Рішення

від 07.09.2015 по справі 902/937/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 вересня 2015 р.ё Справа № 902/937/15

Суддя господарського суду Вінницької області Баранов М.М. , при секретарі судового засідання Снігур О.О. , розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом ТОВ "Бучацький сирзавод" 48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Галицька, 176

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Вінниця, вул. Яблунева, 60

про стягнення 78188,24 грн. заборгованості

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

06.07.2015 року ТОВ "Бучацький сирзавод" звернулось у господарський суд Вінницької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 69341,39 грн. основного боргу за поставлену продукцію та 8846,85 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків.

Ухвалою суду від 07.07.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/937/15 та призначено судове засідання на 08.08.2015 року.

На визначену судом дату з'явились представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2015 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2015 року визнав факт отримання товару за договором поставки №№ 144 від 30.12.2014 року та існування заборгованості по ньому, однак з метою узгодження суми просив відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 08.08.2015 року судом було встановлено, що сторонами не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 07.07.2015 року щодо надання доказів.

Для надання можливості учасникам процесу надати всі витребувані докази та провести взаємозвірку заборгованості, що є предметом позову, ухвалою суду від 06.08.2015 року розгляд справи відкладено на 13.08.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 13.08.2015 року не з`явились, не надали витребуваних доказів, про причини неподання доказів та неявки в судове засідання не повідомили.

Ухвалою суду від 13.08.2015 року розгляд справи відкладено на 27.08.2015 року. Представники сторін в судове засідання 27.08.2015 року також не з'явились та не надали витребуваних доказів, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 07.09.2015 року.

Всі ухвали суду направлялись сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак останні не скористались своїм правом на участь в судових засіданнях 13.08.2015 року, 27.08.2015 року та 07.09.2015 року.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Разом з тим, суд констатує, що відповідачем не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Про поінформованість позивача щодо наявності в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 902/937/15 свідчить подання останнім клопотань та заяв, наявних в матеріалах справи.

Окрім того, в судовому засіданні 06.08.2015 року представником позивача ОСОБА_2 було подано письмову заяву про розгляд справи без представника юридичної особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання та представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, суд встановив, що 30.12.2014 року між позивачем - ТОВ "Бучацький сирзавод" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 144, відповідно до п.1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити у власність відповідачу товар, визначений договором, а відповідач прийняти та оплатити його. Предметом договору є молочні товари (п. 1.3. договору). Право власності на товар переходить до покупця в момент передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів. Загальна сума договору складає 150000,00 грн. (п. 1.2. договору).

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару покупцем від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених цим договором та чинним законодавством належно оформлених документів на поставлений товар (п. 3.2. договору).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76341,40 грн., а саме: по накладній №010102 від 31.12.2014 року на суму 1313,08 грн.; по накладній № 010056 від 31.12.2014 року на суму 13449.33 грн.; по накладній № 010110 від 31.12.2014 року на суму 9659,83 грн.; по накладній № 010103 від 31.12.2014 року на суму 872,28 грн.; по накладній № 010153 від 14.01.2015 року на суму 2228.37 грн.; по накладній № 010173 від 14.01.2015 року на суму 14970.24 гри.; по накладній № 010204 від 15.01.2015 року на суму 3766,87 гри.; по накладній № 010190 від 15.01.2015 року на суму 2013,00 грн.; по накладній № 010167 від 15.01.2015 року на суму 3791,57 грн.; по накладній №010203 від 15.01.2015 року на суму 8644,44 грн.; по накладній № 000204 від 03.02.2015 року на суму 6315,82 грн.; по накладній № 000205 від 03.02.2015 року на суму 3785,40 гри.; по накладній № 000206 від 03.02.2015 року на суму 5531,17 грн.

Згідно наданої позивачем копії оборотної відомості по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, 15.01.2015 року в касу внесено 7000,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач не здійснив з позивачем повних розрахунків за отриманий товар по вищевказаним накладним в строк, обумовлений договором поставки № 144 від 30.12.2014 року - 14 календарних днів з моменту отримання товару, позивач звернувся до відповідача з претензією (лист № 78 від 05.05.2015 року), в якій вимагав сплати коштів за отриманий товар в сумі 69341,39 грн.

Відповідач претензію залишив без задоволення, що призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 144 від 30.12.2014 року між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2 договору поставки №144 від 30.12.2014 року сторони визначили умови оплати - 14 календарних днів з моменту отримання покупцем товару. Таким чином, сторонами встановлено період у часі, протягом якого мають бути виконані зобов'язання по оплаті товару.

Так, 31.12.2014 року відповідач отримав товар на загальну суму 25294,52 грн. по накладним: №010102 на суму 1313,08 грн., № 010056 на суму 13449,33 грн., № 010110 на суму 9659,83 грн., № 010103 на суму 872,28 грн., та повинен був розрахуватися за нього до 14.01.2015 року.

14.01.2014 року відповідач отримав товар на загальну суму 17198,61 грн. по накладній №010153 на суму 2228,37 грн. та по накладній № 010173 на суму 14970,24 грн., та повинен був розрахуватися за нього до 28.01.2015 року.

15.01.2015 року відповідач отримав товар на загальну суму 18215,88 грн.: по накладній № 010204 на суму 3766,87 гри., по накладній № 010190 на суму 2013,00 грн., по накладній № 010167 на суму 3791,57 грн., по накладній №010203 на суму 8644,44 грн., та повинен був розрахуватися за нього до 29.01.2015 року.

03.02.2015 року відповідач отримав товар на загальну суму 15632,39 грн.: по накладній № 000204 на суму 6315,82 грн.; по накладній № 000205 на суму 3785,40 гри.; по накладній № 000206 на суму 5531,17 грн., та повинен був розрахуватися за нього до 17.02.2015 року

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідач доказів проведення інших часткових розрахунків, крім тих, що знаходяться в матеріалах справи, не надав, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 69341,39 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення 8846,85 грн. пені за період з 31.12.2014 року по 09.06.2015 року.

Перевіркою розрахунку позовних вимог про стягнення 8846,85 грн. пені встановлено, що з наданого розрахунку неможливо перевірити правильність її нарахування. В розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви (а.с. 9), вказано лише кількість днів прострочення платежу; відсутнє посилання на первинні документи, на підставі яких виник борг, не вказані періоди, за які здійснюється нарахування пені. Також не зазначено реквізитів документа про часткову оплату, що унеможливлює встановлення факту, за товар по якій саме накладній було здійснено часткову оплату, і відповідно - правильно визначити суму пені, підлягаючої до стягнення.

При цьому суд надавав позивачу можливість усунути вказані недоліки та ухвалами від 07.07.2015 року, 06.08.2015 року, 13.08.2015 року, 27.08.2015 року зобов'язував останнього надати обґрунтований розрахунок позовних вимог щодо основного боргу та пені із зазначенням по кожній поставці окремо таких даних: а) дата поставки; б) дата отримання продукції; в) докази отримання продукції (назва, номер, дата документа; г) на яку суму отримано продукцію; д) дата та сума оплати (якщо таке мало місце); е) розмір пені (неустойки); ж) кількість днів прострочення платежу; з) початкова дата нарахування пені; і) кінцева дата нарахування пені (неустойки); к) денний розрахунок неустойки. Натомість позивач ухилився від виконання вимог суду щодо надання обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до п.4.9. вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд повинен з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.43 ГПК України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Господарський суд, згідно з п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Неподання позивачем витребуваних судом документів, а саме обґрунтованого розрахунку позовних вимог про стягнення 8846,85 грн. пені унеможливлюють розгляд цих вимог за наявними у справі доказами. З огляду на те, що поважності причин невиконання вимог ухвал суду в частині надання обґрунтованого розрахунку пені позивачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви в частині стягнення 8846,85 грн. пені без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні 07.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 175, 231-232 ГК України, ст.ст. 11, 253-255, 526, 530, 549, 553, 550-551, 610-612, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 81-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Вінниця, вул. Яблунева, 60, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький сирзавод" (48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Галицька, 176, код 30811896) 69341,39 грн. основного боргу, 1620,28 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Позовні вимоги про стягнення 8846,85 грн. пені залишити без розгляду.

5.Копію рішення направити сторонам.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу 48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Галицька, 176;

3 - відповідачу м. Вінниця, вул. Яблунева, 60.