Ухвала

від 01.09.2015 по справі 910/18793/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.09.2015Справа № 910/18793/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофі Кіме»

про стягнення 22 975,69 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Чобітько С.М. (представник за довіреністю №432 від 31.12.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофі Кіме» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 22 975,69 грн., а саме 1 464,18 грн. суми основного боргу, 5 890,16 грн. пені, 15 006,54 грн. суми інфляційних втрат та 614,81 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором суборенди №111363 від 10.12.2012р. в повному обсязі не виконав, в наслідок чого у нього виникла заборгованість про стягнення якої позивач був змушений звернутись до суду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015р. позовну заяву було прийнято до провадження суддею Морозовим С.М., провадження в справі №910/18793/15 порушено, призначено розгляд на 01.09.2015р.

В судовому засіданні 01.09.2015р. позивачем було уточнено (зменшено) розмір позовних вимог, у зв'язку з тим, що виявлено сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 464,18 грн., та позивачем здійснено перерахунок штрафних санкцій і до стягнення з відповідача в справі №910/18793/15 заявлено суму пені в розмірі 5 890,16 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 14 139,88 грн. та суму 3% річних в розмірі 614,58 грн.

Зазначені зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до положень ст. 22 господарського процесуального кодексу України, були прийняті судом.

В судове засідання 01.09.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ТОВ «Тофі Кіме» та на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача, в межах суми позову.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні, підтримав вказану заяву.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач умисно ухиляється від сплати боргу і у позивача є всі підстави вважати, що відповідач буде вживати заходів щодо відчуження власного майна та зняття власних коштів з поточних рахунків.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №6/166 від 13.08.2008р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Окрім того, основний борг, відповідачем повністю сплачений.

Таким чином, останнім не доведено, що грошові кошти, які є у відповідача на рахунках банків та майно до винесення рішення можуть зникнути або зменшитись, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток» про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Восток» в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову в справі №910/18793/15.

Суддя С.М. Морозов