Рішення

від 03.09.2015 по справі 917/1505/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015 р. Справа №917/1505/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", вул.Горького, 46, смт Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, 42500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРХЛІБДАР ПЛЮС", вул. Б.Хмельницького, буд34, кв.63, м. Полтава, 36037

про стягнення грошових коштів у розмірі 37 738,48 грн

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 243 від 26.03.2013р., ОСОБА_2, дов. від 03.07.2015 р.,

від відповідача: не з'явились.

Розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів у розмірі 37 738,48 грн., з яких: 25 000 грн. - сума основного боргу, 265,07 грн. - 3% річних, 7272,72 грн. - інфляційні втрати, 5200,69 грн. - пеня.

03.09.2015р. позивачем через канцелярію суду надана заява про зменшення позовних вимог (вх. № 12636 від 03.09.2015 р.), відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 25 000 грн. вартості недопоставленого товару.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 25 000 грн. вартості недопоставленого товару.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Позивач у позові вказує, що 12 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (далі за текстом - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРХЛІБДАР ПЛЮС» (далі за текстом - Відповідач) домовилися за усним договором купівлі-продажу, що Відповідач поставить позивачу насіння Сої «Кордоба І репродукція» в кількості чотири тонни за умови оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку.

Позивач вказує, що відповідачем згідно усної домовленості виставлений рахунок на оплату № 23 від 12 лютого 2015 року на суму 50000 грн., який оплачений позивачем платіжним дорученням № 141 від 18 лютого 2015 року (копії рахунку та платіжного доручення додані до матеріалів справи, оригінали оглянуто в засіданні).

За твердженням позивача, 25 лютого 2015 року Відповідач своїм автотранспортом здійснив поставку Сої «Кордоба 1 репродукція» в кількості 2тон.

Вказане підтверджується Свідоцтвом на насіння № 46 від 25 лютого 2015 року (копія свідоцтва додана до матеріалів справи, оригінал оглянуто в засіданні).

За твердженням позивача, решту поставки сої в кількості ще 2 тон відповідач зобов'язувався поставити в тижневий термін, проте, незважаючи на домовленість, поставка товару з боку Відповідача так і не відбулася.

З огляду на розмір здійсненої позивачем передоплати та вартість отриманого товару, відповідач недопоставив продукцію на суму 50 000 гривень.

Позивачем була надіслана відповідачу претензія щодо передачі товару в кількості 2 тон на суму 25 000 грн. № 176 від 07.08.2015р. (претензія та докази її направлення надані позивачем в матеріали справи). Позивач вказує, що відповіді на претензію відповідач не надав, продукцію не поставив.

18.08.2015р. за вих. № 193 позивачем на адресу відповідача направлена претензія щодо сплати вартості недопоставленої продукції на суму 25 000 грн. (претензія та докази її направлення надані позивачем в матеріали справи). Позивач вказує, що відповіді на претензію відповідач не надав, вартість недопоставленої продукції не повернув.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 25 000 гривень.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.І ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на те, що відповідачем виставлено рахунок на оплату товару, який оплачено останнім в повному обсязі, а також частково здійснено поставку товару, який отримано замовником, суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом прийняття замовлення до виконання.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов

висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та договору купівлі-продажу.

Як передбачено ч.І ст.712 ЦК України та ч.І ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку; діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності а5о в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконанні у будь-який час. Боржник повинен (виконати такий обов'язок у семиденний строк від дняпред'явлення вимоги, якщо обов'язок нагайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання по оплаті виставленого відповідачем рахунку. В свою чергу відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань поставив не всю узгоджену сторонами кількість товару.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність, в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань із поставки товару в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовні

вимоги про стягнення 25 000 грн. вартості недопоставленого товару підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, згідно ст. 49 І*ПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 8 5 Господарського процесуального кодексу країни,

суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРХЛІБДАР ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ 34412110; 36037, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (Код ЄДРПОУ 32141851, вул.Горького, 46, смт Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, 42500) 25 000 грн. вартості непоставленого товару та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

Суддя О.А.Киричук