Рішення

від 04.09.2015 по справі 752/13674/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/13674/15-ц

Провадження № 2/752/5454/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.09.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Українська ініціатива» про визнання інформації недостовірною та зобов»язання її спростувати,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовною заявою до ГО «Українська ініціатива» про визнання недостовірною інформації, поширеної ГО «Українська ініціатива» в глобальній мережі інтеренет на сайті організації з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поширення на ОСОБА_1 дії Закону України «Про очищення влади», зобов»язання ГО «Українська ініціатива» здійснити спростування недостовірної інформації про ОСОБА_1, що опублікована в мережі інтеренет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом опублікування повідомлення про спростування недостовірної інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в мережі інтеренет на сайті відповідача з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщена інформація про позивача та її професійну діяльність в частині поширення заборон та обмежень, встановлених Законом України «Про очищення влади», яка має негативний та наклепницький характер. Крім того, факти, викладені в статті містять неправдиву і недостовірну інформацію.

З огляду на положення ст..277 ЦК України позивач просить в судовому порядку визнати інформацію, поширену про неї в мережі інтернет, недостовірною, такою що порушує її честь, гідність, може зашкодити діловій репутації і вільному вибору роду зайнять, а також зобов»язати відповідача спростувати зазначену інформацію у спосіб, у який вона була поширена.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подавши заяву про визнання позову в повному обсязі та розгляд справи у відсутність представника ГО «Українські ініціативи».

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на сайті Громадської організації «Українська ініціатива» з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: «Наша громадська організація стежить за проведенням люстрації в країні, а також виявляє чиновників, які ховаються від неї.

Цю інформацію ми отримуємо з преси, від громадських активістів та усіх громадян, яким небайдужа доля нашої держави.

Нам відомо, що частина чиновників, з метою уникнення люстрації, передбаченої Законом «Про очищення влади», блокують цей процес або звільняються з роботи, щоб пересидіти її та влаштуватися надалі на інші значимі державні посади.

Як нами було з»ясовано, під таку категорію осіб підпадає ОСОБА_1, яка працювала на керівних та «гарних» посадах в державній податковій інспекції Голосіївського, Дніпровського, Солом»янського, Печерського районів нашої столиці з грудня 1997 року по березень 2015 року.

Дана особа обіймала керівні посади та, як встановлено нашою організацією, безпосередньо підпадає під дію ст.ст.1-3 Закону України «Про очищення влади», а відтак має бути люстрована.

Але, щоб обійти обов»язкову процедуру люстрації, ОСОБА_1 на початку квітня 2015 року звільнилася з посади начальника ДПІ у Дніпровському районі. Гадаємо чекає на деякі зміни в законодавстві, яких ми не допустимо.

Подібних чиновників будемо виявляти та повідомляти відповідні державні установи, щоб прискорити очищення влади. ГО «Українська ініціатива».

З матеріалів справи, а саме копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 1997 р. по березень 2015 р. обіймала ряд посад в органах податкової служби України.

05.05.1997 р. ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора Печерського відділу податкової поліції ДПА у м.Києві.

З 20.11.1997 р. прцювала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора ІПМ ДПА у м.Києві.

13.02.2007 р. в порядку переведення була призначена на посаду заступника начальника державної податкової інспекції Солом»янського району м.Києва на конкурсній основі.

З 10.07.2007 р. позивач обіймала посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі, на яку була призначена в порядку переведення.

З квітня 2009 р. ОСОБА_1 займала посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва, на яку призначена в порядку переведення.

06.03.2012 р. позивач призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва.

06.06.2012 р. призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва.

З серпня 2014 р. обіймала посаду начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.

30.10.2014 р. позивач призначена в порядку переведення на посаду першого заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м.Києві і 26.03.2015 р. була звільнена з займаної посади за угодою сторін.

Конституцією України гарантовано кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов»язаний неухильно додержуватися Конституції та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов»язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію, що честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Гідність - визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

Честь - це сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. Честь пов»язується з позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Репутація фізичної особи - набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов»язків.

Відповідно до ч.1 ст.269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі(особисте немайнове право, що забезпечує соціальне буття фізичної особи).

Частиною 1 ст. 299 ЦК України закріплено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації (особисте немайнове право, що забезпечує соціальне буття фізичної особи).

При здійсненні публікації в мережі інтернет автор статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» автор посилається на те, що ОСОБА_1, яка обіймала керівні посади в органах державної податкової інспекції підпадає під дію ст..ст.1-3 Закону України «Про очищення влади», а тому повинна бути люстрована.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1, п. 7 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини (п'ята секція) від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06) зазначено, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно п. 3 Положення, основними завданнями ДФС є: внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики; державної політики у сфері державної митної справи.

Згідно пп. 2 п. 11 Положення, Голова ДФС: вносить на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у відповідній сфері, розроблені ДФС проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Положення про Міністерство фінансів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 375, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечує формування єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Тобто, Державна фіскальна служба України, не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової та/або митної політики, оскільки Державна фіскальна служба України лише реалізовує податкову та митну політики, а відповідальним органом за формування податкової та/або митної політики є Міністерство фінансів України.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Зазначена норма Закону передбачає люстрацію осіб, які займали керівні посади в територіальних (регіональних) органах.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», регіон - територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Тобто, райони в м.Києві не можуть розглядатись як самостійні регіони в розумінні норм чинного законодавства, а районні в місті органи влади, як регіональні.

Відтак, в цій частині, суд погоджується з доводами позивача про те, що посади, які вона обіймала в районних державних податкових інспекціях у місті Києві не належать до керівних посад (керівника, заступника керівника) територіального (регіонального) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Крім того, п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» передбачає обов'язкову умову застосовування заборон в частині мінімального строку та часу перебування на посаді щодо якої застосовуються заборони, а саме - особа мала обіймати відповідну посаду сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не обіймала керівні посади в зазначений період в Державній податковій службі м.Києва.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що обмеження та заборони, встановлені Законом України «Про очищення влади», не поширюються на позивача, про що зазначено в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».

На думку суду, інформація, розповсюджена відповідачем в мережі інтернет може зашкодити діловій репутації позивача і позбавити її права на вільний вибір та рід занять в межах державної служби.

Статтею 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ №1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» встановлено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до змісту ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Оцінюючи викладену в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» інформацію суд приходить до висновку, що інформація про вчинення позивачем дій для уникнення люстрації є негативною, оскільки зазначає на порушення ОСОБА_1 Закону України «Про очищення влади», а також є недостовірною, оскільки зворотнє не доведено жодними у справі доказами.

Крім того, в ході судового розгляду відповідач визнав позов і не заперечував проти фактичних обставин, викладених позивачем при зверненні до суду.

Також суд вважає, що опублікована інформація не містить будь-яких оціночних суджень, а викладене в формі ствердження.

Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до ч.7 ст.277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, доведеними, а вимоги щодо спростування недостовірної інформації, шляхом розміщення відповідачем відповідного повідомлення про її спростування в мережі Інтернет, належним та необхідним способом захисту прав позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Українська ініціатива» про визнання інформації недостовірною та зобов»язання її спростувати задовольнити.

Визнати недостовірною інформацію, поширену Громадською організацією «Українська ініціатива» (ідентифікаційний код 36556277, м.Київ, вул..Заболотного, 150а, оф.36а) в глобальній мережі інтеренет на сайті громадської організації «Українська ініціатива» з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поширення на ОСОБА_1 дії Закону України «Про очищення влади».

Зобов»язати Громадську організацію «Українська ініціатива» (ідентифікаційний код 36556277, м.Київ, вул..Заболотного, 150а, оф.36а) здійснити спростування недостовірної інформації про ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1), що опублікована в мережі інтеренет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом опублікування повідомлення про спростування недостовірної інформації на сайті http://ukr-ini.org.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя