Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/11347/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/11347/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «АСП-Трансбуд» простягнення 9 855,74 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін: від позивача - Кагарлик Ю.В. дов. №504 від 05.03.2015р. від відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латріна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСП-Трансбуд» про стягнення з останнього заборгованості за Договором №138 від 03.09.2012 надання послуг з користування МТК у розмірі 9 855,74 грн., з яких 6 200,00 грн. - основного боргу, 506,94 грн. - 3% річних, 3 148,80 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2012 між сторонами укладено Договір №138 надання послуг з користування МТК, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок, а відповідач зобов'язувався прийняти та вчасно оплатити надані позивачем послуги, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 6 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі №910/11347/15 та призначено розгляд справи на 08.06.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/635 від 05.06.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/11347/15 передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 справу №910/11347/15 прийнято до свого провадження суддею Яковенко А.В. та призначено до розгляду на 20.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 розгляд справи №910/11347/15 відкладено на 03.08.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 03.08.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 03.08.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/11347/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.08.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Латріна» (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСП-Трансбуд» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір №138 надання послуг з користування МТК (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок (далі - МТК), на умовах цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та вчасно оплатити надані Виконавцем послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок складається з оренди МТК, які є власністю Виконавця та з обслуговування МТК (далі - послуги) на умовах, що визначаються та узгоджуються сторонами у Додатку (далі - Додаток) до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що обсяг наданих послуг щомісячно оформлюється Актом наданих послуг, який складається в двох примірниках, підписується Виконавцем та передається Замовнику.

Приписами п.п. 4.3.-4.4. Договору встановлено, що Замовник протягом трьох банківських днів з дня закінчення обумовленого терміну надання Послуг підписує Акт надання послуг, що є підставою для остаточних розрахунків, та повертає один екземпляр підписаного Акту Виконавця. Якщо протягом строку, передбаченого п. 4.3. цього Договору Замовник не зробив письмових зауважень щодо повноти та якості наданих послуг, то вони вважаються прийнятими, а Акт виконаних послуг вважається підписаним Замовником, що є підставою для остаточних розрахунків.

У відповідності до приписів п. 5.2. Договору попередню оплату за кожен місяць Замовник сплачує на підставі рахунку-фактури не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг згідно Договору, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 200,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1. ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем надано комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок на загальну суму 6 900,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріпленими печатками товариств:

- Актом №ОУ-0000040 від 31.01.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням ПДВ на суму 2 500,00 грн.;

- Актом №ОУ-0000724 від 30.09.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням ПДВ на суму 1 500,00 грн.;

- Актом №ОУ-0000802 від 31.10.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням ПДВ на суму 1 600,00 грн.;

- Актом №ОУ-0000892 від 30.12.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням ПДВ на суму 1 300,00 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 5.2. Договору попередню оплату за кожен місяць Замовник сплачує на підставі рахунку-фактури не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Таким чином, після спливу (указаного п. 5.2. Договору строку виконання зобов'язань Замовник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання.

Як вказував у своїх письмових поясненнях Позивач, у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору та з метою досудового врегулювання спору, 10.09.2014 та 03.11.2-14 звертався до Відповідача з претензіями №313 від 10.09.2014, №330 від 31.10.2014 про сплату заборгованості за Договором, які були задоволені Відповідачем частково у розмірі 700,00 грн. (стосовно заборгованості за Актом №ОУ-0000724 від 30.09.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у результаті чого наявна сума боргу у розмірі 6 200,00 грн. (6 900,00 грн. - 700,00 грн.).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього наявна непогашена заборгованість у розмірі 6 200,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості за Договором є законною та обґрунтованою щодо стягнення 6 200,00 грн., а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг 506,94 грн. - 3% річних, 3 148,80 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 506,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 148,80 грн., суд приходить до висновку, що указані суми розраховані арифметично правильно, вимога є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСП-Трансбуд» є законними та обґрунтованими щодо стягнення 506,94 грн. - 3% річних, 3 148,80 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за надані послуги та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором №138 від 03.09.2012 надання послуг з користування МТК є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі: в частині стягнення 9 855,74 грн., з яких 6 200,00 грн. - основного боргу, 506,94 грн. - 3% річних, 3 148,80 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСП-Трансбуд» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 4; код ЄДРПОУ 35393403) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» (02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 10, кв. 116; код ЄДРПОУ 36301067) заборгованість за Договором №138 від 03.09.2012 надання послуг з користування МТК у розмірі 9 855,74 грн., з яких 6 200,00 грн. - основного боргу, 506,94 грн. - 3% річних, 3 148,80 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 31.08.2015.

Cуддя А.В.Яковенко