Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/14879/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/14879/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАК САЛЮТ»

про стягнення 8 419,47 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Кривошеєва Г.О. дов. №21 від 01.01.2015р. від відповідача -не з'явилися

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАК САЛЮТ» про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки №03474К від 29.04.2013 у розмірі 8 419,47 грн., з яких 5 617,29 грн. - основного боргу, 722,86 грн. - пені, 135,74 грн. - 3% річних, 1 943,58 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА», та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАК САЛЮТ» укладено Договір поставки №03474К, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти відповідачу паливо, а відповідач прийняти та оплатити вказаний товар, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 5 617,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі №910/14879/15 та призначено розгляд справи на 20.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 розгляд справи №910/14879/15 відкладено на 03.08.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 03.08.2015 з'явився, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 03.08.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/14879/15 від 12.06.2015 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/14879/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.08.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА» (далі - Постачальник, Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАК САЛЮТ» (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки №03474К (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник протягом строку дії останнього зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надання послуг Покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов'язується приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього Договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у Договорі та відповідних Додатків до нього. При визначенні базисних умов постачання палива та/або надання послуг сторони керуються Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року, в частині, що не суперечить умовам цього Договору.

Згідно з п. 2.3. Договору з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за Договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або Акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого Покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної старт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Petrol (виробником даного програмного забезпечення є «ДП цент автоматичної ідентифікації» дочірнє підприємство фірми «Нові комп'ютерні технології» м. Москва) та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або Акту приймання-передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що містяться у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість палива/послуг на умовах, визначених цим Договором.

Сторони погодили, що Покупець зобов'язується не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів видаткової накладної чи Акта приймання-передачі палива та/або послуг у звітному періоді підписаного повноважною особою та скріпленого печаткою Постачальника підписати повноважною особою та спірити печаткою Покупця та повернути один оригінальний примірник такої видаткової накладної чи Акту приймання-передачі палива та/або послуг Постачальнику. Невиконання Покупцем зобов'язань з підписання та повернення Постачальнику видаткової накладної чи Акту приймання-передачі палива та/або послуг у встановлені Договором строки або неотримання Постачальником від Покупця мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою Покупця з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному Акті приймання-передачі палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди (п. 4.3. Договору).

Приписами п. 6.2. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається Покупцем самостійно виходячи з його потреб у паливі/послугах з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг.

У відповідності до п. 6.10. Договору в разі отримання Покупцем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати з урахуванням сигнального порогу, Покупець зобов'язаний погасити заборгованість перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувати попередню оплату у відповідності до п. 6.2. даного Договору.

Сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем п. 6.10. даного Договору, останній сплачує на користь Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості за поставлений Товар у розмірі 410 952,60 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу товару за видатковими накладними.

Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товару за загальну суму 489 777,29 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №10485 від 31.05.2013 з урахуванням ПДВ на суму 10 336,15 грн.;

- №10494 від 31.05.2013 з урахуванням ПДВ на суму 9 966,00 грн.;

- №13013 від 30.06.2013 з урахуванням ПДВ на суму 14 653,93 грн.;

- №13025 від 30.06.2013 з урахуванням ПДВ на суму 31 600,92 грн.;

- №15851 від 31.07.2013 з урахуванням ПДВ на суму 1 537,50 грн.;

- №15865 від 31.07.2013 з урахуванням ПДВ на суму 18 102,50 грн.;

- №18151 від 31.08.2013 з урахуванням ПДВ на суму 31 158,50 грн.;

- №21986 від 30.09.2013 з урахуванням ПДВ на суму 5 241,38 грн.;

- №22006 від 30.09.2013 з урахуванням ПДВ на суму 39 769,37 грн.;

- №24567 від 31.10.2013 з урахуванням ПДВ на суму 58 930,70 грн.;

- №25830 від 30.11.2013 з урахуванням ПДВ на суму 40 460,86 грн.;

- №28309 від 31.12.2013 з урахуванням ПДВ на суму 75 642,41 грн.;

- №923 від 31.01.2014 з урахуванням ПДВ на суму 20 514,80 грн.;

- №2898 від 28.02.2014 з урахуванням ПДВ на суму 9 143,16 грн.;

- №5089 від 31.03.2014 з урахуванням ПДВ на суму 44 580,18 грн.;

- №8304 від 30.04.2014 з урахуванням ПДВ на суму 1 491,00 грн.;

- №8335 від 30.04.2014 з урахуванням ПДВ на суму 37 714,25 грн.;

- №11133 від 31.05.2014 з урахуванням ПДВ на суму 25 865,50 грн.;

- №12445 від 30.06.2014 з урахуванням ПДВ на суму 14 068,18 грн.

Як вказує у своїх письмових поясненнях Позивач, зобов'язання з оплати поставленого Товару Відповідачем виконані частково на суму 484 160,00 грн. (підтверджується довідкою банку №70-1-1/2304 від 28.07.2015), у результаті чого утворилася заборгованість за видатковою накладною №12445 від 30.06.2014 у розмірі 5 617,29 грн.

Також Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору надіслав Відповідачу претензію №372 (вих. №1065 від 02.03.2015), з вимогою сплати заборгованості за поставлений Товар, однак, як вказує Позивач, відповіді на вказану претензію Відповідач не надав, розрахунків з останнім не провів.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 6.10. Договору в разі отримання Покупцем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати з урахуванням сигнального порогу, Покупець зобов'язаний погасити заборгованість перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувати попередню оплату у відповідності до п. 6.2. даного Договору.

Таким чином, після спливу указаного п. 6.10. Договору строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за поставлений Товар суми заборгованості у розмірі 5 617,29 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5 617,29 грн. за поставлений Товар є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого Товару 722,86 грн. - пені, 135,74 грн. - 3% річних, 1 943,58 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 8.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем п. 6.10. даного Договору, останній сплачує на користь Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п. 6.10. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною №12445 від 30.06.2014 з 03.07.2014.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені, суд приходить до висновку, що указана сума у розмірі 722,86 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 135,74 грн. - 3% річних, 1 943,58 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 135,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 943,58 грн., суд приходить до висновку, що указані суми розраховані арифметично правильно, вимога є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАК САЛЮТ» є законними та обгрунтованими щодо стягнення 722,86 грн. - пені, 135,74 грн. - 3% річних, 1 943,58 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлений Товар та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором поставки №03474К від 29.04.2013 у розмірі 8 419,47 грн., з яких 5 617,29 грн. - основного боргу, 722,86 грн. - пені, 135,74 грн. - 3% річних, 1 943,58 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволеному у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85,Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАК САЛЮТ» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, Літ. «Б»; код ЄДРПОУ 38569974) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11; код ЄДРПОУ 32489155) заборгованість за Договором поставки №03474К від 29.04.2013 у розмірі 8 419,47 грн., з яких 5 617,29 грн. - основного боргу, 722,86 грн. - пені, 135,74 грн. - 3% річних, 1 943,58 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 31.08.2015.

Cуддя А.В.Яковенко