Рішення

від 19.07.2010 по справі 9/114-10-2266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2010 р.Справа № 9/114-10-2266

За позовом: державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";

До відповідача: приватного підприємства "АЛЕКО";

про стягнення 17497,75грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 21.05.2010 р. Державне підприємство „Одеський морський торгівельний портВ» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „АЛЕКОВ» (далі -Відповідач) 17497,75 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання 19.07.2010 р. не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.11.1997 року між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (надалі-Орендодавець, Позивач) та Приватним підприємством "АЛЕКО" (надалі-Орендар, Відповідач) був укладений Договір оренди нерухомого майна № КД - 641, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 102,26 кв.м, територіально розташоване у будинку портклубу (інв. № 077759) за адресою: м. Одеса, Ланжеронівський спуск, 2, що знаходиться на балансі Орендодавця.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.20009 року по справі № 6/147-09-4498 Договір оренди було розірвано у зв'язку із систематичним порушенням його умов Відповідачем та зобов'язано Орендаря повернути об'єкт оренди Одеському порту. Зазначене рішення господарського суду Одеської області, в частині повернення державного майна Орендодавцеві, фактично було виконано тільки 18.03.2010р., що підтверджується відповідними актами державного виконавця від 18.03.2010р.

Відповідно до п. 4.10 Договору оренди у випадку припинення дії Договору, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно. За невиконання зобов'язань передбачених Договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання Договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та безпосередньо положеннями Договору.

Орендна плата згідно п. 3,1 Договору в редакції додаткової угоди № КД - 641/4 від 26.11.2007 року за вересень 2007 р. складає 3 605,70 грн., виходячи з орендної ставки 8%. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, керуючись положеннями Договору оренди та положеннями норм чинного законодавства, Позивачем на адресу Відповідача було нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення об'єкта оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2010р. по справі № 26/264-09-6095 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто орендну плату та неустойку за період з 20.11.2009р. по 31.01.2010р., що у свою чергу підтверджує правомірність вимог Позивача щодо сплати Відповідачем неустойки.

Відповідно до рахунків № 251996 від 09.03.2010р., № 251998 від 07.04.2010р., виставлених бухгалтерією Одеського порту на адресу Відповідача, сума неустойки, яка підлягає сплаті складає: за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. - 11 033,53 грн., за період з 01.03.2010р. по 18.03.2010р. - 6 464,22 грн. таким чином загальна сума неустойки за період 01.02.2010р. по 18.03.2010р. складає 17 497,75 грн.

Зазначені рахунки були направлені Приватному підприємству „АЛЕКОВ» за його юридичною адресою із супровідними листами № 020/1-233 від 13.04.2010р. , № 020/1-247 від 19.04.2010р. , однак відповідно до довідок Укрпошти форми Ф-20, Відповідача за зазначеною адресою не існує. Адреса, за якою направлені рахунки , підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Ст.1 ГПК України закріплює що, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ст.14 ЦК України передбачає виконання цивільних обов'язків, а саме: цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до ст. 509 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положення ст. 785 ЦК України передбачає: у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Ця норма також знаходить своє відображення в Законі України „Про оренду державного та комунального майнаВ» : у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „АЛЕКОВ» (65028, АДРЕСА_1, р/с НОМЕР_1 в АКБ „ФінбанкВ» , ОКПО 23210094, МФО 328135) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Приморський район, Митна площа, 1, р/р 26004124091 в ВАТ „МТБВ» , м. Іллічівська, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125666) заборгованість в сумі 17 497,75 грн., 175 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.