Рішення

від 03.09.2015 по справі 920/1041/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2015 Справа № 920/1041/15 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульської Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1041/15

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс», с. Привокзальне Ямпільського району Сумської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Глазівська», с. Глазове Шосткинського району Сумської області,

про стягнення 19514,29 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Сивенка В.М. за довіреністю б/н від 01.07.2015 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 19514,29 грн. з них: заборгованість за надані послуги з перевезення в сумі 11932,95 грн., яка виникла станом на 25.12.2014 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ТЕО-14/239-ДСН-АГЛЗВ від 20.08.2014 року, укладеного між сторонами; пеня в сумі 2627,86 грн., 3 % річних в сумі 162,81 грн. та інфляційні втрати в сумі 4790,67 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ТЕО-14/239-ДСН-АГЛЗВ (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно з ТТН) до відповідного пункту призначення у встановлений договором або замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а відповідач зобов'язався сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору, датою надання послуг є дата підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що плата за перевезення здійснюється після його фактичного виконання, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів та факту підписання актів передачі-прийняття наданих послуг.

Згідно з пунктом 6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині не виконаних зобов'язань, що виникли протягом строку дії договору - до повного виконання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору, надані відповідачеві послуги по перевезенню зерна пшениці в загальній вазі 62940,00 кг на 15105,00 тоно кілометрів, що складає 11932,95 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 15.12.2014 року, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу станом на 25.12.2014 року складає 11932,95 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується актом виконаних робіт від 15.12.2014 року (а.с. 10), який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за надані послуги не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт надання позивачем відповідачеві послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послу у розмірі 11932,95 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 4.7 договору, за порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 2627,86 грн., яка нарахована за період з 25.12.2014 року по 08.06.2015 року.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2627,86 грн. за період з 25.12.2014 року по 08.06.2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 162,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4790,67 грн. за період з 25.12.2014 року по 08.06.2015 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3-х процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 162,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4790,67 грн. за період з 25.12.2014 року по 08.06.2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Глазівська» (41110, Сумська область, Шосткинський район, с. Глазове, вул. Кірова, буд. 1, ідентифікаційний код 30869066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс» (41200, Сумська область, Ямпільський район, с. Привокзальне, вул. Ватутіна, буд. 1, ідентифікаційний код 31284971) основний борг у розмірі 11932,95 грн., пеню у розмірі 2627,86 грн., 3 % річних у розмірі 162,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 4790,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2015 року.

Суддя П.І. Левченко