Ухвала

від 29.05.2014 по справі 591/3639/14-к

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/3639/14-к Провадження № 1-кс/591/550/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання Слідчого СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12014200000000076 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з погодженим прокурором клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно та транспорті засоби підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за вчинення якого передбачена конфіскація майна.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.

Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання не заперечували.

Вивчивши клопотання та надані слідчим докази, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, директор інституту заочної освіти Сумського Національного аграрного університету ОСОБА_4 , який є службовою особою, протягом 2014 року вимагав та отримував від студентів СНАУ неправомірну вигоди у вигляді грошей, за переведення їх на навчання за індивідуальним графіком.

Відповідно до ч.5 ст.236 КПК України, за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

22.05.2014 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України у своєму службовому кабінеті розташованому за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160 каб. 205, безпосередньо після вимагання та отримання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди у сумі 1500 грн., що підтверджено відповідним протоколом (а.с.25-28).

23.05.2014р. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру (а.с.29-31) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Пред`явлена підозра підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 22.05.2014р. (а.с.14-18) та довідкою про результати проведення оперативно технічного заходу (а.с.62-73).

Обґрунтованість підозри перевірено слідчим суддею в ході вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

З положень ч.3 ст.170 КПК України випливає, що підставами для накладення арешту можуть бути забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Клопотання порушено, зокрема, з підстави забезпечення можливої конфіскації майна.

Судом встановлено, що санкція ч.4 ст.368 КК України передбачає без альтернативну конфіскацію майна, яку при винесенні вироку суд зобов`язаний застосувати.

Обмеження конфіскації певним майно положеннями ч.4 ст.368 КК України не визначено, тому суд вважає, що накладення арешту на майно, незалежно від його фактичної вартості відповідає принципам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження (п.5 ч.2 ст.173 КПК України).

На підставі ч.2 ст.321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому, суд вважає, що норми КПК України, які надають право обмежити користування майном особи в інтересах кримінального провадження є спеціальними по відношенню до норм ст.321 ЦК України та власне і є визначеним законом випадком обмеження права власності на майно.

ОСОБА_4 дійсно є власником, переліченого в клопотанні слідчого нерухомого майна, земельних ділянок та транспортних засобів, що підтверджено витягом з реєстру прав власності нерухомого майна від 20.05.2014р. (а.с.53-57), довідкою Управління ДАІ УМВС України в Сумській області №10/857 від 20.05.2014р. (а.с.52) відносно права власності на транспортні засоби.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа (пп.6 п.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження ВССУ від 07.02.2014р.).

Правовою підставою для арешту майна є можлива конфіскація майна, застосування якої передбачено ч.4 ст.368 КК України, докази, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення є достатніми; накладення арешту жодним чином не порушуватиме права інших осіб (документальні докази належності вилученого майна іншим особам суду не надано).

На виконання вимог ч.4 ст.173 КПК України суд вважає, що найменш обтяжливим способом арешту транспортних засобів є заборона можливості їх відчужувати.

Таким чином, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 170 173 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти в рамках кримінального провадження №12014200000000076 арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

·житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

·земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5910136600:03:001:0080);

·земельну ділянку, яка розташована за адресою: Сумська область, Глухівський район, Дунаєцька сільська рада (кадастровий номер 5921582300:08:001:0054);

·земельну ділянку, яка розташована за адресою: Сумська область, Глухівський район, Дунаєцька сільська рада (кадастровий номер 5921582300:08:001:0084).

Заборонити відчуження рухомого майна, власником якого є підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

·автомобіля марки ВАЗ21063, номерний знак НОМЕР_2 ;

·автомобіля марки ВАЗ21063, номерний знак НОМЕР_3 ;

·автомобіль марки Wolkswagen Caddy 1.9 TDI, номерний знак НОМЕР_4 .

Ухвала виконується негайно слідчим.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Слідчого СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_3 .

Роз`яснити, що сторони можуть звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна у випадках та порядку, передбачених законом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1