Рішення

від 07.09.2015 по справі 908/4085/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/141/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 Справа № 908/4085/15

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.07.15 р., від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 07.09.15 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4085/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«КаапріВ» (02152, м. Київ, пр-т Тичини, буд. 20, скорочено ТОВ В«Фірма В«КаапріВ» );

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«КубратВ» (69002, АДРЕСА_1, скорочено ТОВ В«КубратВ» );

про стягнення суми.

Сутність спору:

ТОВ В«Фірма В«КаапріВ» заявлено позовні вимоги до ТОВ В«КубратВ» про стягнення заборгованості в розмірі 13800 грн. основного боргу, 4703,40 грн. втрат від інфляції, 359,84 грн. 3% річних, 1827 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р. порушено провадження у справі № 908/4085/15, присвоєно справі номер провадження 34/141/15, розгляд якої призначено на 05.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 26.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.08.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 07.09.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 липня 2014 року Позивач реалізував Відповідачу соду каустичну на загальну суму 19800 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001552 та довіреністю на отримання товаро-матеріальних цінностей №37 від 09.07.2014 р., та надав йому на оплату рахунок-фактуру від 09.07.2014 р. № СФ-002249. Відповідно до частини першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, строк оплати поставленого товару за наведеною вище видатковою накладною є таким, що настав у день прийняття останнім товару, тобто 10 липня 2014 року. Незважаючи на вищенаведене, Відповідач отриманий товар у встановлений діючим законодавством строк та в повному обсязі не оплатив, здійснивши лише часткові платежі, а саме: 12.09.2014 р. - 1000 грн.,19.09.2014 р. - 1000 грн., 29.09.2014 р. - 1000 грн., 03.10.2014 р. - 1000 грн., 10.10.2014 р. - 1000 грн., 14.11.2014 р. - 1000 грн., а всього сплатив 6000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ В«Фірма В«КаапріВ» посилається на ст.ст. 526, 530, 610-612, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 26.08.15 р. підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

02.09.15 р. до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 5000 грн. основного боргу, 4703,40 грн. втрат від інфляції, 359,84 грн. 3% річних, 1827 грн. судового збору.

Вказану заяву прийняту до розгляду, з огляду на її відповідність приписам ст. 22 ГПК України.

Представник ТОВ В«КубратВ» , відповідача по справі, в судовому засіданні заперечив проти позову в частині вимог про стягнення 4703,40 грн. втрат від інфляції, 359,84 грн. 3% річних. Так, відповідач у відзиві на позов зазначає, що між сторонами не було укладено договору, відтак постачальник на свій ризик відправляє товар, а покупець здійснює оплату за наявності вільних коштів на рахунку, тому позивач не має права нараховувати штрафні санкції і втрати від інфляції. В телефонному режимі позивач виявив бажання отримати борг товаром, зразки якого направлялись відповідачем. За відсутності реакції на надіслані зразки, відповідач почав погашати борг грошовими коштами.

За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

За видатковою накладною: №РН-0001552 від 10.07.2014 року ТОВ В«Фірма В«КаапріВ» передано ТОВ В«КубратВ» товар на загальну суму 19800 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами правочину купівлі-продажу товару на загальну суму 19800 грн. Зміст вказаного правочину (предмет, ціна) зафіксовані видатковою накладною: №РН-0001552 від 10.07.2014 року.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Вказана правова позиція закріплена і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , п. 1.7 якої передбачено: В«Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК УкраїниВ» .

Таким чином, враховуючи, що видатковою накладною: №РН-0001552 від 10.07.2014 року, строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов'язок сплати отриманого товару в день його отримання, тобто в день підписання видаткової накладної - 10.07.2014 р.

Доказів оплати вказаних накладних відповідачем суду не надано.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідачем сплачено частину боргу в сумі 14800 грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими позивачем до справи.

На підставі викладеного, та враховуючи, що відповідачем докази повної оплати отриманого товару не надані, вимога позивача про стягнення 5000 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 4703,40 грн. заборгованості внаслідок інфляційних процесів за період: липень 2014 р. - березень 2015 р. та 3 % річних за період: з 11.07.2014 р. по 16.04.2015 р. у розмірі 359,84 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що їх розраховано вірно.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Доводи відповідача з приводу відсутності укладення договору спростовуються вищевикладеним, а посилання відповідача на телефонні домовленості щодо повернення боргу товаром та відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання суд відхиляє, як процесуально необґрунтовані, жодного доказу у їх підтвердження не надано.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«КубратВ» (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи: 36605140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«КаапріВ» (02152, м. Київ, пр-т Тичини, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 21533628) 5000 (п'ять тисяч) грн. основного боргу, 4703 (чотири тисячі сімсот три) грн. 40 коп. втрат від інфляції, 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп. 3% річних, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.09.2015 р.

Суддя А.О. Науменко