Рішення

від 28.05.2010 по справі 9/89-10-1948

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2010 р.Справа № 9/89-10-1948

За позовом: Приватного підприємства „ДОБРОБУТВ» ;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДРСУ КОМВ» ;

про стягнення 8706,93 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 29.04.2010 р. за вх. №3491 Приватне підприємство „ДОБРОБУТВ» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДРСУ КОМВ» заборгованості в сумі 8706,93 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судові засідання, призначені на 21.05.2010 р. та 28.05.2010 р., не з'явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/89-10-1948 за його участю в якості відповідача та про дату, час та місце проведення судового засідання 21.05.2010 р. був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення №671254 (отримано повноважною особою Відповідача 07.05.2010р.). Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

За домовленістю між Позивачем та Відповідачем перший згідно замовлень Відповідача поставив ПП „ДОБРОБУТВ» технічні мастила за видатковими накладними №С-1095 від 01.10.2009 р. (на суму 1 704 грн.), №С-1179 від 21.10.2009 р. (на суму 1 218 грн.), №С-1315 від 18.11.2009 р. (на суму 5 133 грн.), №С-1316 від 18.11.2009 р. (на суму 123 грн.) за довіреностями серія ЯАК №649410 від 01.10.2009 р., серія ЯАК №649415 від 21.10.2009 р., серія ЯАК №649423 від 16.11.2009 р. .

Позивачем Відповідачу для оплати останнім за поставлений товар було виставлено рахунки-фактури №С-382 від 01.10.2009 р. (на суму 1 704 грн.), №С-411 від 21.10.2009 р. (на суму 1 218 грн.), №С-469 від 18.11.2009 р. (на суму 5 256 грн.).

У свою чергу Відповідач умови по договору в частині оплати поставленого товару не виконав належним чином, у звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 8104,45 грн.

16.02.2010 р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 8104,45 грн.

Позивачем відповідачу були надіслані лист та претензія відповідно №58 від 17.02.2010 р. та №41/пр. від 01.04.2010 р. (отримано відповідачем 07.04.2010 р. згідно відмітки на повідомлення про вручення поштового відправлення №3585) з вимогою сплати існуючу заборгованість в сумі 8104,45 грн. Доказів погашення існуючої перед Позивачем заборгованості Відповідачем не надано.

У відповідності до чинного законодавства Позивачем у зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар нараховано Відповідачу суму збитків від інфляційних процесів - 495,19 грн. та 3% річних - 107,29 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч.1 ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДРСУ КОМВ» (65020, АДРЕСА_1, р/р 26001013204200 в АКІБ „УкрсиббанкВ» , МФО 351005, код ЄДРПОУ 33509109) на користь Приватного підприємства „ДОБРОБУТВ» (65012, м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола,4, каб.26, код ЄДРПОУ 30587493, р/р 26000015542001 в Філії АТ „ІмексбанкВ» в м. Одеса, МФО 388584) заборгованість в сумі 8104,45 грн., збитки від інфляційних процесів в сумі 495,19 грн. та 3% річних в сумі 107,29 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.