Ухвала

від 29.09.2009 по справі 4672/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року                                                                                            

№ 4672/09/9104

      Колегія суддів Львівського апеляційного

адміністративного суду в складі:

головуючого

судді                                              

Олендера І.Я.,

суддів:                                                                  

Каралюса В.М., Старунського Д.М.,

при

секретарі судового засідання                      Корчинській О.І.,

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в

Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного

суду Хмельницької області від 07 листопада 2008 в справі за адміністративними

позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі

Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої допомоги до пенсії як

дітям війни, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні

2008 року позивачі звернулись до суду з позовом до управління Пенсійного фонду

України в Ізяславському районі Хмельницької області про стягнення з відповідача

недоплаченого підвищення до пенсії як дітям війни, зазначивши, що відповідно до

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату

такого у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач

її не виплачує .

Постановою

Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2008 року

позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в

Ізяславському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити для ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віко відповідно до

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007

року по 31 грудня 2007 року, а в решті позовів відмовлено.

Зазначена

постанова мотивована тим, що позивачі є дітьми війни, а рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не

відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет

України на 2007 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», а відтак вимоги позивачів щодо виплати

підвищення є підставними та обґрунтованими.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в

Ізяславському районі Хмельницької області подало апеляційну скаргу до

Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати

оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних

вимог.  

         В апеляційній скарзі апелянт вказує на

те, що судом першої інстанції не враховано, що незважаючи на рішення

Конституційного суду України від 09.07.2007 року, зміни до Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не були внесені, тому

кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2007 році були відсутні .

  Сторони в судове засідання не з'явились, про

дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а

тому, колегія суддів, у відповідності до 

ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх

відсутності.

  Заслухавши доповідь судді - доповідача,

дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову

суду без змін з наступних підстав.

Задовольняючи

частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачі

є дітьми війни, що підтверджується відповідними посвідченнями, а відтак, вони

мають право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни».

Відповідно

до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення,

що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону

України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежується дія ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними та

такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України

цього Рішення.

При

цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне

значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів,

що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території

України, остаточним і не може бути оскаржене.

З огляду на

викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано, що

таке підвищення повинно виплачуватись відповідачем за період з 09 липня 2007

року по 31 грудня 2007 року .

  Колегія суддів також вважає за необхідне

наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не

може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень

покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане

з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного

законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань

(рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

        Враховуючи вищенаведене, колегія суддів

приходить до висновку, що невиплата позивачам підвищення до пенсії у

встановленому законом розмірі заподіяна протиправними діями відповідача.

Колегія

суддів вважає, що вірним способом відновлення порушених прав позивачів є

покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату

підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по

31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених позивачу сум, що, на думку колегії

суддів, відповідає нормам права, фактичним обставинам справи та наявним у ній

доказам.

Стосовно

посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття

«мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії

згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія

вважає за необхідне вказати про наступне.

        За чинним законодавством України розмір

мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно

ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення

розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством

інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей

розмір .

       Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196,

п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу управління

Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області залишити

без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-1657/08 - без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної

сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду

касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної

сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС

України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

             Головуючий :               Судді :

 Олендер І.Я.       Каралюс В.М.             Старунський Д.М.

Повний

текст ухвали виготовлено та підписано 01.10.2009р.