Рішення

від 23.06.2015 по справі 141/545/15-ц

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/545/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого - судді Слісарчука О.М.

при секретарі Симоненко С.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, у відсутність сторін, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Оратівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явилася, надавши заяви, щоб справу розглянули без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2І, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явилися, надавши заяву про розгляд справи без їх участі, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 158 ЦПК України, у зв’язку з чим в силу ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із слідуючого.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з позовної заяви і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2005 року проживає у домоволодінні по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області та доглядає за будинком з господарськими будівлями.

11.02.2005 року ОСОБА_1 викупила житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області та земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2341 га та для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, сплативши їм за все кошти в сумі 6000 грн. в присутності свідків, що підтверджується письмовою розпискою від 11.02.2005 року. Крім цього, ОСОБА_2І, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5М, отримавши кошти за будинок, передала ключі від будинку та господарських споруд, та надали дозвіл на користування земельними ділянками, при цьому пообіцяли оформити належний договір купівлі-продажу нотаріально на протязі п'яти років.

Відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2014 року власником земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, яка розташована по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області площею 0,2341 га є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1/4 частині земельної ділянки кожному.

Відповідно до вищевказаних свідоцтв про право власності прізвище відповідача вказано як ОСОБА_2, а його дружини - ОСОБА_3.

Відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2014 року власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2341 га, яка розташована по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області площею 0,2341 га є ОСОБА_2.

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний )житловий будинок від 01.05.2007 року виданого Гайсинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації власниками житлового будинку по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області по 1/4 частині є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Як вбачається з заяви ОСОБА_6 він не заперечує проти продажу ? частини житлового будинку по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області,частки земельної ділянки площею 0.2500 га його дружиною ОСОБА_4.

З письмових свідчень від 17.06.2015 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається, що 11.02.2005 року ОСОБА_8, купила житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2341 на та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сплативши за все 6000 грн., відповідачі отримали кошти та написали розписку в присутності двох свідків, про те, що отримали кошти за проданий ОСОБА_1В.В. житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки, та передали їй ключі від будинку, дали дозвіл на користування присадибною земельною ділянкою, претензій до ОСОБА_1 не мають та в подальшому мати не будуть. При цьому, продавці обіцяли оформити належним чином договір купівлі-продажу у нотаріуса на протязі п’яти років, але на сьогоднішній день на неодноразові звернення ОСОБА_1 відмовляються приїхати та оформити нотаріально укладений між сторонами договір купівлі-продажу. На сьогоднішній день ОСОБА_1 більше 10 років продовжує проживати у будинку, добросовісно та безперервно користується даним нерухомим майном і земельною ділянкою, доглядає за будинком з господарськими будівлями та утримує його прибудинкову територію, постійно робить в ньому поточний ремонт.

З письмових свідчень від 17.06.2015 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що 11.02.2005 року ОСОБА_8, купила житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2341 на та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сплативши за все 6000 грн., відповідачі отримали кошти та написали розписку в присутності двох свідків, про те, що отримали кошти за проданий ОСОБА_1В.В. житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки, та передали їй ключі від будинку, дали дозвіл на користування присадибною земельною ділянкою, претензій до ОСОБА_1 не мають та в подальшому мати не будуть. При цьому, продавці обіцяли оформити належним чином договір купівлі-продажу у нотаріуса на протязі п’яти років, але на сьогоднішній день на неодноразові звернення ОСОБА_1 відмовляються приїхати та оформити нотаріально укладений між сторонами договір купівлі-продажу. На сьогоднішній день ОСОБА_1 більше 10 років продовжує проживати у будинку, добросовісно та безперервно користується даним нерухомим майном і земельною ділянкою, доглядає за будинком з господарськими будівлями та утримує його прибудинкову територію, постійно робить в ньому поточний ремонт.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ЦК України 2003 року щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

На підставі ст.ст. 16, 344, 377 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 60, 88, 130, 174, 175, 212, 214, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 0523184100:01:003:0192 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку площею 0,2341 га, кадастровий номер: 0523184100:01:003:0193 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по вул. Польова, 2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області за набувальною давністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.

СУДДЯ О.М. Слісарчук