Постанова

від 13.08.2015 по справі 817/1723/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року 16 год. 20 хв.Справа № 817/1723/15 м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області до Сільськогосподарського приватного підприємства «Нове життя» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі іменується - позивач) до Сільськогосподарського приватного підприємства «Нове життя» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути на його користь суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, за період з січня по травень 2015 року у загальному розмірі 24518 грн. 80 коп.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі іменується - Закон України №1788-XII), проте такого обов'язку відповідач не виконує. Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV у розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій. Позивач зазначає у позові, що відповідач не виконує вказані зобов'язання, в результаті чого витрати за нараховані та виплачені пенсії колишнім працівникам підприємства, за період з січня по травень 2015 року у загальному розмірі 24518 грн. 80 коп., залишились невідшкодованими.

Ухвалою судді від 26.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 13.08.2015, не прибули проте подали до суду заяви про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Керуючись приписами статті 122 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у матеріалах справи допустимих та належних доказів, зміст і обсяг яких достатній для вирішення спору по суті, в порядку письмового провадження.

На підставі частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство «Нове життя» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV.

З матеріалів справи вбачається, що колишнім працівникам Сільськогосподарського приватного підприємства «Нове життя» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначені та виплачуються пенсії відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів про призначення пенсій, довідок про характер та стаж роботи.

У Розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які надіслані відповідачу, містяться відомості:

щодо ОСОБА_1: дата призначення пенсії: 01.06.2002; дата досягнення особою пенсійного віку: 30.06.2017;

щодо ОСОБА_2: дата призначення пенсії: 23.12.2003; дата досягнення особою пенсійного віку: 18.06.2015;

щодо ОСОБА_3: дата призначення пенсії: 05.10.2009; дата досягнення особою пенсійного віку: 06.12.2030;

щодо ОСОБА_4: дата призначення пенсії: 05.07.2012; дата досягнення особою пенсійного віку: 22.10.2023;

щодо ОСОБА_5: дата призначення пенсії: 01.01.2015; дата досягнення особою пенсійного віку: 05.04.2027.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, вказаним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України №1788-XII. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України №1058-ІV, порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій регулювався Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400-97-ВР (далі іменується - Закон України №400-97-ВР). Також застосовувалися положення Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №4-6 від 03.06.1999, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 436/3729 від 05.07.1999, та Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України №998/6189 від 29.11.2001, які наразі втратили свою чинність.

Тобто, механізм відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, був врегульований та закріплений на законодавчому рівні ще до набрання чинності Законом України №1058-ІV.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України №400/97-ВР, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України №1788-XII.

Статтею 13 Закону України №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б»-«з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, зокрема, порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій визначено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Відповідно до Закону України №400/97-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, в пункті 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для роботодавців - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, в диференційованих розмірах та залежно від року призначення та/або виплати пенсії.

Поряд з цим, відповідно до абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко розмежовано джерела виплати пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, особам пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до і після 1 січня 2005 року та іншим особам, які отримують пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, законодавець, прописавши дану норму, безпосередньо вказав на джерело виплат пенсій вказаній категорії громадян.

Отже, особи, які отримують пенсію на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, отримують її за рахунок Державного бюджету до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з пунктом «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» №244 від 16 травня 1992 року, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форми власності та господарювання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що на призначення пенсії на пільгових умовах мають право жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, працювали у Сільськогосподарському приватному підприємстві «Нове життя». При цьому вони, як матері, що виховали п'ятеро і більше дітей та працювали у сільськогосподарському виробництві, набули права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII.

На момент отримання пільгових пенсій пенсійний вік, передбачений статтею 26 №1058-IV, ними не досягнутий, що підтверджено даними Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с. 6). Відтак, вказані пенсіонери отримують пільгові пенсії за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, витрати по виплаті пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, не є витратами Пенсійного фонду в розумінні пункту 6.1 Інструкції, і не підлягають відшкодуванню в визначеному нею порядку.

Верховним Судом України сформовані правові висновки щодо відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII (постанова від 07.07.2015), відповідно до яких вказані пенсії підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При розгляді адміністративної справи, суд дійшов висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, за наступних мотивів.

Витрати по виплаті пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, не є витратами Пенсійного фонду в розумінні пункту 6.1 Інструкції, і не підлягають відшкодуванню в визначеному нею порядку.

Вказаною нормою чітко підкреслено особливість виплати пенсії особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України норма, що за своїм змістом відповідає пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та прирівняними до даної категорії громадян осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII.

Отже, станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, особи, які отримують пенсію на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, отримують її за рахунок Державного бюджету.

Саме виплата пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду, особам, пенсії яким призначені на пільгових умовах, до досягнення ними пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є необхідною умовою для виникнення обєкта оподаткування для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначеного статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

У випадку ж відсутності об'єкта оподаткування (виплати пенсії за рахунок Державного бюджету України), у платників збору, не може виникати обов'язок щодо його сплати.

Пенсійному фонду України, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано виключно повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Аналогічна правова позиція, в частині пенсій призначених особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року у справі № 21-293а12, від 25 вересня 2012 року у справі № 21-294а12, від 02 жовтня 2012 року у справі № 21-250а12.

Крім того, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій роботодавців, так як є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Дані твердження відповідають вимогам статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 6 Інструкції.

Проте, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким проведено уніфікацію податків та зборів та виключено з Розділу ХІУ Податкового кодексу главу 2 Фіксований сільськогосподарський податок.

У зв'язку із зміною законодавчого регулювання (визначення видів систем оподаткування), така система оподаткування, як фіксований сільськогосподарський податок втратила своє існування.

Разом з тим, до четвертої групи платників єдиного податку віднесено сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Враховуючи законодавчу невизначеність та не внесення відповідних змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції №21-1 від 19.12.2003, страхувальники (роботодавці), які перебували на фіксованому сільськогосподарському податку, зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Виходячи із системного аналізу підстав та умов перебування платників податків - роботодавців на фіксованому сільськогосподарському податку, як системі оподаткування, яка мала місце до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України та віднесення платників податків до четвертої групи єдиного податку спрощеної системи оподаткування (яка введена в дію з 01.01.2015), то підстави та умови перебування у вказаних системах оподаткування є аналогічними.

Таким чином, під час уніфікації податків і зборів, фіксований сільськогосподарський податок фактично трансформовано, шляхом введення окремої (четвертої) групи платників єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників.

Судом встановлено, що відповідач до 31.12.2014 був платником фіксованого сільськогосподарського податку. Однак, з внесенням змін до Податкового кодексу України, платників фіксованого сільськогосподарського податку віднесено до платників єдиного податку четвертої групи, а тому зміна назви спрощеної систем оподаткування, чи трансформування однієї системи оподаткування в іншу не може тягнути негативних наслідків (в даному випадку виникнення обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій) для платників податків, якщо це не пов'язано із зміною підстав та умовами передування в даній системі оподаткування.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню судом, оскільки відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 17, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя К.М. Недашківська