Ухвала

від 26.02.2013 по справі 3/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 7-44-62

У Х В А Л А

26 лютого 2013 року Справа № 5028/3/62/2011

Суддя Репех В.М., розглянувши матеріали скарги № 36 від 22.01.2013 року

Скаржника (боржник): ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» проспект Миру, 312, м. Чернігів, 14007

Стягувач: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» вул. Любецька, б. 60-А, м. Чернігів, 14021

Орган державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються: Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030

на дії органу Державної виконавчої служби на постанову про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року

По справі 5028/3/62/2011

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» вул.. Любецька, б. 60-А, м. Чернігів, 14021

До відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» проспект Миру, 312, м. Чернігів, 14007

Про зобов'язання прийняти роботи за договором підряду та стягнення заборгованості 55944,00 грн.

Представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_2 довіреність № 3005 від 14.12.2012 року,

ОСОБА_3 довіреність № б/н від 24.12.2012 року (присутня 05.02.2013)

від органу ДВС: ОСОБА_4 довіреність № б/н від 03.01.2013 заступник начальника

(присутній: 25.01.2013 року, 05.02.2013 року)

Ухвала виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні на підставі

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2013 року, до господарського суду Чернігівської області надійшла скарга від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просить суд

- поновити строк для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року, винесену на підставі наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/3/62/2011 виданого 31.10.2012 року.

- поновити строк для добровільного виконання наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/3/62/2011 виданого 31.10.2012 року.

До початку судового засідання, 04.02.2012 року, від заявника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В даній заяві позивач просить суд:

- скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року винесену на підставі наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/3/62/2011 виданого 31.10.2012 року;

- стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції 2 954,14 грн., що була стягнута з рахунка ТОВ Чернігівський ковальський завод» як сума виконавчого збору відповідно до постанови від 14.12.2012 року;

- скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про накладення арешту № 901/18 від 19.12.2012 року.

В судовому засіданні 19.02.2013 року представник ДВС надано клопотання про залучення до матеріалів скарги, постанови про закінчення виконавчого провадження, від 11.02.2013 року.

В обґрунтування свого прохання, щодо відновлення строків звернення до суду для подачі скарги заявник посилається на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 19.11.2012 року, але боржнику стало про неї відомо лише в день її отримання, а саме 26.11.2012 року. Крім того, подальша неможливість вчасного подання скарги на дії органів Державної виконавчої служби була викликана тією обставиною, що на підприємстві проводилась річна інвентаризація, яка супроводжувалась значним переміщенням документів та у проведенні якої були задіяні представники усіх підрозділів.

14.12.2012 року, боржник звернувся з листом на адресу заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 з проханням відновити строк добровільного виконання рішення суду. Проте не зважаючи на даний лист державним виконавцем 14.12.2012 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

В судовому засіданні представник боржника виклав обставини на які була подана скарга, а саме на винесення державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції постанови про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року на підставі наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/3/62/2011 виданого 31.10.2012 року та постанови Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про накладення арешту № 901/18 від 19.12.2012 року, а також про стягнення з Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції 2 954,14 грн., що була стягнута з рахунка ТОВ Чернігівський ковальський завод» як сума виконавчого збору відповідно до постанови від 14.12.2012 року;

Представник Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції проти заявленої скарги заперечував.

В поданих в судовому засіданні письмових поясненнях у задоволенні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» просить відмовити.

Представник Державної виконавчої служби також зазначає, що у державної виконавчої служби відсутні підстави відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може відкласти виконання провадження виконавчих дій у разі несвоєчасного одержання сторонами виконавчого провадження документів, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами наданими їм цим Законом.

Оскільки боржник ніяким чином не був позбавлений можливості скористатися правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження « та не надав підтвердження, щодо сплати заборгованості згідно виконавчого документа ( так як постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 19.11.2012 року, а лише 14.12.2012 року боржник звернувся із заявою про відкладення виконавчих дій) то підстави для відкладення провадження виконавчих дій відсутні.

25.02.2013 року, від боржника «ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» надійшла заява про збільшення вимог скарги.

В поданій заяві зазначається, що 20.02.2013 року на адресу боржника надійшла заява про закінчення виконавчого провадження від 11.02.2013 року з примусового виконання наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/3/62/2011 від 31.10.2012 року.

Разом з тим, 21.02.2013 року на адресу боржника знову надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2013 року про стягнення з боржника ТОВ «Чернігівський ковальський завод» 2 914,14 грн. виконавчого збору.

Дану постанову винесено на підставі постанови № 539/18 від 14.12.2012 року, виданої Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції

Боржник вважає, що дана постанова складане та направлена всупереч вимогам ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

А отже з урахуванням вищевикладеного боржник збільшує вимоги скарги та просить суд :

- скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року винесену на підставі наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/3/62/2011 виданого 31.10.2012 року;

- стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції 2 954,14 грн., що була стягнута з рахунка ТОВ «Чернігівський ковальський завод» як сума виконавчого збору відповідно до постанови від 14.12.2012 року;

- скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про накладення арешту № 901/18 від 19.12.2012 року;

- скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2013 року про стягнення з ТОВ «Чернігівський ковальський завод» на користь держави суму виконавчого збору у розмірі 2914,14 грн.

Дана заява до розгляду не прийнята з огляду на наступне:

Відповідно до п 9.9.постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1- 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 Господарського процесуального кодексу України тощо.

А отже, подання заяви про збільшення вимог скарги повинно відповідати вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Так відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Разом з тим, постановою Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

А отже в зв'язку з вищевикладеним розгляд скарги проводиться без урахування заяви про збільшення вимог скарги від 25.02.2013 року.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважних представника боржника та представника ДВС, суд встановив:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.07.2012 року по справі № 5028/3/62/2012 позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Чернігівський ковальський завод на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЧернігівГазСпецСервісВ« 28 326,40 грн. боргу та 814,95 грн. на відшкодування судового збору.

Дане рішення залишено в силі судами апеляційної (постанова від 23.10.2012 року) та касаційної інстанції (постанова від 12.12.2012 року).

31.10.2012 року, господарським судом Чернігівської області було видано наказ по справі № 5028/3/62/2011 на примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 05.07.2012 року.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України , рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрало законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадженняВ» .

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , в редакції яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону , зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

19.11.2012 року, на підставі наказу у справі 5028/3/62/2011 та заяви стягувача, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35255778 з виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 року № 5018/3/62 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Чернігівський ковальський завод на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЧернігівГазСпецСервісВ« 28 326,40 грн. боргу та 814,95 грн. на відшкодування судового збору.

14.12.2012 року, у зв'язку з невиконанням боржником судового рішення у самостійному порядку на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2012 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 914,14 грн.

14.01.2013 року, постановою начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_6В, було виправлено описки допущені в постанові про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2012 року, а також постанові про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року де зазначено, що вірним слід вважати наказ господарського суду 5028/3/62/2011 .

Скаржник, обґрунтовуючи подану скаргу, посилається на ту обставину, що постанова про відкриття виконавчого провадження за наказом по справі № 5028/3/62/2011, винесена 19.11.2012 року, отримана ним була лише 26.11.2012 року в останній день строку наданого на добровільне виконання рішення суду, що позбавило ТОВ «Чернігівський ковальський завод» в добровільному порядку сплатити суму заборгованості.

А тому, винесення постанови від 14.12.2012 року, про стягнення судового збору є безпідставним.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України , процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 35255778 датована 14.12.2012 року.

Пунктом 3 постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 35255778 від 14.12.2012 року про стягнення виконавчого збору зазначено, що дана постанова може бути оскаржена відповідно до Закону України „Про виконавче провадженняВ» до суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова про стягнення судового збору ВП № 35255778 від 14.12.2012 року була направлена боржнику 18.12.2012 року, що вбачається з відмітки на поштовому штемпелі.

Боржник, зазначає, що про постанову щодо стягнення виконавчого збору йому стало відомо 18.12.2012 року, тобто моментом порушення прав скаржника, на які він посилається в обґрунтування своєї скарги, є день, коли боржнику стало відомо про порушення його права 18.12.2012 року, тому відповідно строк оскарження дій Державної виконавчої служби щодо постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 35255778 від 14.12.2012 року почав свій перебіг з 19.12. 2012 року, і відповідно сплинув 31.12.2012 року.

25.12.2012 року, боржником подано скарга на дії державного виконавця, яка 08.01.2013 року, була повернута господарським судом Чернігівської області боржнику через відсутність доказів її надсилання всім учасникам виконавчого провадження, зокрема на адресу стягувача.

Після усунення недоліків повторно, зі скаргою боржник звернувся до суду 23.01.2013 року, тобто з пропуском 10 денного строку щодо оскарження дій державного виконавця.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України , боржник у своїй скарзі просить поновити строк для оскарження вищевказаної постанови та в обґрунтування свого прохання боржник посилається на ту обставину, що подальша неможливість вчасного подання скарги на дії органів Державної виконавчої служби була викликана тим, що господарським судом Чернігівської області було повернуто зазначену скаргу боржника через відсутність доказів її надсилання на адресу стягувача та відділу Державної виконавчої служби.

Суд дійшов висновку про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги.

З матеріалів скарги вбачається, що рішення по справі № 5028/3/62/2011 було прийнято 05.07.2011 року, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року рішення господарського суд залишено без змін.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Зазначена норма закону кореспондується з вимогами ст.115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного суду набирає законної сили в день її постановлення.

Отже рішення господарського суду Чернігівської області від 05.07.2011 року набрало законної сили саме 23.10.2012 року.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так відповідно до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як вбачається з витягу кур'єрського журналу (Т.3, а.с.50) постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2012 року в той же день була передана кур'єру для доставки скаржнику та боржнику у справі.

Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 25 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Постанова Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження була винесена 19.11.2012 року про що стало відомо боржнику 26.11.2012 року в останній день строку наданого для самостійного виконання рішення суду. Про те, рішення суду ні в той день, ні в найближчий час виконано не було.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом досліджено, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору пройшов значний проміжок часу.

Однак, в самостійному порядку рішення суду виконано не було, що й стало підставою для винесення 14.12.2012 року постанови про стягнення виконавчого збору.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, як намагається довести суду боржник, внаслідок чого він був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 35 цього Закону.

Посилаючись на положення зазначеної статті та на факт несвоєчасного отримання копії постанови боржником лише 14.12.2012 року, в день винесення постанови про стягнення виконавчого збору було подано заяву про поновлення строку на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, для надання належної і вичерпної правової оцінки сукупності обставин, пов'язаних із здійсненням виконавчого провадження у даній справі, принциповим є вирішення питання: чи був відповідач позбавлений можливості використати надане зазначеним вище законом право добровільно виконати рішення суду.

При цьому, діями органу ДВС, які б дійсно позбавили відповідача можливості добровільно виконати рішення суду, можна вважати ті, які направлені на примусове виконання судового рішення в період з 26.11.2012 року по 14.12.2012 рік.

З огляду на зазначене, посилання скаржника на ту обставину, що він не мав можливості для добровільного виконання рішення суду, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Судом також враховано той факт, що рішення господарського суду від 05.07.2011 року, набрало законної сили 23.10.2012 року, а відтак, скаржник мав достатньо часу сплатити у добровільному порядку борг, що підлягав стягненню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд, розглянувши зазначені вимоги скаржника щодо скасування постанов Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 14.12.2012 року та від 19.12.2012 року про арешт коштів ТОВ «Чернігівський ковальський завод» в межах суми боргу., встановив, що постанова від 14.12.2012 року була винесена у відповідності до статті 28 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , а постанова від 19.12.2012 року -у відповідності до ст. ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, оскільки боржником не було добровільно у встановлений строк виконано рішення Господарського суду Чернігівської області, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу і за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Що ж до вимоги заявника про стягнення з Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції 2 954,14 грн., суд зазначає, що при відшкодуванні шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, необхідно виходити з положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», статті 87 Закону України «Про виконавче провадження». В даному випадку відповідачем може бути відповідний орган Державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, та відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України.

Оскільки, дана вимога є вимогою майнового характеру то повинна розглядатися в позовному провадженні, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд визнає доводи скаржника у заявленій скарзі неправомірними та недоведеними, внаслідок чого заявлена скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В :

1.Ззадовольнити клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.

2. В задоволенні скарги відмовити.

Суддя РЕПЕХ В.М.

26.02.13