Рішення

від 31.08.2015 по справі 922/3842/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р.Справа № 922/3842/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Фінбанк", м. Одеса до ТОВ "Оріон Групп", м. Харків , ТОВ "Теоком", м. Харків 3-ті особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Велторг 2013", м. Харків та Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків про визнання недійсною іпотеки за участю :

позивача - ОСОБА_2 - за дов.;

1-го відповідача - не з"явився;

2-го відповідача - ОСОБА_3 - за дов.;

3-ї особи (ТОВ "Велторг 2013") - не з"явився;

3-ї особи (Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції) - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Фінбанк» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсним договору іпотеки, посвідчений 12 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3140, який було укладено між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОРІОН ГРУПП» (Код ЄДРПОУ 34757109) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕОКОМ» (Код ЄДРПОУ 38633143),

- встановити спосіб виконання рішення суду шляхом вилучення Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та обтяження об"єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А-2" площею 3435,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, а саме вилучити запис:

- про державну реєстрацію іпотеки № 6313494 від 12.07.2014 р., зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі іпотечного договору, посвідченого 12.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 3140;

- про державну реєстрацію обтяження № 6313472 від 12.07.2014 р., зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі іпотечного договору, посвідченого 12.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 3140.

До участі у справі були залучені до участі у справі в якості третіх осіб на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Велторг 2013" та Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Підтримує клопотання про забезпечення позову від 03.08.2015 року.

2-й відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

1-й відповідач та треті особи повноважних представників у судове засідання не направили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

23 січня 2014 року між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" було укладено Договір овердрафту № 03/01/14, за яким ПАТ "ФІНБАНК" надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013" кредитні кошти на умовах їх повернення, забезпечення, строковості, та плати за користування.

27 лютого 2014 року між Позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОРТІЯ» (код ЄДРПОУ 34757068), з метою забезпечення зобов'язань ТОВ «ВЕЛТОРГ 2013» за Кредитним договором, було укладено Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2. Предметом Іпотечного договору виступило нерухоме майно - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1.

Згідно з п. 1.2. договору іпотеки, вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 21 831 900,00 грн.

Згідно п.п. 1.3. договору іпотеки, експертна вартість предмету іпотеки, відповідно до Звіту про оцінку майна СОД ПП «Аргумент», реєстраційний номер 13-01/2014/ХР1 від 13.01.2014 р. становить 21 831 900 грн.

Згідно з п.п. 2.4.3. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту, позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення та предмети іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. договору іпотеки і погекоде ржа гель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п. 5.2.1. договору.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, складеної станом на 09 квітня 2015 року (далі за текстом - «Інформаційна довідка»), 11 березня 2014 року право власності на заставне майно, що розташоване за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1, перейшло від ТОВ «ОРТІЯ» до ТОВ «ОРІОН ГРУП».

11 червня 2014 року Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було виключено запис про іпотеку та обтяження нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна. буд. 167/1. Вказана дія була здійснена на підставі Листа ПАТ «ФІНБАНК» № 1677/14-0163, в якому зазначалося, що кредит Боржником погашено в повному обсязі та який було підписано Головою Правління ОСОБА_6

Як зазначено позивачем у позовній заяві в обгрунтування позовних вимог, відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на Предмет Іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на Предмет Іпотеки.

Поряд з цим, як зазначено позивачем, він не надавав жодної згоди на передачу нежитлової будівлі літера «А-2» загальною площею 3 435,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1, в наступну іпотеку.

Жодних листів ПАТ «ФІНБАНК» до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції не надсилав, запис про реєстрацію листа за вказаним номером в журналі вихідної кореспонденції відсутній.

Вказаний факт в даний час є предметом розслідування в межах кримінального провадження № 4201 4220 0000 00562 від 22.10.2014 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358. ч. 1 ст. 357 КК України, що перебуває в провадженні слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області, що підтверджується довідкою Прокуратури Харківської області № 04/2/4-700-14 від 22.04.2015 р. Відповідно до вказаної довідки в ході вказаного досудового розслідування ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні вказаних злочинів, готуються матеріали щодо оголошення ОСОБА_7 у розшук.

Отже, в порушення діючого законодавства, шляхом обману, станом на сьогоднішній день власником нерухомого майна є не іпотекодавець - ТОВ «ОРТІЯ», яке є припиненим, а ТОВ «Оріон групп».

Як зазначено позивачем, наведені вище обставини свідчать про те, що в момент укладення оспорюваного договору іпотеки, сторонами цього договору порушені вимоги ст. 9, 13 Закону України «Про іпотеку» та не отримано згоду в ПАТ «ФІНБАНК» на передачу зазначеного нерухомого майна в наступну іпотеку.

Враховуючи зазначені обставини, посилаючись на те, що правочин щодо іпотечного майна, вчинений без його згоди, як іпотекодержателя, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсним іпотечного договору посвідчений 12 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3140 який було укладено між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОРІОН ГРУПП» (Код ЄДРПОУ 34757109) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕОКОМ» (Код ЄДРПОУ 38633143).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення учасників судового процесу та надавши їм правову оцінку, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Іпотека, в силу статті 575 Цивільного кодексу України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом; спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна є Закон України "Про іпотеку".

За термінами, визначеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; тобто, поняття іпотеки передбачає зміну майнових прав власника майна, що передано в іпотеку, щодо цього майна.

За частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, оспорюваний правочин може бути визнано недійсним, зокрема, за позовом заінтересованої особи, що повинна довести зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки

За ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак, зокрема, відчужувати предмет іпотеки іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Відповідно до ч. З ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

В силу ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, з якою кореспондується ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Ч. 1 ст. 12 ЦК України встановлено, що особа, здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються як за допомогою письмових доказів так і, зокрема, за пояснення представників сторін.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 ст. 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

П.п. 3-5 ст. 35 ГПК України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

В позовній заяві як на доказ протиправного позбавлення майна шляхом введення в оману позивач посилається на те, що відповідно до довідки Прокуратури Харківської області № 04/2/4-700-14 від 22.04.2015 р. в провадженні слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 4201 4220 0000 00562 від 22.10.2014 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358. ч. 1 ст. 357 КК України та в ході вказаного досудового розслідування ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні вказаних злочинів, готуються матеріали щодо оголошення ОСОБА_7 у розшук, тобто саме на факті відкриття крмінального провадження та проведення певних слідчих дій.

Проте суд не може прийняти до уваги такі посилання відповідача оскільки в силу приписів ст. 34, 35 ГПК України такі обставини можуть бути підтверджені лише вироком у кримінальній справі, постановленого за результатами судового слідства у кримінальному провадженні. Тобто, саме встановлені вироком у кримінальному провадженні № 4201 4220 0000 00562 фактичні дані можуть бути в даному випадку, але не виключно, обставинами які вплинуть на юридичну оцінку дій ОСОБА_7

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства та того, що підставою вимог є саме факт скоєння злочину щодо ПАТ „ФінбанкВ» ОСОБА_7, суд доходить висновку, що вирішення питання, чи мали місце певні дії (кримінально каране діяння) щодо позивача, можливе лише за наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі.

На час розгляду судом даної справи досудове слідство у кримінальній справі, порушеній за ознаками скоєного щодо ПАТ „ФінбанкВ» злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358. ч. 1 ст. 357 КК України, не завершене, справу для розгляду до суду не передано.

За таких обставин, підстави для висновку про доведеність факту скоєння злочину, об’єктом якого, за доводами позивача, є майно яке перебувало в іпотеці та незаконно було виведено з неї, відсутні.

Крім того, кримінальну справу порушено органом досудового слідства за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме шахрайства, яке вказаною нормою визначається як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою до чого і зводиться аргументація позивача по справі.

Обставини, які зафіксовані в листі Прокуратури Харківської області № 04/2/4-700-14 від 22.04.2015 р. щодо ходу досудового розслідування по кримінальному провадженню № 4201 4220 0000 00562 від 22.10.2014 р, стосуються оцінки дій саме громадянина ОСОБА_7 щодо наявності в його діях ознак злочинів передбачених Кримінальним кодексом України.

Натомість, предметом оцінки у даній справі є не дії ОСОБА_7, а предметом оцінки є оставини що спростовують наявність цивільної дієздатності юридичних осіб під час укладання оспорюваннчя договору іпотеки.

При цьому, наявність у діях ОСОБА_7 ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, не свідчить про невідповідність дій юридичної особи вимогам цивільного та господарського законодавства, та не свідчить про недотримання вимог цивільного та господарського законодавства при укладенні правочину відповідачами по справі.

У відповідності зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Окремо суд зазначаз, що ст. 3 Цивільного Кодексу України визначено основні засади цивільного законодавства, а саме 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином, на думку суду, позивач звернувшись до суду з даним позовом порушив встановлені п.п. 3,4 ч.1 ст. З, ч.1,2 ст. 319 Цивільного Кодексу України засади цивільного законодавства стосовно свободи договору та свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, свободи власника вільно розпоряджатися своїм майном, оскільки фактично своїми діями втручається в підприємницьку діяльність відповідача та порушує свободу останнього вільного розпорядження належним їм майном.

Разом з тим слід зазначити, що позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на норми Цивільного Кодексу України, одночасне застосування яких відносно одного предмету спору є неприпустимим. Так, позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги з посиланням на ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України та зазначає, що оспорюваний договір іпотеки суперечить ст.9, ст. 13 Закону України «Про іпотеку». Подалі позивач зазначає, що даний правочин є укладеним внаслідок обману та є фіктивним, тобто не направленим на настання реальних правових наслідкив. Таким чином вбачається, що правова позиція позивача є нецілісною та взаємосуперчливою, оскільки застосування ч.З ст.215 ЦК України можливе, за виключенням випадків, коли правочин підпадає під дію норм, які встановлюють спеціальні підстави недійсності правочину, зокрема такими нормами є ст.234 ЦК України, у зв'язку з чим суд, не в змозі зробити правову оцінку заявлених позивачем правових підстав недійсності договору іпотеки.

З урахуванням викладеного позов заявлено безпідставно та необгрунтовано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, відсутні також правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України відповідно до поданого позивачем клопотання від 03.08.2015 року.

На підставі викладеного, керуючись cт. cт. 1,12,22,32, 33, 44, 49, 66,67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/3842/15