Рішення

від 08.09.2015 по справі 923/1402/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р. Справа № 923/1402/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Дніпро" с. Коблєво Березанського району Миколаївської області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Лікарські трави Херсонщини" м. Цюрупинськ Херсонської області

про стягнення 150000грн. 00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Афанасьєв В.П., директор, серія КМ № 1440621, виданий Южненським МВ ГУ МВС України в Одеській області 30.03.2007р.;

від відповідача: Величко А.В., директор, серія МО № 900592, виданий Чаплинським РВ УМВС України у Херсонській області 12.02.2001р.;

Приватне підприємство "Дніпро" (позивач, кредитор) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікарські трави Херсонщини" (відповідач, боржник) про стягнення 150000грн. 00коп.

Ухвалою суду від 17.08.2015 року порушено провадження у справі.

Одночасно позивачем в п. 2 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача в межах 150000 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2015 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача в межах 150000 грн. відмовлено.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 80, 67, 44 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, договірних зобов'язань.

Представник відповідача судовому засіданні надав усні пояснення, якими проти позовних вимог не заперечував.

Справу розглянуто в судовому засіданні 08.09.2015 року.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

06.03.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розстрочку виконання зобов'язання вих. № 02 (а.с. 8).

Відповідно до п. п. 1, 2 Угоди боржник зобов'язаний сплатити заборгованість перед кредитором у розмірі 1500000грн. на умовах визначених угодою. Боржник зобов'язаний в період з 20 по 25 число кожного місяця сплачувати грошові кошти на рахунок кредитора згідно графіку, визначеному в угоді.

Пунктом 5 угоди сторони погодили, що у разі прострочення платежу більш ніж на два місяці кредитор має право вжити заходи щодо примусового стягнення боргу.

Відповідно до п. 7 угода набрала чинності з моменту її підписання та діє до її виконання.

Всупереч умовам укладеної угоди, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що зумовило виникнення заборгованості за угодою про розстрочку виконання зобов'язання вих. № 02 від 06.03.2015 року в сумі 150000 грн.

Позовні вимоги у сумі 150000 грн. за угодою про розстрочку виконання зобов'язання вих. № 02 від 06.03.2015 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання погашення заборгованості не виконано. На момент подання позову, сума заборгованості за угодою про розстрочку виконання зобов'язання становить 150000 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 150000 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікарські трави Херсонщини" (місцезнаходження: Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Ракетна, буд. 16; ідентифікаційний код 37846993, р/р 26001060738284 в ПАТ " КБ"Приватбанк" МФО 352479) на користь приватного підприємства "Дніпро" (місцезнаходження: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблєво, вул. Одеська, буд. 2-г; ідентифікаційний код 32217092 р/р 5168742066635305 "КБ Привтабанк") 150000 грн. боргу, 3000 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.09.2015 року.

Суддя Л.М. Немченко