індексним номером 32135230, виданого реєстраційною службою Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7423684300:07:000:0220.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01 січня 2015 року померла ОСОБА_4, і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вона є спадкоємцем ОСОБА_4 і у липні 2015 року звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме на земельну ділянку, однак нотаріус роз'яснив, що видати свідоцтво не може, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно було видане після смерті спадкодавця і останній не набув права власності на земельну ділянку у порядку, передбаченому статтями 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Посилаючись на положення статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті, вважає, що видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_4 була незаконною, а це в свою чергу унеможливлює оформлення її спадщини.

Реєстраційною службою Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області подано заперечення на позов, зі змісту яких вбачається, що відповідачем позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 13 січня 2015 року на ім'я ОСОБА_4, є дійсним, оскільки відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» воно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації права власності, а дату державної реєстрації прав власності підтверджує ОСОБА_1 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно даного витягу за індексним номером 32135369, сформованого 13 січня 2015 року, право власності за ОСОБА_4 було зареєстровано 26 грудня 2015 року, тобто до дня її смерті, оскільки відповідно до пункту 12 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, в даному випадку - 26 грудня 2014 року, тобто відповідне право власності у ОСОБА_4 виникло за її життя. У зв'язку з цим в задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю.

Позивачка, незважаючи на визнання судом її участі у розгляді справи обов'язковою, у судове засідання не з'явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що хоча ОСОБА_4, діючи через свого представника, й подала заяву про реєстрацію права власності на земельну ділянку відповідачу за життя, однак дана реєстрація була здійснена вже після смерті останньої. Також після смерті ОСОБА_4 на ім'я останньої було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке отримала її представник за довіреністю ОСОБА_5, хоча вказана довіреність втратила чинність з моменту смерті ОСОБА_4, у зв'язку з чим, на його думку, зазначене вище свідоцтво про право власності на нерухоме майно є недійсним, а реєстрація права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні висловилася проти задоволення позову, пославшись на доводи, викладені у запереченнях проти позову, при цьому пояснила, що право власності на земельну ділянку у ОСОБА_4, відповідно до законодавства, виникло з моменту подання нею через представника 26 грудня 2014 року відповідної заяви, тому це право набуте нею за життя і підстави для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відсутні. Що стосується свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно, виданого 13 січня 2015 року представнику ОСОБА_4 за довіреністю - ОСОБА_5, то вказане свідоцтво було виготовлене відповідно до вимог закону, і сам лише факт його видачі представнику особи, яка на момент видачі свідоцтва померла, не може свідчити про недійсність такого свідоцтва.

Заслухавши пояснення представника позивачки, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 01 січня 2015 року в с. Форостовичі Новгород-Сіверського району Чернігівської області померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ №252706 від 16 червня 2015 року (а.с. 5).

Ще за життя ОСОБА_4, діючи через свого представника ОСОБА_5, звернулася 26 грудня 2014 року до реєстраційної служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,8143 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №32135369 від 13 січня 2015 року (а.с. 7).

Реєстраційною службою Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області за заявою ОСОБА_4 здійснено державну реєстрацію права власності останнього на вказану вище земельну ділянку та 13 січня 2015 року виготовлено і видано на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право власності з індексним номером 32135230 на земельну ділянку за кадастровим номером 7423684300:07:000:0220, серії СТА №142506 (а.с. 6).

Позивачка, як спадкоємець ОСОБА_4, звернулася до приватного нотаріуса Новгород-Сіверського районного нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини, за якою заведено спадкову справу №108/2015, однак нотаріусом їй роз'яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку після померлої ОСОБА_4 неможливо, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане після смерті ОСОБА_4, а відповідно до статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті і набути право власності на майно (земельну ділянку) померла особа не може. Отже, як вбачається з роз'яснення, вказане свідоцтво видано з порушенням норм діючого законодавства і до складу спадщини ОСОБА_4, зважаючи на дату видачі даного документу, вищезазначена земельна ділянка спадкодавцю на день смерті не належала.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною дванадцятою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон України №1952-ІV) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

З системного аналізу змісту вказаних законодавчих положень висновується, що право власності на земельну ділянку у особи виникає з моменту державної реєстрації цього права, яким є дата і час реєстрації відповідної заяви про державну реєстрацію відповідного права.

Оскільки заява ОСОБА_4, подана її представником, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,8143 га, якій присвоєно кадастровий номер 7423684300:07:000:0220, була зареєстрована відповідачем 26 грудня 2014 року о 10 год. 44 хв., то саме з вказаної дати і часу реєстрації заяви у ОСОБА_4 виникло право власності на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до частин другої та третьої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною третьою статті 26 ЦК України, яка визначає обсяг цивільної правоздатності фізичної особи, передбачено, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи те, що у ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7423684300:07:000:0220 виникло 26 грудня 2014 року, тобто до її смерті, яка настала 01 січня 2015 року, суд приходить до висновку, що вказана земельна ділянка входить до складу спадщини ОСОБА_4 і може бути успадкована її спадкоємцями в порядку, визначеному законодавством України. За таких обставин доводи позивачки про незаконність здійснення відповідачем реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку суд вважає необґрунтованими, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 7423684300:07:000:0220, яке видано 13 січня 2015 року, тобто після смерті ОСОБА_4 суд враховує, що вказане свідоцтво, відповідно до частини першої статті 18 Закону України №1952-ІV є документом, який підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Пунктом 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво). Свідоцтво оформляється у двох примірниках, один з яких долучається до реєстраційної справи, а другий видається заявникові.

З наведених вище правових приписів вбачається, що формування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, який є документом, що лише підтверджує відповідне право, здійснюється державним реєстратором за заявою особи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, після прийняття рішення про державну реєстрацію, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення відповідних записів до зазначеного Реєстру.

Враховуючи те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно з індексним №31235230 було сформоване за заявою ОСОБА_4, поданою останньою ще за життя, після реєстрації за нею права власності на відповідну земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства, підстави для визнання такого свідоцтва недійсним у зв'язку з його формування після смерті ОСОБА_4, відсутні. При цьому сам факт видачі свідоцтва представнику ОСОБА_4 після смерті останньої, сформованого відповідно до вимог законодавства, теж не може бути підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно з індексним №31235230, у зв'язку з її необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 25, 26, 1218 Цивільного кодексу України, статтями 125, 126 Земельного кодексу України статтею Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , статтями 10, 60, 174, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до реєстраційної служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 07 вересня 2015 року.