Рішення

від 02.09.2015 по справі 910/19914/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015Справа №910/19914/15

За позовом Компанії з обмеженою відповідальністю «Ой Валліла Інтеріор Інтернешнл ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валліла Інтеріор Інтернешнл»

про стягнення заборгованості в розмірі 22 253,89 євро, що станом на дату подання позовної заяви, відповідно до офіційного курсу НБУ становить 541 818,44 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Крижановський І.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю «Ой Валліла Інтеріор Інтернешнл ЛТД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валліла Інтеріор Інтернешнл» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 22 253,89 євро, що станом на дату подання позовної заяви, відповідно до офіційного курсу НБУ становить 541 818,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/19914/15, розгляд справи призначено на 02.09.2015 р.

28.08.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

02.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву, якою він фактично визнав позов.

У судове засідання 02.09.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2015 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 р. між Компанією з обмеженою відповідальністю «Ой Валліла Інтеріор Інтернешнл ЛТД» (OY «Vallila Interior International», Фінляндія) (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валліла Інтеріор Інтернешнл» (далі - покупець, відповідач) було укладено Генеральний контракт № 1 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товари вказані в доданих в специфікаціях до даного Контракту, підписаного по обопільному рішенню обох сторін.

Відповідно до п. 5 Контракту всі розбіжності по виконанню умов Контракту вирішуються шляхом переговорів або узгодженим сторонами міжнародним арбітражем.

Згідно з ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Розділом ІІІ Господарського процесуального кодексу України визначено справи, підвідомчі та підсудні господарським судам.

Згідно п. 5 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК України), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Судом встановлено, що такий орган як Міжнародний арбітраж відсутній.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про неможливість виконання арбітражного застереження, що міститься у п. 5 Контракту, оскільки немає такого органу, як Міжнародний арбітраж.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими зокрема, сторонами продовжено строк дії Контракту до 11.01.2014 р. та погоджено сторонами продовжити строк розрахунків по Контракту по поставленому товару до 1 (одного) року з моменту отримання товару.

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Контракту, було поставлено відповідачу продукцію, в свою чергу, відповідачем не було її оплачено, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 22 253,89 Євро, що станом на дату подання позову (03.08.2015 р.) відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 541 818,44 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання Контракту було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 22 253,89 Євро, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Контрактом в розмірі 22 253,89 Євро.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач своєю заявою, поданою до суду 02.09.2015 р., фактично визнав позов.

Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22 253,89 євро, що станом на дату подання позовної заяви, відповідно до офіційного курсу НБУ становить 541 818,44 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валліла Інтеріор Інтернешнл» (01004, м. Київ, вулиця Горького, будинок 15, офіс 8; ідентифікаційний код: 36124850) на користь Компанії з обмеженою відповідальністю «Ой Валліла Інтеріор Інтернешнл ЛТД» (Oy Vallila Interior International Ltd) (00510, Гельсінкі, Фінляндія, вул. Нільсіенкату, 15; ідентифікаційний код: 2567462-6) заборгованість у розмірі 22 253 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят три) Євро 89 центів, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 03.08.2015 р. складає 541 818 (п'ятсот сорок одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 836 (десять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 37 коп.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя О.В. Нечай