Рішення

від 07.09.2015 по справі 912/2344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 рокуСправа № 912/2344/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2344/15

за позовом приватного підприємства "Український юридично - фінансовий центр", м. Київ

до Житлово - експлуатаційної контори № 10, м. Кіровоград

про стягнення 158 108,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Український юридично - фінансовий центр" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 13.06.2015 р. № 52, в якій просить стягнути з Житлово-експлуатаційної контори №10 м. Кіровоград недоплачену винагороду на підставі акту здавання-приймання виконаних робіт за № 18, 19 від 16.01.2015 р. та згідно рахунків № 127, № 128 на 16.01.2015 р. в сумі 34 370,61 грн. та штрафні санкції за період з січня 2015 по 01.04.2015 в розмірі 123 734,20 грн., судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором-доручення № 1-юр/06-06-13 від 06.06.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги у розмірі 34 370,61 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не сплачена сума винагороди, яка передбачена договором і тому на підставі п. 6.6 Договору нараховує штраф у розмірі 123 734,20 грн.

03.09.2015 р. позивачем подано уточнення позовної заяви від 02.09.2015 р. № 92, за змістом якої останній просить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 19.01.2015 року по 19.07.2015 р. пеню в сумі 9 226,39 грн., а також на підставі п. 5.9 додатково винагороду в розмірі 72 834,14 грн.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв та клопотань про "уточнення" позовних вимог. У разі надходження до суду такої заяви останній, виходячи з її змісту, а також змісту позовної заяви та конкретних обставин справи розцінює її як подання іншого позову, зменшення або збільшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, тощо (п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). У даному випадку позивач фактично зменшив суму боргу та збільшив період нарахування та суму винагороди; загальна сума позову при цьому зменшилась. Отже, суд розцінює дану заяву про уточнення позовних вимог від 02.09.2015 р. як заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив, у судовому засіданні участі не брав.

Частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому в пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Ухвала господарського суду у даній справі від 23.06.2015 р. про порушення провадження у справі та ухвали від 14.07.2015 р., 27.07.2015 р. та 28.08.2015 р. про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позові, проте повернуті органом поштового зв'язку із відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Водночас, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на вимогу господарського суду, місцезнаходженням житлово-експлуатаційної контори № 10 є: 25031, м. Кіровоград, вул. Попова, буд. 9, корп. 1. Саме на цю адресу і були направлені ухвали від 23.06.2015, 14.07.2015 та 27.07.2015 та 28.08.2015 р.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення даного судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача в судовому засіданні 28.08.2015 р., господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено договір доручення №1юр-06-06-13 від 06.06.2013 р. на здійснення ПП "Український юридично-фінансовий центр" м. Київ від імені довірителя комплексу фактичних та юридичних дій, спрямованих на стимулювання населення щодо сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов"язання в межах цієї угоди здійснювати юридичне супроводження підприємства комплекс юридичних та фізичних дій направлених на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до письмових замовлень (вказівок) довірителя з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем свої прав та обов'язків. А саме: вимагати своєчасної і в повному обсязі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що були надані в минулому боржнику Довірителем; за погодженням з довірителем звертатися до суду з вимогою до боржника про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги.

Згідно з п. 2.1.5 Договору, довіритель приймає від повіреного послуги та виплачує йому винагороду у строк та на умовах цього Договору.

Пунктом 3.2.5 Договору передбачено, що повірений має право вимагати від довірителя виконання всіх своїх зобов'язань згідно цього Договору.

Відповідно до п. 3.3.1 Договору, довіритель зобов'язаний з моменту надання відповідного замовлення і на протязі дії договору доручення, письмово (електронною поштою) погоджувати з повіреним вжиття будь-яких самостійних заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги з боржників, в тому числі укладання договорів про реструктуризацію боргу та інших документів направлених на погашення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги заявки на яких містяться у відповідному замовленні.

Згідно з п. 3.3.3 Договору, довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного дійсною (актуальною на момент укладання цього договору) інформацією, іншими матеріалами, даними (в тому числі в електронному вигляді), які необхідні йому для виконання умов цього Договору.

Пунктом 3.3.5 Договору передбачено, що довіритель зобов'язаний щомісячно, але в будь якому випадку не пізніше десятого числа місяця, який йде за розрахунковим, передати підписаний акт приймання - здачі виконаних робіт (наданих послуг), до якого обов'язково повинен додати списки боржників які погасили заборгованість та списки залишки заборгованості, для проведення звірення та розрахунків.

Відповідно п. 3.3.6 Договору, довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду в термін, порядку та розмірі що зазначено у п. 4 цього Договору.

Згідно п. 4.3 Договору, розрахунковим періодом для визначення розміру винагороди повіреного та зарахування винагороди на розрахунковий рахунок повіреного, - є один календарний місяць.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що базою для нарахування винагороди повіреному за розрахунковий період є сума заборгованості погашеної боржниками у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок довірителя за результатами виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.5 Договору, розмір винагороди повіреного, у відповідності до п.п. 4.2, п.п. 4.4 цього договору, складає 20% від суми заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги, погашеної боржниками довірителя у наслідок виконання повіреним п.п. 2.1.1, п.п. 2.1.3 цього договору.

Згідно з п. 5.5 Договору, з моменту надання замовлення будь-яке погашення боржником, на якого подана заявка у встановленому цим договором порядку, вважається вчиненим за даним договором і є базою для нарахування винагороди повіреному. Після укладення цього договору, якщо довіритель укладав угоду (договір про реструктуризацію боргу) з боржником, згідно якої сплата заборгованості боржником здійснюється частково або іншим способом в період дії договору між довірителем та повіреним, то базою для нарахування винагороди повіреному є розмір винагороди згідно п. 4.5 цього договору.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що довіритель зобов'язаний передавати повіреному в електронному вигляді та у вигляді письмового документа, підписаного уповноваженими представниками довірителя та завіреного печаткою підприємства, інформацію про оплату заборгованості боржниками за відповідний розрахунковий період із зазначенням залишків заборгованості протягом двох робочих днів з моменту отримання такої інформації, але в будь - якому випадку не пізніше 10 числа наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Пунктом 6.0 Договору сторони погодили, що довіритель зобов"язаний щомісяця протягом двох робочих днів з моменту отримання підписаного повіреним акта здачі -приймання виконаних робіт (надання послуг), який був складений повіреним на підставі наданої довірителем інформації - 5.8 цього Договору, підписати його та передати повіреному. Моментом отримання довірителем ату виконаних робіт вважається дата отримання вхідної кореспонденції із штампом реєстрації в установі довірителя та/або дата отримання довірителем акту виконаних робіт поштовою кореспонденцією.

Не мотивована відмова довірителя від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт не допускається. У разі ненадходження листа на адресу повіреного з вмотивованою відмовою акт виконаних робіт вважається підписаним (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 6.3 Договору, моментом пред'явлення виконання доручення за цим договором вважається момент подання в електронному вигляді довірителем повіреному інформації про погашення заборгованості споживачами житлово - комунальних послуг ( за відповідний розрахунковий період).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір №1-юр/06-06-2013 від 06.06.2013 р. є договором доручення та підпадає під правове регулювання норм ст.ст.1000-1010 Цивільного кодексу України.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно статті 1001 Цивільного кодексу України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до статті 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до положень статті 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.1.5 Договору відповідач надав позивачу замовлення за договором про стан існуючої заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги на момент укладення договору з переліком боржників та їх адресами.

На виконання пункту 5.8 договору відповідач надав позивачу відомості про сплату заборгованості населенням за жовтень, листопад, грудень 2014 року по замовленню від 06.06.2013 р., що стало підставою для направлення позивачем відповідачу актів здавання-приймання виконаних робіт та рахунків на підставі наданих відповідачем даних: акт № 18 від 16.01.2015 р. здавання-приймання виконаних робіт на суму 14 874,23 грн., рахунок № 127 від 16.01.2015 р. на суму 14 874,23 грн.; акт № 19 від 16.01.2015 р. здавання-приймання виконаних робіт на суму 19 491,38 грн., рахунок №128 від 16.01.2015 р. на суму 19 491,38 грн. (а.с. 16-18, 19-22,48-53, 58-61).

З матеріалів справи вбачається, що акти здавання-приймання виконаних робіт відповідач не підписав, в той же час не надав позивачу вмотивовану відмову від підписання актів здачи - приймання виконаних робіт, що у відповідності до пункту 6.1 договору є підставою вважати такі акти підписаними.

На неодноразові вимоги суду щодо надання відомостей щодо отримання актів здавання-приймання виконаних робіт №№18,19 від 16.01.2015 р. та причин їх не підписання, а також підтвердження або спростування розміру погашеної заборгованості, зазначеної в пунктах 2 актів здавання-приймання виконаних робіт №№18,19 від 16.01.2015 р. відповідач жодної відповіді не надав, факт отримання актів виконаних робіт не заперечив, як не заперечив розмір погашеної заборгованості, зазначеної в пунктах 2 актів здавання-приймання виконаних робіт №№18,19 від 16.01.2015 р.

Враховуючи умови договору господарський суд вважає підписаними акти здавання-приймання виконаних робіт №№18,19 від 16.01.2015 р., а отже наявну заборгованість відповідача в розмірі 34 370,61 грн.

Доказів погашення заборгованості в розмірі 34 370,61 грн. відповідач суду не надав, наявну заборгованість не заперечив.

03.09.2015 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 02.09.2015 р. № 92, за змістом якої останній просить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 19.01.2015 року по 19.07.2015 р. пеню в сумі 9 226,39 грн., а також на підставі п. 5.9 додатково винагороду в розмірі 72 834,14 грн., яка нарахована на залишок заборгованості нестягнутої після останнього звіряння.

Розглянувши подані позивачем уточнення до позовної заяви, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 72 834,14 грн. винагороди (20% від сплаченої населенням заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги), оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження погашення населенням заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги в розмірі 364 170,69 грн., а також доказів підписання сторонами актів здавання-приймання виконаних робіт на вказану суму, що є підставою для стягнення боргу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 34 370,61 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9 226,39 грн. за період з 19.01.2015 р. по 19.07.2015 р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.09.2015 р.).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку підпунктом 6.6 Договору сторони визначили, що за несплату винагороди повіреному довіритель сплачує штраф в розмірі 5 % від суми винагороди за кожен день прострочки в розрахунках з повіреним.

Даний штраф по своїй правовій природі є пенею.

Згідно уточнення позивача від 01.09.2015 р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі було зменшено позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені та визначено їх в розмірі 9 226,39 грн. (за період з 19.01.2015 р. по 19.07.2015 р.).

Розглянувши позовні вимоги приватного підприємства "Український юридично - фінансовий центр" стосовно стягнення на його користь з відповідача 9 226,39 грн. зменшеної суми пені, перевіривши методику її нарахування та приймаючи до уваги пункт 4.6 договору, господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат господарський суд керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово - експлуатаційної контори № 10 (25031, м. Кіровоград, вул. Попова, буд. 9, корпус 1, код ЄДРПОУ 13760445) на користь приватного підприємства "Український юридично - фінансовий центр" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 23/48, оф. 4, код ЄДРПОУ 33941951) заборгованості в сумі 43 597,00 грн., з яких: 34 370,61 грн. винагорода, 9 226,39 грн. пені, 871,94 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Примірники ухвали направити позивачу за адресою: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 23/48, оф. 4; відповідачу за адресою: 25031, м. Кіровоград, вул. Попова, буд. 9, корпус 1, код ЄДРПОУ 13760445.

Суддя С. Б. Колодій