Рішення

від 08.09.2015 по справі 905/1162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2015 Справа № 905/1162/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув матеріали

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ѲНЕВО СХІДВ» м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Товариство медичних технологійВ» м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 2301767,65грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №1 від 22.04.2015р.);

від відповідача: не з`явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 08.09.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив повний текст рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ѲНЕВО СХІДВ» , м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Товариство медичних технологійВ» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 2301767,65грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг №В/12-21 від 03.01.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 32, 57, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про надання послуг №В/12-21 від 03.01.2012р. з додатком №1 від 03.01.2012р.; акти надання послуг: № 897 від 31.01.2013р., №3829 від 31.12.2012р., №3056 від 30.11.2012р., №2253 від 31.10.2012р., №1361 від 29.09.2012р., №680 від 31.08.2012р.; акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0003339 від 31.07.2012р., №ОУ-0002823 від 29.06.2012р., №ОУ-0002290 від 31.05.2012р., №ОУ-0001827 від 30.04.2012р., №ОУ-0001397 від 31.03.2012р., №ОУ-0000903 від 29.02.2012р., №ОУ-0000483 від 31.01.2012р.; акт звіряння взаєморозрахунків, складений станом на 01.01.2015р.; лист-відповідь на претензію №423/06-15 від 17.06.2015р.; лист №422/06-15 від 17.06.2015р. про зміну найменування відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит №20913213 стосовно статусу та місцезнаходження позивача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит №20913091 стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; довіреність №3 від 22.04.2015р. на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: супровідний лист б/н від 11.08.2015р. про долучення документів до матеріалів справи, лист №422/06-15 від 17.06.2015р. про зміну 12.06.2015р. найменування позивача з «Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО ДОНБАС» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Товариство медичних технологій»; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство медичних технологій»; ліцензія Міністерства охорони здоров'я України на зайняття медичною практикою серії АВ №447845; клопотання про залучення до матеріалів справи документів б/н від 19.08.2015р.; бухгалтерська довідка про наявність заборгованості в розмірі 2301767,65грн. б/н від 13.08.2015р., банківська виписка по рахунку №26000001325753 від 26.03.2015р.; клопотання про залучення до матеріалів справи документів б/н від 28.08.2015р.; акт звіряння взаєморозрахунків, складений станом на 13.08.2015р.; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача; клопотання про залучення до матеріалів справи документів б/н б/д; повідомлення позивача від 28.08.2015р. про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між сторонами про вказаний предмет та з тих самих підстав; довіреність №1 від 22.04.2015р. на представника позивача; завірена копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ѲНЕВО СХІДВ» ; банківські виписки по рахунку №26000001325753 від 15.03.2012р., 17.04.2012р., 08.11.2012р., 16.11.2012р., 22.11.2012р., 17.12.2012р., 26.12.2012р., 20.02.2013р., 30.04.2013р., 27.05.2013р., 14.08.2013р., 09.01.2014р., 26.03.2015р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, через канцелярію суду надав клопотання №001 від 14.08.2015р., в якому останній позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив не покладати на відповідача судові витрати та розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО ДОНБАС» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО СХІД» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №В/12-21 (а.с. 8-18) (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався за завданням замовника, оформленого у вигляді направлення, що містить інформацію про необхідні послуги, надати медичні послуги по клінічній лабораторній діагностиці, в межах переліку за ціною та у строки, визначені у Прайс-листі виконавця, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до цього договору). Згідно з п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.01.2013р.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата вартості послуг, наданих виконавцем на умовах цього договору здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури, що виставляється виконавцем за попередній місяць, після підписання сторонами цього договору акта прийому-передачі наданих послуг.

Згідно п. 3.3 договору, замовник зобов'язується оплатити вартість послуг протягом 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, але не раніше підписання акта прийому-передачі наданих послуг за період, за який виставляється рахунок-фактура.

Пунтом 4.1.4 договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, які є предметом цього договору та підписувати акти здачі-приймання виконання виконаних робіт.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним були надані медичні послуги відповідачу, внаслідок чого між виконавцем та замовником договору були підписані акти надання послуг: № 897 від 31.01.2013р., №3829 від 31.12.2012р., №3056 від 30.11.2012р., №2253 від 31.10.2012р., №1361 від 29.09.2012р., №680 від 31.08.2012р. та акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0003339 від 31.07.2012р., №ОУ-0002823 від 29.06.2012р., №ОУ-0002290 від 31.05.2012р., №ОУ-0001827 від 30.04.2012р., №ОУ-0001397 від 31.03.2012р., №ОУ-0000903 від 29.02.2012р., №ОУ-0000483 від 31.01.2012р. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість за договором, проте заборгованість в добровільному порядку не сплачена. Відповідачем на адресу позивача було направлено лист-відповідь на претензію, в якому останній зобов'язався сплатити суму заборгованості у розмірі 2301767,65грн. до 30.06.2015р.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг всупереч вимогам договору та закону належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №В/12-21 від 03.01.2012р. в сумі 2301767,65грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за медичні послуги по клінічній лабораторній діагностиці, надані позивачем на підставі договору про надання послуг №В/12-21 від 03.01.2012р.

За своїм змістом та правовою природою договір №В/12-21 від 03.01.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Позивач (виконавець) свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актами надання послуг: № 897 від 31.01.2013р. на суму 513017,60грн., №3829 від 31.12.2012р. на суму 425284,00грн., №3056 від 30.11.2012р. на суму 544000,20грн., №2253 від 31.10.2012р. на суму 491019,10грн., №1361 від 29.09.2012р. на суму 379316,60грн., №680 від 31.08.2012р. на суму 353511,60грн.; актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0003339 від 31.07.2012р. на суму 358743,00грн., №ОУ-0002823 від 29.06.2012р. на суму 335448,80грн., №ОУ-0002290 від 31.05.2012р. на суму 337128,60грн., №ОУ-0001827 від 30.04.2012р. на суму 291160,60грн., №ОУ-0001397 від 31.03.2012р. на суму 417594,00грн., №ОУ-0000903 від 29.02.2012р. на суму 350799,75грн., №ОУ-0000483 від 31.01.2012р. на суму 310538,25грн., відсутністю претензій з боку відповідача щодо неякісного надання або ненадання послуг та не оспорюється відповідачем.

Пунктом 3.3 договору, замовник зобов'язується оплатити вартість послуг протягом 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, але не раніше підписання акта прийому-передачі наданих послуг за період, за який виставляється рахунок-фактура.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання за договором №В/12-21 від 03.01.2012р. виконав частково, за надані послуги відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 28905794,45грн., що підтверджується банківськими виписками. Решта боргу в сумі 2301767,65грн. залишилась несплаченою.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано та визнано. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки заборгованості, підписаний та скріплений печатками сторін договору (виконавцем та замовником).

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою (а.с. 38);

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише позивач та відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2301767,65грн.

Суд також зазначає, що клопотання відповідача в якому останній просив не покладати на нього судові витрати, суперечить приписам ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Більш того, чинним законодавством не передбачена така підстава для звільнення від судових витрат як тяжка економічна ситуація країни та проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, а його клопотання №001 від 14.08.2015р., в якому він просив не покладати на нього судові витрати є безпідставним, не відповідаючим діючому законодавству України та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО СХІД» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство медичних технологій», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 2301767,65грн. задовольнити у повному обсягу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство медичних технологій» (87555, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, пр.-т Леніна, буд.95Б, прим. 3,4, ЄДРПОУ 36512109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО СХІД» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Гоголя, буд. 15, ЄДРПОУ 34288605) суму богу у розмірі 2301767,65грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 46036,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.09.2014р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 5893/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1- позивачу;

1 - відповідачу.