Рішення

від 19.07.2010 по справі 9/112-10-2189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2010 р.Справа № 9/112-10-2189

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛАГУНА";

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРАДА";

про стягнення 38067,72грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 20.05.2010 р. за вх. №3958 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛАГУНА" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРАДА" (далі -Відповідач) 38067,72 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19.07.2010 р. не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

На підставі договору поставки № 00011 від 02.01.2010року (надалі-Договір) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛАГУНА" (надалі-Позивач) Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІДРАДА" (надалі-Відповідач), протягом періоду з 15.03.2010р. по 22.03.2010р., було поставлено та передано у власність продукцію торгової марки В»Водний мирВ» (надалі-Товар) на загальну суму 48585,19 грн. за відповідними видатковими накладними (а.с. 17-24).

Відповідно до умов Договору п. 3.4, оплату ОСОБА_2 Відповідач повинен здійснювати протягом 14 календарних днів з моменту поставки ОСОБА_2.

Однак, умови Договору в частині зобов'язання своєчасної та повної оплати, Відповідач належним чином не виконав. Протягом періоду з 08.04.2010 року по 14.04.2010 рік за накладними на повернення № Лр-7, № Лр-8, № Лр-01716 Відповідачем було повернуто Позивачу ОСОБА_2 на суму 13728,35 грн., частину якої, в розмірі 2081,87 грн. було зараховано в погашення заборгованості за товари, поставлені відповідачу за Договором раніше, до 15.03.2010р., за іншими видатковими накладними, та залишок в сумі 11646,48 грн. було зараховано в часткове погашення боргу за видатковою накладною № Лр-0001213 від 15.03.2010р.

Таким чином, за станом на 14.05.2010р. заборгованість Відповідача за ОСОБА_2, поставлені Позивачем протягом періоду з 15.03.2010р. по 22.03.2010р. за відповідними видатковими накладними складає 36 938,71 грн.

У підтвердження зазначеної заборгованості було складено відповідний акт звірки взаємних розрахунків за станом на 20.04.2010р., який підписано уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.

Умовами, укладеного між сторонами Договору, а саме п 4.2 передбачено, що за порушення термінів розрахунків, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Сума пені за період прострочення платежу з 30.03.2010р. по 14.05.2010р. складає 984,48 грн.. відповідно до розрахунків з якими погоджується суд.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛАГУНА" просить суд також вжити заходів щодо забезпечення позову, посилаючись на те, що Відповідач недобросовісно ставиться до своїх обов'язків та ухиляється від виконання грошових зобов'язань за Договором, що створює загрозу перешкод у виконанні рішення суду.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» , умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРАДА" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 39, код ЄДРПОУ 30334268, п/р 26007311910 в Акціонерному банку „ПівденнийВ» , МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛАГУНА" (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 27; поштова адреса: 65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, 15, код ЄДРПОУ 31786253, п/р 2600501639249 у АТ „Укрексімбанк м. Одеса, МФО 328618В» ) основну заборгованість в сумі 369 38,71 грн., пеню в сумі 984,48 грн., 3% річних в сумі 144,53 грн., 381 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.