Рішення

від 31.08.2015 по справі 910/14218/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015Справа №910/14218/15

За позовом Національного агентства з акредитації України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська медіа група"

про захист ділової репутації юридичної особи

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кучер Я.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне агентство з акредитації України (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська медіа група (далі -відповідач) про:

- визнання інформації про Національне агентство з акредитації України, поширеної на інтернет ресурсі INSIDER 19 серпня 2014 року в статті «Як заробляють чиновники на адаптації країни до Євросоюзу» недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право НААУ на недоторканність ділової репутації;

- зобов'язання інтернет ресурсу INSIDER спростувати поширені недостовірні відомості протягом 7 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили аналогічним способом - шляхом розміщення відповідної інформації на інтернет ресурсі INSIDER.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відомості, поширені на інтернет ресурсі INSIDER, щодо Національного агентства з акредитації України, є спотвореними, неправдивими, зокрема дискредитують позивача, як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди його діловій репутації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.07.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що результати внутрішнього аудиту, проведеного Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, на його думку доводять, що інформація, поширена відповідачем на інтернет ресурсі ІNSIDER 19 серпня 2014 у статті: «Як заробляють чиновники на адаптації країни до Євросоюзу» є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та порушує особисте немайнове право НААУ на недоторканність ділової репутації, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 розгляд справи відкладено на 13.08.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання повноважного представника відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 31.08.2015 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд:

1) визнати інформацію про Національне агентство з акредитації України, поширену на інтернет ресурсі INSIDER 19 серпня 2014 року в статті: «Як заробляють чиновники на адаптації країни до Євросоюзу» недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право НААУ на недоторканність ділової репутації, а саме:

- «Саме за участю Рущака і Чекаліна в минулому році була створена бізнес - схема в новому форматі. Вона актуальна і при нинішній владі.

Мова йде в першу чергу про створення «Міжнародної асоціації органів з оцінки відповідності» (МАООВ), яка була зареєстрована як договірне об'єднання юридичних осіб 20 вересня 2013.

Очолив її Володимир Чекалін - минулий керівник агентства. МАООВ - фактичний клон НААУ.

Всі грошові потоки заведені на нову структуру.»;

- «МАООВ розташована в Києві на вулиці Кутузова, 18/7. За тією ж адресою знаходиться Нацагентство»;

- «Всі грошові потоки заведені на нову структуру. Як розповів чиновник з Мінекономрозвитку, який не побажав назвати себе, вартість робіт з акредитації становить 45-50 тисяч грн. При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого.»;

- «Оператори ринку на умовах анонімності стверджують, що з появою в Києві Рущака та створення МАООВ всі органи оцінки, які претендують на акредитацію, повинні «добровільно» вступати в асоціацію Чекаліна та Власова.»;

- «Це лише ті компанії, які відповідають вимогам проходження акредитації, мають більш-менш кваліфікований персонал, якусь матеріально-технічну базу або випробувальне обладнання.

Тим же, хто не має нічого, окрім бажання отримати власний орган оцінки, допомагає ТОВ «Акредо-Консалт», зареєстроване 19 серпня минулого року в Одесі. Засновники цієї фірми - Олена Єсипок і Любов Мартиненко. їх компанія надає допомогу тим, хто хоче отримати атестат акредитації.

На сайті компанії вказано, що для клієнтів «Акредо» надається «гарантована акредитація» з боку НААУ.

Оператори ринку розповідають, що останні кілька місяців через «Акредо» штампуються акредитовані органи оцінки відповідності, існуючі переважно на папері. Вартість атестата становить $ 200 тисяч.»;

- «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі.»;

2) зобов'язати інтернет ресурс INSIDER спростувати поширені ним недостовірні відомості протягом 7 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили аналогічним способом - шляхом розміщення відповідної інформації на інтернет ресурсі INSIDER.

Суд прийняв до розгляду подану заяву.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач неодноразово повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2014 у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/ була розміщена стаття під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу», в якій викладено тези такого змісту:

- «Саме за участю Рущака і Чекаліна в минулому році була створена бізнес - схема в новому форматі. Вона актуальна і при нинішній владі.

Мова йде в першу чергу про створення «Міжнародної асоціації органів з оцінки відповідності» (МАООВ), яка була зареєстрована як договірне об'єднання юридичних осіб 20 вересня 2013.

Очолив її Володимир Чекалін - минулий керівник агентства. МАООВ - фактичний клон НААУ.

Всі грошові потоки заведені на нову структуру.»;

- «МАООВ розташована в Києві на вулиці Кутузова, 18/7. За тією ж адресою знаходиться Нацагентство»;

- «Всі грошові потоки заведені на нову структуру. Як розповів чиновник з Мінекономрозвитку, який не побажав назвати себе, вартість робіт з акредитації становить 45-50 тисяч грн. При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого.»;

- «Оператори ринку на умовах анонімності стверджують, що з появою в Києві Рущака та створення МАООВ всі органи оцінки, які претендують на акредитацію, повинні «добровільно» вступати в асоціацію Чекаліна та Власова.»;

- «Це лише ті компанії, які відповідають вимогам проходження акредитації, мають більш-менш кваліфікований персонал, якусь матеріально-технічну базу або випробувальне обладнання.

Тим же, хто не має нічого, окрім бажання отримати власний орган оцінки, допомагає ТОВ «Акредо-Консалт», зареєстроване 19 серпня минулого року в Одесі. Засновники цієї фірми - Олена Єсипок і Любов Мартиненко. їх компанія надає допомогу тим, хто хоче отримати атестат акредитації.

На сайті компанії вказано, що для клієнтів «Акредо» надається «гарантована акредитація» з боку НААУ.

Оператори ринку розповідають, що останні кілька місяців через «Акредо» штампуються акредитовані органи оцінки відповідності, існуючі переважно на папері. Вартість атестата становить $ 200 тисяч.»;

- «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі.».

Так, відповідно до інформації, розміщеної на зазначеному сайті, компанія - видавець, яка веде господарську діяльність - Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська медіа група".

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує його ділову (службову) репутацію, оскільки містить відомості, які дискредитують фахівців і діяльність Національного агентства з акредитації України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як встановлено судом вище, відповідачем у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/, була розміщена стаття під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу».

В оспорюваній статті викладені тези наступного змісту: «…При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого» та «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», акредитація здійснюється національним органом України з акредитації. Національний орган України з акредитації є державною організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та провадить некомерційну господарську діяльність.

Основними функціями національного органу України з акредитації є, зокрема акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію; проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок.

Механізм розрахунку НААУ вартості робіт з акредитації та моніторингу відповідності акредитованих ним органів вимогам акредитації (далі - вартість робіт з акредитації та моніторингу) визначений у Методиці визначення вартості робіт з акредитації та моніторингу, яка затверджена наказом Мінекономрозвитку України від 05.09.2012 № 973 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 №1589/21901.

Дана методика застосовується до осіб, які можуть бути акредитовані чи компетентність яких може бути засвідчена НААУ, незалежно від форми їх власності та місцезнаходження.

Враховуючи специфіку своєї діяльності НААУ відповідно до чинного законодавства залучає на договірній основі до виконання робіт з акредитації позаштатний персонал з акредитації.

Оплату за виконані роботи НААУ проводить відповідно до умов укладеного договору.

Як стверджує позивач, будь-яких претензій або судових позовів щодо невиконання умов договору від персоналу з акредитації до НААУ не надходило.

Щодо тези «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі» викладеної в статті під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу», суд відзначає наступне.

Так, НААУ являється асоційованим членом та підписантом Двосторонньої Угоди з Європейською кооперацією з акредитації (ЕА BLA) для сфер дії наступних міжнародних стандартів з акредитації:

- ISO/IEC 17024:2012 «Загальні вимоги до органів, що здійснюють сертифікацію персоналу»;

- ISO/IEC 17021:2011 «Вимоги до органів, що здійснюють аудит і сертифікацію систем менеджменту»;

- ISO/IEC 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»

- ISO/IEC 17020:2012 «Загальні критерії діяльності органів різних типів, що здійснюють інспектування».

Також, НААУ з 2014 року є повноправним членом Міжнародної асоціації з акредитації лабораторій (ILAC) у сферах:

- випробування та калібрування відповідно до міжнародного стандарту ISO/IEC 17025.

- інспектування відповідно до міжнародного стандарту ISO/IEC 17020.

Головними стратегічними завданням НААУ на міжнародному рівні є:

- підписання Двосторонньої угоди (ЕА BLA) для усіх напрямків діяльності НААУ, для забезпечення визнання системи акредитації України еквівалентній європейській;

- поглиблення співробітництва з Міжнародним форумом з акредитації (IAF), Міжнародною асоціацією з акредитації випробувальних лабораторій (ILAC) та подальшим визнанням у відповідних сферах;

- сприяння у визнанні протоколів випробувань та сертифікатів відповідності, виданих вітчизняними органами з оціни відповідності, на європейському рівні.

Так, у своєму листі-подяки, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, підтвердило, що НААУ позитивно розвинулось під керівництвом пана Володимира Рущака та зможе виконати вимоги Регламенту ЄС 765/2008, стандарту ІSО/ІЕС 17011 та обов'язкових документів ЄА, щоб залишитись підписантом ЄА МLА за умови, що у команди НААУ залишиться відповідна компетентність - що повинно також бути підтвердженим рішенням Ради ЄА МLА.

Зокрема, ЄА MLA - це угода між органами з акредитації держав-членів Європейського Союзу та Європейської асоціації вільної торгівлі, підписанти якої - національні органи з акредитації - визнають системи акредитації один одного у якості еквівалентних.

Таким чином, національна система акредитації України визнається національними органами з акредитації країн-членів ЄА у якості еквівалентної у сферах акредитації органів з сертифікації персоналу, випробувальних і калібрувальних лабораторій та органів з сертифікації систем менеджменту.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що інформація, поширена 19.08.2014 у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/ , а саме у статті під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу», в частині: «…При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого», «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі» не відповідають дійсності , а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З проведеного аналізу інформації, що була проголошена відповідачем та на думку позивача є недостовірною, суд приходить до висновку, що викладена в статті недостовірна інформація не являється також оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку доведення, що поширена інформація у повному обсязі є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази часткової недостовірності інформації, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширеної 19.08.2014 у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/ , а саме у статті під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу», в якому викладено тези такого змісту, в частині: «…При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого», «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі».

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пунктах 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У позовній заяві позивач просить зобов'язати інтернет ресурс INSIDER спростувати поширені ним недостовірні відомості протягом 7 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили аналогічним способом - шляхом розміщення відповідної інформації на інтернет ресурсі INSIDER.

Оскільки позивач не зазначив у позові тексту спростування, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача розмістити у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/ повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі № 910/14218/15 про спростування недостовірної інформації стосовно Національного агентства з акредитації України, поширеної 19.08.2014 у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/, а саме у статті під назвою «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу», під заголовком «Спростування» в частині: «…При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого», «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі».

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Національного агентства з акредитації України задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію Національного агентства з акредитації України інформацію, поширену 19.08.2014, поширену у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/, а саме у статті під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу», в частині: «…При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого», «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська медіа група" протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/ під заголовком: «Спростування» спростувати недостовірну інформацію, поширену 19.08.2014 у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.theinsider.ua/, а саме у статті під назвою: «Как зарабатывают чиновники на адаптации страны к Евросоюзу» , шляхом повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі № 910/714218/15 про спростування недостовірної інформації стосовно Національного агентства з акредитації України, в частині: «…При цьому НААУ фактично не має коштів для розрахунку з експертами, які здійснюють акредитацію. Виплати припинені з лютого», «Багато хто тепер уже колишні фахівці, які раніше роками працювали над завданням визнання НААУ на міжнародній арені, впевнені, що Рущак відкинув агентство на кілька років назад у процесі інтеграції в європейські системи технічного регулювання і в питаннях визнання українських сертифікатів (протоколів) в Європі».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська медіа група" (01030, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 2-А, офіс 24, ідентифікаційний код - 38825492) на користь Національного агентства з акредитації України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код - 26196207) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.09.2015.

Суддя Бондарчук В.В.