Рішення

від 20.02.2009 по справі 2-1910/09/14

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

2-1910/09/14

2-1910/09/14

Р   І   Ш  

Е   Н   Н  Я

І М Е Н Е М       

У  К  Р 

А  Ї  Н  И

20

лютого 2009  року   Київський районний суд м. Харкова   у 

складі:

головуючого

- судді                                          

Чередник В.Є.,

при

секретарі                                                      

Поповій

В.В.,

розглянувши

у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу  за позовом товарства з обмеженою відповідальністю «Чутівський комбікормовий завод» до

ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2009 року 

директор ТОВ «Чутівський комбікормовий завод» звернувся до суду із

позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4450000, 60 грн.

В судовому засіданні представник  позивача свої позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_3. позовні вимоги визнав  в повному обсязі, пояснивши, що відповідач не

зміг віддати гроші в обумовлений сторонами строк через фінансову кризу.

Третя особа в судове засідання не з»явився, надав

письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги

вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі

можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову

ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу.

 Згідно з ч.4 ст.

174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того

законних підстав ухвалює  рішення про задоволення

позову.

  Враховуючи, що

визнання відповідачем  позову не

суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони

розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того

законних підстав,  ухвалює рішення про

задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не

заперечувалось,  що  22 вересня 2008 р. між товариством з

обмеженою відповідальністю "Чутівський комбікормовий завод"  як майновим поручителем і ОСОБА_2. були

укладені договір іпотеки нерухомого майна і договір застави рухомого майна.

Позивач як іпотекодавець за договором іпотеки і

заставодавець за договором застави поручився за виконання ОСОБА_1. зобов'язання

щодо вчасного повернення позики за договором від 1 серпня 2008 року між відповідачем

і ОСОБА_2.   

Відповідно до пункту 4.1 договору позики відповідач

повинен був повернути (сплатити) ОСОБА_2. позику до 25 вересня 2008 р.

Згідно з пунктом 2.1 того ж договору розмір позики

становив 4500000,00 грн.

Однак,  відповідач

не виконав своє зобов'язання і не повернув суму позики в установлений договором

строк навіть частково.

У зв'язку з невиконанням відповідачем забезпеченого

заставою майна позивача зобов'язання ОСОБА_2. звернув стягнення на заставлене

майно позивача шляхом його продажу третій особі - ТОВ "РАЙ ЛЕНД". 

01.10.2008 р. ОСОБА_2. і ТОВ "РАЙ ЛЕНД" було

підписано договір купівлі-продажу нерухомого майна позивача, яке було зазначено

в додатку № 1 до цього договору і знаходяться за адресами: Полтавська область,

Чутівський район, АДРЕСА_1; Полтавська область. Чутівський район, АДРЕСА_2, і

рухомого майна позивача, визначеного в додатку № 2 до цього договору.

Право на укладення такого договору купівлі-продажу

належало ОСОБА_2. як іпотекодержателю нерухомого майна позивача за договором

іпотеки від 22.09.2008 р і як заставодсржателю рухомого майна позивача за

договором застави від тієї ж дати.

Можливість звернення стягнення на заставлене майно у

випадку невиконання забезпеченого заставою та іпотекою зобов»язання шляхом

продажу такого майна передбачена відповідними положеннями Закону України

"Про іпотеку" і Закону України "Про забезпечення вимог

кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до абз. З ч. З ст. 36 Закону України "Про

іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі

на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 тієї ж статті Закону таким договором також

вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

Таке застереження міститься в пункті 4.2 договору іпотеки

від 22.09.2008 р.

Ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог

кредиторів та реєстрацію обтяжень" також передбачено, що обтяжувач

(ОСОБА_2. як заставодержатель рухомого майна позивача) має право на власний

розсуд обрати такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального

обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

В ч. 5 ст. 30 того ж Закону зазначено, що такий договір

укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття

покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.

Таким чином, з врахуванням положень укладених 22.09.2008

р. договорів, ОСОБА_2. набув право на звернення стягнення на заставлене майно

позивача шляхом його продажу 1 жовтня 2008 р. іншій особі - ТОВ "РАЙ

ЛЕНД" за ціню, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

До позовної заяви додано копії витягів з Державного

реєстру прав власності на нерухоме майно, з яких вбачається, що станом на час

укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р. зазначене в ньому нерухоме

майно належало позивачу.

Продажна вартість майна позивача була визначена на

підставі висновку про вартість майна від 29.09.08 р. ФО-П ОСОБА_3(сертифікат

суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ НОМЕР_1.) і склала (з врахуванням ПДВ) 4 450

000,60 грн.

Договір купівлі-продажу заставленого майна позивача, який

01.10.2008 р. було укладено між ОСОБА_2. і ТОВ "РАЙ ЛЕНД", було

визнано дійсним рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації

"Безпечне нерухоме майно" від З жовтня 2008 р.

Цим же рішенням було визнано право власності ТОВ

"РАЙ ЛЕНД" на зазначене майно, яке належало позивачу.

14 жовтня 2008 р. господарський суд Харківської області

постановив ухвалу по справі № 47/349-08 про визнання вищевказаного рішення

третейського суду і видачу наказу на його виконання.

Таким чином, обов'язок відповідача за договором позики

від 01.08.2008 р. в частині сплати 4 450 000,60 грн. був виконаний позивачем, а

саме за рахунок продажу майна позивача на вказану суму.

В п. З ч. 1 ст. 512 ЦК України у якості однієї з підстав

заміни кредитора у зобов'язанні визначено виконання обов'язку боржника, яким в

даному випадку є відповідач, заставодавцем (майновим поручителем) - позивачем.

В зв'язку з цим між позивачем і ОСОБА_2. також було

укладено договір про відступлення права вимоги сплати 4 450 000,60 грн. до

відповідача за договором позики від 01.10.2008 р.

Відповідно до п. 1.2 цього договору позивач набув всі

права ОСОБА_2 і став кредитором за Основним договором - договором позики від

01.10.2008 р. В цьому ж пункті договору закріплено, що від Первісного кредитора

до позивача відступлене право переходить в повному обсязі і на умовах, що

передбачені Основним договором.

Право перейшло від Первісного кредитора до позивача з

моменту укладення договору (п. 1.3 договору про відступлення права вимоги).

В п. 1.4 Договору закріплено, що до ТОВ "ЧКЗ"

також переходить право на пред'явлення позовів з метою захисту та/або

здійснення відступленого права.

Таким чином, до позивача перейшли права вимоги, зокрема

право вимагати сплати суми боргу.

Наведені умови договору про відступлення повністю

відповідають приписам законодавства України.

В ст. 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора

переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що

існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Інше не встановлено ні договором, ні законом.

Після цього відповідачу було направлено відповідне

повідомлення з вимогою про сплату боргу, але відповідач повідомив, що він не

може сплатити суму боргу.

Також відповідач повідомив про зміну місця проживання на

м. Харків, АДРЕСА_3.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту

права як примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд стягує з

відповідача судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 88, 130,

174, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, ст. ст. 514, 526, 625 ЦК України, суд -

                                                                        В И Р І Ш И В :

 Позовні вимоги 

товарства з обмеженою відповідальністю

«Чутівський комбікормовий завод» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (61000, м. Харків, АДРЕСА_3; ІН

НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЧУТІВСЬКИЙ

КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" (61035, вулиця Каштанова, б. 29, м. Харків; код

ЄДРПОУ 00687362; п/р № 26004110289824 в ПОД "Райффайзенбанк Аваль",

МФО 331605) 4 450 000,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (61000, м. Харків, АДРЕСА_3; ІН

НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЧУТІВСЬКИЙ

КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" (61035, вулиця Каштанова, б. 29, м. Харків; код

ЄДРПОУ 00687362; п/р № 26004110289824 в ПОД "Райффайзенбанк Аваль",

МФО 331605) 4 450 000,60 грн. судовий збір 

в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в

сумі  30 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10

днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова заяви

про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом 20  днів після подання вказаної заяви апеляційної

скарги до Київського районного суду м. Харкова або в порядку ст.. 295 ч.4 ЦПК

України.

Суддя