Рішення

від 03.09.2015 по справі 920/850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2015 Справа № 920/850/15 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/850/15

за позовом - Прокурора міста Суми в інтересах держави в особі позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми,

до відповідача - Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Конотоп Південно-Західної залізниці», м. Конотоп Сумської області,

про стягнення 304248,67 грн.,

за участю представників сторін:

прокурора - Циганенко Б.М.,

позивача - Сіденко Л.В. за довіреністю № 30/225 від 30.12.2014 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: відповідно до поданого позову, прокурор просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-20-33/2014 від 06.02.2014 року та № ТП-Б-20.0033/2015 від 17.02.2015 року, укладених між сторонами у справі, в розмірі 1407492,48 грн., яка виникла за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року, судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Відповідно заяви № 30/1037 від 02.09.2015 року позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 304248,67 грн. основного боргу, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу.

Зазначена заява позивача по своїй суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом до розгляду у відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та представник позивача у даному судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог, з урахуванням вказаної заяви позивача про зменшення позовних вимог, тобто на стягненні з відповідача на користь позивача 304248,67 грн. боргу.

31.08.2015 року відповідач подав до суду заяву № 1530 від 27.08.2015 року про розгляд справи за відсутності його представника, в якій зазначає, що станом на 28.08.2015 року його заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ складає 304248,67 грн. та просить суд при прийнятті рішення розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурором від її імені процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Одночасно у відповідності до вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 в основі поняття «інтереси держави» завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Прокурор у поданому ним до суду позові зазначає, що 27.05.2015 року до прокуратури м. Суми надійшов лист від позивача щодо представництва його інтересів в суді.

Статтею 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також виконання затвердженого державного бюджету тощо.

На виконання указу Президента України від 25.02.1998 року № 151 «Про реформування нафтогазового комплексу України» з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузі економіки України, постановою КМУ від 25.05.1998 року № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», було утворено вказану компанію - 100 % акції якої належать державі. Засновником ПАТ «Сумигаз» є держава в особі Державного комітету України по нафті і газу «Держкомнафтогаз». Згідно додатку до вказаної постанови позивач увійшов до переліку підприємства, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

Розпорядженням регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області від 27.05.1999 року Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» передано пакет акцій, які належать державі, вартість яких становить 51 % статутного фонду позивача.

Крім того, позивач відноситься до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, які забезпечують підприємства, установи та організації природним газом, а тому збитки завдані газопостачальній організації завдають збитків державі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» між сторонами були укладені договори на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-20-33/2014 від 06.02.2014 року та № ТП-Б-20.0033/2015 від 17.02.2015 року.

Відповідно до умов пункту 4.6 договору № ТП-Б-20-33/2014 від 06.02.2014 року та договору № ТП-Б-20.0033/2015 від 17.02.2015 року, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем (відповідачем) до 20 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання у звітному місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 2.6 договорів, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передача газу, що оформлюється за даними вузлів обліку.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за грудень 2014 року - квітень 2015 року відповідачу поставлено та протранспортовано природного газу на загальну суму 1566855,07 грн. Факт отримання послуг відповідачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які належним чином підписані сторонами та скріплені їх печатками. Проте, як зазначає прокурор, відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладених між сторонами договорів, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 02.09.2015 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 304248,67 грн.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт отримання відповідачем природного газу за договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-20-33/2014 від 06.02.2014 року та № ТП-Б-20.0033/2015 від 17.02.2015 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 року, від 31.01.2014 року, від 16.02.2015 року, від 28.02.2015 року, від 31.03.2015 року та від 30.04.2015 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи та визнається відповідачем у поданій ним до суду заяві про розгляд справи за відсутності представника відповідача № 1530 від 27.08.2015 року.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий та протранспортований природній газ в повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 304248,67 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Конотоп Південно-Західної залізниці» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Олійника, буд. 88, ідентифікаційний код 01110854) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, ідентифікаційний код 03352432) борг в сумі 304248,67 грн.

3. Стягнути з Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Конотоп Південно-Західної залізниці» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Олійника, буд. 88, ідентифікаційний код 01110854) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 4563,72 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2015 року.

Суддя П.І. Левченко