Рішення

від 12.07.2010 по справі 29/103-09-3366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2010 р.Справа № 29/103-09-3366

За позовом: комунального підприємства „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ»

до відповідача: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний портВ»

за участю Іллічівської транспортної прокуратури

про стягнення 158337, 82 грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність;

Від прокуратури: ОСОБА_3 -посвідчення.

Суть спору: Комунальне підприємство „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний портВ» про стягнення 158337, 82 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2009р. порушено провадження у справі № 29/103-09-3366 за позовом КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» до ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» про стягнення заборгованості в сумі 158337, 82 грн.

06.07.2009р. відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якої просить суд відмовити КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» у задоволені позову до ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» про стягнення 158 337, 82 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2009р. строк розгляду справи продовжено до 10.10.2009 року.

25.08.2009р. КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» надало заперечення на відзив відповідача, згідно якого стверджує, що доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

21.09.2009р. ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» надав відзив на заперечення позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2009р. строк розгляду справи продовжено до 10.12.2009 року.

07.12.2009р. КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» надало заперечення на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2009р. строк розгляду справи продовжено до 10.01.2010 року.

30.12.09р. Іллічівська транспортна прокуратура надала заяву про вступ у розгляд справи № 29/103-09-3366 з метою представництва інтересів держави в порядку ст. 29 ГПК України посилаючись на те, що державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" є державним унітарним підприємством, що засновано на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв"язку України.

Ухвалою від 18.01.2010р. суд допустив до участі у справі Іллічівську транспортну прокуратуру для представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2010р. строк розгляду справи продовжено до 10.03.2010 року.

22.02.2010р. Іллічівська транспортна прокуратура надала пояснення по справі, згідно яких просить суд в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» до ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» про стягнення 158 337, 82 грн. -відмовити в повному обсязі.

05.03.2010р. ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» надало додаткові пояснення у справі .

В поясненнях по справі від 22.02.2010р. прокурор підтримав позицію відповідача та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2010р. строк розгляду справи продовжено до 10.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. строк розгляду справи продовжено до 10.07.2010 року.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

22.04.1999р. Комунальне підприємство „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» як фрахтувальник уклало з Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний портВ» як з судновласником договір № 35 бербоут-чартеру (фрахтування судна без екіпажу) -теплоходу „РадужнийВ» .

15.07.2005р. між КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» і фірмою „Kaalbye Shipping International Ltd.В» був укладений стандартний договір про управління судном під кодовою назвою „Шипмен 98В» .

05.02.2006р. під час прямування теплоходу „РадужнийВ» з порту Туапсе в Егейське море був зупинений головний двигун лівого борту з причин появи стороннього шуму в районі циліндру № 1, що підтверджується виписками з суднового та машинного журналів теплохода „РадужнийВ» за 05.02.2006р., технічним актом від 06.02.2006р.. Судно продовжило рейс при роботі головного двигуна правого борту.

Технічний нагляд за морськими суднами та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником -Російським Морським Регістром Судноплавства (далі РМРС). 12.02.2006р. представники РМРС провели огляд теплохода „РадужнийВ» , у зв'язку з чим був складений акт огляду судна № 06.38010.108 від 12.02.2006р. та фото-звіт № 06.38011.180. Вказаний акт з фото-звітом підтверджують факт зупинення дії класу судна до виконання необхідних ремонтних робіт, а також проведення ходових випробувань двигуна після закінчення ремонту, у зв'язку з чим теплохід „РадужнийВ» прибув у порт Миколаїв для ремонту.

Після прибуття теплохода „РадужнийВ» в порт Миколаїв інженери-інспектори РМРС з 01.03.2006р. по 27.05.2006р. здійснили позачерговий огляд судна. Актом позачергового огляду судна у зв'язку з аварійним випадком № 06.00460.160 підтверджується, що об'єктом аварійного випадку був головний двигун 1971р. виготовлення.

На виконання вимог РМРС та умов договору управління фірма „Kaalbye Shipping International Ltd.В» організувала проведення ремонтних робіт, забезпечення закупівлі і доставки необхідних запасних частин і матеріалів.

Після завершення ремонту 27.05.2006р. теплохід „РадужнийВ» був пред'явлений РМРС, проведені швартові і ходові випробування, двигун введений в експлуатацію, судну повернутий клас, за результатами був складений акт щорічного огляду механічної установки, систем №06.00431.160.

Факт завершення ремонту і відновлення придатності теплоходу „РадужнийВ» до експлуатації за призначенням підтверджується тим, що РМРС видало Свідоцтво про придатність до плавання № 06.00036.160 від 27.05.2006р.

За твердженням позивача, у зв'язку з аварійною помилкою, зупиненням РМРС, проведенням ремонту в період з 25.02.2006р. по 27.05.2006р. теплохід „РадужнийВ» був непридатний до експлуатації за призначенням внаслідок не морехідного стану.

Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний портВ» на адресу КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» , як фрахтувальника, були виставлені рахунки про сплату фрахту, а саме: №2738 від 28.03.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за березень 2006р., №3856 від 27.04. на суму 31815,50 грн. за квітень 2006р., №5663 від 31.05.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за травень 2006р., а всього 97569,50грн. Вказані кошти були сплачені на рахунок ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» , що підтверджується виписками з банківського рахунку КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» № 26008111721 у філії ВАТ В«МТБВ»м. Іллічівська, МФО 388498 за 28.04.2006р., за 24.05.2006р., за 14.06.2006р..

Як зазначив позивач, з цього випливає, що ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» набуло майно КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» - грошові кошти в сумі 97 569,50грн. без достатньої правової підстави.

Також позивач, посилаючись на положення ст. 212 КТМ України стверджує, що за час непридатності теплохода „РадужнийВ» до експлуатації витрати щодо судна повинен був нести судновласник, тобто ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» .

Так, морський агент теплохода „РадужнийВ» - ТОВ „ФТ ЕдженсіВ» (м.Миколаїв) виставило КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» кінцевий дисбурсментський рахунок №009 про оплату витрат щодо судна (послуги лоцманської служби , буксирування, портнагляду та інш.) на загальну суму 60 768,82 грн. за час перебування на ремонті в порту Миколаїв з 25.02.2006р. по 01.06.2006р. Вказані кошти були позивачем сплачені на рахунок ТОВ „ФТ ЕдженсіВ» , що підтверджується платіжним дорученням №759 від 30.05.2006р. та випискою з банківського рахунку КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» за 27.07.2006р.

За висновком позивача, вказані витрати щодо судна у загальній сумі 158 337, 82 грн., понесені КП „Іллічівське муніципальне пароплавствоВ» , підлягають відшкодуванню за рахунок ДП „Іллічівський морський торгівельний портВ» на підставі ст. 212 Кодексу торгівельного мореплавства.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Також відповідач стверджує, що непридатність судна до експлуатації настала з вини фрахтувальника, в зв'язку з чим в даному випадку не може бути застосована норма ст. 212 КТМ України про звільнення від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок не морехідного стану. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності на підставі ст. 389 КТМ України.

Дослідивши обставини справи та матеріали надані у ході розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Предметом позовних вимог КП „Іллічівська муніципальне пароплавствоВ» є стягнення з ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» грошових коштів за фрахт теплохода „РадужнийВ» протягом березня, квітня та травня місяців 2006р. у сумі 97 569, 50 грн. та відшкодування понесених витрат щодо теплоходу „РадужнийВ» за час його непридатності до експлуатації внаслідок не морехідного стану протягом березня, квітня та травня місяців 2006р. у сумі 60 7 68, 82 грн.

22.04.1999 р. між позивачем, як фрахтувальником та відповідачем, як з судновласником укладено договір бербоут-чартеру №35, відповідно до умов якого ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» передало КП „Іллічівська муніципальне пароплавствоВ» в оренду, у морехідному стані т/х „РадужнийВ» .

Відповідно умов договору КП „Іллічівська муніципальне пароплавствоВ» як фрахтувальник прийняло на себе зобов'язання сплачувати орендну плату у відповідності до п. 10 вказаного договору.

Як встановлено розглядом справи, 05.02.2006р. під час прямування т/х „РадужнийВ» з порту Туапсе в Егейське море, у судна був зупинений головний двигун лівого борту з причини появи стороннього шуму в районі циліндру №1. Після прибуття т/х „РадужнийВ» в порт Пірси (Греція) представники Російського Морського Регістру Судноплавства проведено огляд судна. В зв'язку з цим т/х „РадужнийВ» на одному двигуні правого борту вийшов з порту Пірей і 25.02.2006р. прибув у порт Миколаїв для ремонту.

На виконання вимог РМРС та умов договору управління укладеного між КП „Іллічівська муніципальне пароплавство та компанією „Колбай Шиппінг ІнтернешнлВ» останній організував проведення ремонтних робіт т/х „РадужнийВ» , забезпечення закупівлі і доставки необхідних запасних частин і матеріалів для нього. Після завершення ремонту 27.05.2006р. т/х „РадужнийВ» був пред'явлений РМРС, проведені швартові і ходові випробування та двигун введений в експлуатацію.

Таким чином, у зв'язку з аварійною помилкою, зупиненням РМРС, проведенням ремонту в період з 25.02.2006р. по 27.05.2006р. теплохід „РадужнийВ» був непридатний до експлуатації за призначенням внаслідок не морехідного стану.

Випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника судом не встановлена.

Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний портВ» на адресу КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» , як фрахтувальника, були виставлені рахунки про сплату фрахту, а саме: №2738 від 28.03.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за березень 2006р., №3856 від 27.04. на суму 31815,50 грн. за квітень 2006р., №5663 від 31.05.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за травень 2006р., а всього 97569,50грн. Вказані кошти були сплачені на рахунок ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» , що підтверджується виписками з банківського рахунку КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» № 26008111721 у філії ВАТ В«МТБВ»м. Іллічівська, МФО 388498 за 28.04.2006р., за 24.05.2006р., за 14.06.2006р..

Відповідно до ст. 212 КТМ України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи законодавчі положення та встановлені судом обставини суд, дійшов висновку, що ДП „Іллічівський морський торговельний портВ» набуло майно КП „Іллічівського муніципального пароплавстваВ» - грошові кошти в сумі 97 569,50грн. без достатньої правової підстави.

Проте, такі вимоги позивача не можуть бути задоволені судом з підстав спливу строків позовної давності на застосуванні якої було заявлено відповідачем виходячи з такого.

За приписами ст.ст.. 256,257,258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ст. 389 КТМ України до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності. Цей строк обчислюється за вимогами, що виникають з договору фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном у силу наданих йому законом прав (статті 58, 68, 69 цього Кодексу), - з дня виникнення права на позов.

Так, кошти позивачем перераховані порту в квітні, травні та червні 2006р., а позовна заява подана 10.06.2009р., таким чином позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовною заявою.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на те, що строк давності не пропущений, оскільки його слід обраховувати з моменту розірвання договору бербоут-чартеру, не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

Вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем витрат в сумі 60 768,82 грн. які він зазнав в результаті оплати послуг наданих т/х "Радужний" під час перебування в Миколаївському морському торгівельному порту також не підлягають задоволенню, як заявлені без правової підстави з огляду на таке.

Як на підставу заявленої вимоги позивач посилається на положення ст. 212 КТМ України. Втім зазначені законодавчі положення не передбачають виникнення обов'язку у відповідача відшкодовувати витрати, що понесені позивачем.

Також є неправомірним посилання позивача як на підставу для відшкодування збитків на приписи ст. 224 ГПК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Зі змісту статті та позовної заяви неможливо встановити яким чином порт порушив господарське зобов'язання та саме яке зобов'язання порушене портом.

За змістом ст.ст.. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин в задоволені позову слід відмовити повністю..

Керуючись ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Рішення підписано 19.07.2010 р.

Суддя Аленін О.Ю.