Рішення

від 03.09.2015 по справі 917/1580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015 р. Справа №917/1580/15

за позовом Комсомольської міської стоматологічної поліклініки, вул. Миру, 10-Б, м. Комсомольськ, Полтавська область,39800

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна", АДРЕСА_1,39800

про стягнення грошових коштів в сумі 55 779,10 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 12.08.2015 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 01.09.2015 року

В судовому засіданні 03.09.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 55 779,10 грн. за договором на стерилізацію біксів № 1 від 01.02.2008р., за договором на прання та прасування білизни №1 від 01.02.2008р., за договором оренди обладнання №1 від 01.08.2011р., за договором оренди нерухомого майна №1 від 01.08.2013р., з яких: 41786,88 грн. - заборгованість за основними зобов'язаннями, 13317,00 грн. - втрати від інфляції, 675,22 грн. - проценти за користування коштами.

03.09.2015 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 45 779,10 грн. з яких: 31786,88 грн. - заборгованість за основними зобов'язаннями, 13317,00 грн. - втрати від інфляції, 675,22 грн. - проценти за користування коштами, оскільки відповідачем 12.08.2015 року платіжним дорученням №638 було сплачено 10 000,00 грн. рахунок погашення заборгованості за комунальні послуги.

За своєю суттю дана заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Суд приймає вищевказану заяву до розгляду в даному провадженні як таку, що не суперечить чинному Господарському процесуальному кодексу України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог. При цьому судом враховано п. 3.10, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

03.09.2015 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає (та його представник в судовому засіданні) про те, що між ними та позивачем 15.06.2015 року був складений та погоджений графік сплати заборгованості в розмірі 59890,03 грн. з метою досудового врегулювання спору щодо сплати простроченої заборгованості по договорам:

- по Договору №1 від 01.02.2008р. на стерилізацію біксів в розмірі 3382,00грн.;

- по Договору №1 від 01.02.2008р. на прання та прасування білизни - 2623,50грн.;

- по Договору №1 від 01.08.2011р. оренди обладнання в розмірі 9190,25грн.;

- по Договору №1 від 01.08.2013р. оренди нерухомого майна в розмірі 15404,91грн.;

- пеня в розмірі 9289,37грн.

Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних позивач вказує на те, що позивачем не надані детальні розрахунки вказаних сум, а до графіку погашення боргу за договорами включена пеня в сумі 9 289,37 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Між Комсомольською міською стоматологічною поліклінікою (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна» (відповідач) протягом 2008-2013 років було укладено ряд договорів.

Так, 01.02.2008 року між Комсомольською міською стоматологічною поліклінікою (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна» (відповідач, замовник) було укладено договір на стерилізацію біксів №1 (арк. с. 17), згідно умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання проводити стерилізацію біксів в кількості 3 шт. в день (п.1.1. договору №1).

Відповідно до пункту 2.2. та пункту 2.3. даного договору місячна оплата за стерилізацію біксів встановлюється згідно розрахунку. Оплата відбувається замовником щомісячно в 10 - денний строк після отримання рахунку.

На виконання умов договору позивач починаючи з серпня 2014 року по квітень 2015 року включно надав відповідачу послуги з стерилізації біксів на загальну суму 3 382,02 грн. На підтвердження викладеного позивачем надано суду виставлені відповідачу рахунками за серпень 2014 року №76 від 01.09.2014 року на суму 375,78 грн., за вересень 2014 року №85 від 03.10.2014 року на суму 375,78 грн., за жовтень 2014 року (№95 від 03.11.2014 року на суму 375,78 грн., за листопад 2014 року №103 від 01.12.2014 року на суму 375,78 грн., за грудень 2014 року №6 від 02.01.2015 року на суму 375,78 грн., за січень 2015 року №17 від 02.02.2015 року на суму 375,78 грн., за лютий 2015 року №25 від 02.03.2015 року на суму 318,00 грн., за березень 2015 року №33 від 02.04.2015 року на суму 37 5,78 грн., за квітень 2015 року №43 від 05.05.2015 року на суму 375,78 грн. (арк. с. 18-26).

Також позивачем надано суду підписаний між сторонами акт звіряння розрахунків за послуги стерилізації біксів станом на 01.07.2015 року на суму 3 382,00 грн. (арк. с 27).

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги з стерилізації біксів у встановлені в договорі строки не розрахувався і за ним рахується заборгованість в сумі 3 382,02 грн.

Також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за даним договором нараховано відповідачу:3% річних в сумі 49,11 грн. за періоди: з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.12.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.05.2015 року по 10.07.2015 року та інфляційні в сумі 1 016,09 грн. за періоди: з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.12.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.05.2015 року по 10.07.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

Також 01.02.2008 року між Комсомольською міською стоматологічною поліклінікою (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна» (відповідач, замовник) було укладено договір на прання та прасування білизни №1 (арк. с. 28), згідно умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання проводити прання та прасування білизни в об’ємах, які повинні вказуватися в накладній замовника (п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. та пункту 2.3. даного договору місячна оплата за прання та прасування 1 кг білизни встановлюється згідно розрахунку. Оплата відбувається замовником щомісячно в 10 - денний строк після отримання рахунку.

На виконання умов договору позивач починаючи з серпня 2014 року по квітень 2015 року включно надав відповідачу послуги з прання та прасування білизни на загальну суму 2 623,50 грн. На підтвердження викладеного позивачем надано суду виставлені відповідачу рахунками за серпень 2014 року №73 від 01.09.2014 року на суму 318 грн., за вересень 2014 року №82 від 03.10.2014 року на суму 318,00 грн., за жовтень 2014 року №92 від 03.11.2014 року на суму 318,00 грн., за листопад 2014 року №100 від 01.12.2014 року на суму 318,00 грн., за грудень 2014 року №3 від 02.01.2015 року на суму 318,00 грн., за січень 2015 року №14 від 02.02.2015 року на суму 318,00 грн., за лютий 2015 року №22 від 02.03.2015 року на суму 318 грн., за березень 2015 року №30 від 02.04.2015 року на суму 318,00 грн.; за квітень 2015 року №40 від 05.05.2015 року на суму 318 грн. (арк. с. 29-37).

Позивачем надано суду підписаний між сторонами акт звіряння розрахунків за послуги з прання та прасування білизни станом на 01.07.2015 року на суму 2 623,50 грн. (арк. с 38).

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги з прання та прасування білизни у встановлені в договорі строки не розрахувався і за ним рахується заборгованість в сумі 2 623,50 грн.

Також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за даним договором нараховано відповідачу: 3% річних в сумі 40,45 грн. за періоди: з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.12.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.05.2015 року по 10.07.2015 року та інфляційні в сумі 854,62 грн. за періоди: з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.12.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.05.2015 року по 10.07.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

01.08.2011 року між Комсомольською міською стоматологічною поліклінікою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна» (відповідач, орендар) було укладено договір оренди обладнання №1 (арк. с. 39), згідно умов якого орендодавець здає в оренду обладнання, яке перелічене в додатку №1, для надання стоматологічних послуг (п.1.1. договору).

Позивач вказує, що він відповідно до умов договору передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування обладнання, що підтверджується акт приймання-передачі в оренду обладнання стоматполіклініки від 01.08.2011 року (акр. с. 40).

Відповідно до пункту 3.1. та пункту 3.2. даного договору розмір місячної орендної плати складає 888,19 грн. на момент укладення договору оренди. Оплата плата вноситься орендарем щомісячно в 10 - денний строк після отримання рахунку.

Позивачем до позову додані копії рахунків з липня 2014 року по травень 2015 року включно (арк. с. 41-51), виписаних відповідачу, в яких відображено розмір оренди обладнання на загальну суму 10 554,14 грн.

Позивач вказує, що відповідачем оплачено за вказаний період лише частину суми оренди і за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 8 569,13 грн.

Також позивачем надано суду підписаний між сторонами акт звіряння розрахунків за оренду обладнання станом на 01.07.2015 року згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 569,13 грн. (арк. с. 52).

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за даним договором нараховано відповідачу: 3% річних в сумі 146,95 грн. за періоди: з 16.08.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.12.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.05.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.06.2015 року по 10.07.2015 року та інфляційні в сумі 3 163,78 грн. за періоди: з 16.08.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 16.12.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.05.2015 року по 10.07.2015 року; з 16.06.2015 року по 10.07.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

01.08.2013 року між Комсомольською міською стоматологічною поліклінікою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна» (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна№1 (арк. с. 53-54), згідно умов якого орендодавець здає в оренду приміщення (будівлю), за адресою: м. Комсомольськ, вул.. Миру, 10 б, загальною площею 212,3 кв. м., яке перебуває на балансі Комсомольської міської стоматологічної поліклініки, балансова залишкова вартість якого становить 875927 грн. (за станом на 01.08.2013) (п.1.1. договору).

Право користування майном переходить до орендаря одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі вказаного майна (п. 2.1. договору).

Позивач вказує, що він відповідно до умов договору передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення стоматполіклініки, що підтверджується акт приймання-передачі в оренду приміщення стоматполіклініки від 01.08.2013 року (акр. с. 55).

Відповідно до пункту 3.1. орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 25 числа місяця, в якому виставлено рахунок, на рахунок орендодавця.

В пункті 3.6. договору сторони погодили, що орендар компенсує орендодавцю витрати на електроенергію та комунальні послуги, які або розподіляються пропорційно орендованій площі, або показників лічильників, або згідно галузевих норм витрачання, згідно з розрахунками орендодавця (якщо не укладені окремі договори з постачальниками). Такі послуги оплачуються одночасно з внесенням орендної плати.

Позивачем до позову додані копії рахунків з липня 2014 року по травень 2015 року включно (арк. с. 56-66), виписаних відповідачу, в яких відображено витрати на електроенергію та вартість спожитих комунальних послуг на загальну суму 37 212,23грн.

Також позивачем надано суду підписаний між сторонами акт звіряння розрахунків за відшкодування комунальних послуг станом на 01.07.2015 року згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем на той період становить 37212,23 грн. (арк. с. 67)

Позивач вказує, що відповідачем оплачено за вказаний період лише частину суми комунальних платежів (платіжне доручення №611 від 09.07.2015 року на суму 10 000,00 грн. і платіжне доручення №638 від 11.08.2015 року на суму 10 000,00 грн.) і за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 17 212,23грн.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за даним договором нараховано відповідачу: 3% річних в сумі 438,71 грн. за періоди: з 25.08.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.12.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.05.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.06.2015 року по 10.07.2015 року та інфляційні в сумі 8 282,51 грн. за періоди:25.08.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.09.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.10.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.11.2014 року по 10.07.2015 року; з 25.12.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.01.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.02.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.03.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.04.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.05.2015 року по 10.07.2015 року; з 25.06.2015 року по 10.07.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договорів про надання послуг та договорів оренди.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договорами на стерилізацію біксів № 1 від 01.02.2008р., на прання та прасування білизни №1 від 01.02.2008р., оренди обладнання №1 від 01.08.2011р., оренди нерухомого майна №1 від 01.08.2013р., виконав частково і за ним рахується загальна заборгованість в розмірі 31 786,88 грн.

Судом також встановлено, що позивачем на виконання умов договору надавались відповідачу рахунки для сплати платежів за вище перерахованими договорами.

Також заборгованість за даними договорами підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами звірки (арк. с. 27,38,52,67) та, як вказано самим відповідачем, погодженим між ним та позивачем графіком сплати заборгованості за вище перерахованими договорами.

Акт звірки відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання позивачем послуг та перебування майна в оренді у відповідача та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами. При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу до стягнення за договорами на стерилізацію біксів № 1 від 01.02.2008р., на прання та прасування білизни №1 від 01.02.2008р., оренди обладнання №1 від 01.08.2011р., оренди нерухомого майна №1 від 01.08.2013р. 3 % річних в сумі 675,22 грн. та інфляційні в сумі 13 317,00 грн. (детальний розрахунок по кожному з договорів в матеріалах справи).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 675,22 грн. та інфляційних в сумі 13 317,00 грн., суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 31 786,88 грн. основного боргу, 675,22 грн. 3% річних, 13 317,00 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна" (АДРЕСА_1,39800, р/р 26001055233570 в КБ "Приватбанк" м. Комсомольськ, МФО 331401, ідентифікаційний код 13967235) на користь Комсомольської міської стоматологічної поліклініки (вул. Миру, 10-Б, м. Комсомольськ, Полтавська область,39800, р/р 35422201049409 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, ідентифікаційний код 24832478) 31 786,88 грн. основного боргу, 675,22 грн. 3% річних, 13 317,00 грн. інфляційних, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.