Рішення

від 07.09.2015 по справі 906/1160/15     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20, E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Від "07" вересня 2015 р.                                                     Справа № 906/1160/15      Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В. за участю представників сторін: від позивача: Терехов О.Л. - довір. № 2565-О від 16.08.2013; від відповідача: не прибув розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)   до товариства з обмеженою відповідальністю "Діс Транс" (м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.) про стягнення 31287,25 грн Позивач подав до господарського суду позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31287,25 грн, з яких: 11415,97 грн борг за кредитом, 9543,75 грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 8262,21 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2065,32 грн борг по комісії за користування кредитом. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; повідомив, що станом на дату судового засідання заборгованість відповідача за кредитом не погашена, на підтвердження чого надав довідку від 07.09.2015, яку разом з копією заяви відповідача від 22.02.2012 про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів  і відбитка печатки просив долучити до матеріалів справи, з приводу чого заявив усне клопотання, яке було задоволено судом (а. с. 99, 100). Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло. При цьому, щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке. 19.08.2015 на адресу суду з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" повернулася неврученою кореспонденція господарського суду з ухвалою суду від 06.08.2015, направлена рекомендованим листом з повідомленням відповідачу у справі – ТОВ  "Діс Транс" (а. с. 96 - 98). Водночас, як вбачається зі зробленого на запит господарського суду Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ  "Діс Транс" значиться за адресою: 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, провул. Совхозний, буд. 3. Саме за вказаною адресою господарським судом надсилався рекомендований лист з повідомленням з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 24.07.2015 та про відкладення розгляду справи від 06.08.2015. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає адресі, вказаній у Спеціальному витязі з ЄДР. Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався. Абзацом 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу за належною адресою, однак повернуто підприємством зв'язку з відміткою: "За закінченням терміну зберігання", зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: 22.02.2012 ТОВ "Левковський" (відповідач/клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів  і відбитка печатки (а. с. 100) у ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач/банк). Того ж дня відповідач через систему інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24 шляхом накладення електронно - цифрового підпису подав заяву (а. с. 30) про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http:www.privatbank.ua, та разом складають договір банківського обслуговування б/н від 22.02.2012 (далі - договір), взявши на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору. Відповідно до договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000060950604 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та Правилами надання банківських послуг". Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 зазначеної статті встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України). Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). З огляду на викладене, кредитний договір між сторонами складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів  і відбитка печатки від 22.02.2012, заяви від 22.02.2012 та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. Відповідно до п. 3.2.1.1.1 "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умов) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Згідно з п. 3.2.1.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з  повернення кредиту, сплаті процентів та винагороди. За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Пунктом 3.2.1.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму. Згідно з п. 3.2.1.1.8 умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта  (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (п. 3.2.1.1.6. умов). Як зазначено позивачем в позовній заяві, останній свої зобов'язання за договором від 22.02.2012 виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн, що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 23.06.2015 № 08.7.0.0.0/150623232311 (а. с. 46). В Умовах та правилах надання банківських послуг, а саме в п. 3.2.1.2.2, встановлений обов'язок клієнта виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11. При цьому, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними (пп. 3.2.1.4.1.3 п. 3.2.1.4 умов). Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пп. 3.2.1.4.1.4 п. 3.2.1.4 умов). З виписки по банківському рахунку № 20678055915985 вбачається, що відповідач використав надані йому кредитні кошти у розмірі 11415,97 грн (а. с. 67), однак свої зобов'язання щодо погашення кредиту у строк, встановлений умовами договору банківського обслуговування від 22.02.2012, не виконав, внаслідок чого сума боргу відповідача по непогашеному тілу кредиту склала 11415,97 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивач 14.11.2014 направив на адресу відповідача претензію від 07.11.2014 вих. № 20222ZRNZS0GC з вимогою погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 22.02.2012 (а. с. 51 - 53), яка, за даними позивача, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по сплаті кредиту, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 11415,97 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - згідно вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за прострочення сплати кредитних коштів обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 11415,97 грн. Що стосується заявленого позивачем боргу по процентам за користування кредитом та боргу по комісії за користування кредитом, що згідно з розрахунком останнього становлять відповідно 9543,75 грн та 2065,32 грн, слід зазначити таке. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору. Так, ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частинами 1 та  2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки. Відповідно до пп. 3.2.1.4.1 п. 3.2.1.4 Умов і правил надання банківських послуг за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Згідно з пп. 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (пп. 3.2.1.4.1.2 умов). Відповідно до пп. 3.2.1.4.1.3 вище зазначених умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. Водночас, цим же підпунктом умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь -якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пп. 3.2.1.4.9 п. 3.2.1.4 умов). Також, у відповідності до пп. 3.2.1.4.4 п. 3.2.1.4 умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (пп. 3.2.1.4.10 п. 3.2.1.4 умов). Відповідно до пп. 3.2.1.2.3.4 п. 3.2.1.2.3 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом "Умовам та правил надання банківських послуг", змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. З наявних в матеріалах справи документів, а саме виписок з банківського рахунку ТОВ "Діс Транс" (а. с. 64 - 66) вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного погашення відсотків за користування кредитом та комісії за договором банківського обслуговування від 22.02.2012 перед ПАТ КБ “Приватбанк” не виконав. Таким чином, станом на дату звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 9543,75 грн та заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом в сумі 2065,32 грн. Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, що згідно з розрахунком становить 8262,21 грн (а. с. 47, 48, 65, 66), господарський суд враховує наступне. Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до пп. 3.2.1.5.1 п. 3.2.1.5 Умов і правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату сплати. Згідно з пп. 3.2.1.5.4 п. 3.2.1.5 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п. 3.2.1.5.4 умов порядку нарахування пені, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 8262,21 грн пені, яку нараховано за прострочення сплати кредиту, відсотків та комісії (винагороди за користування кредитом), є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. Відповідач доказів погашення заборгованості у заявленому позивачем до стягнення розмірі не надав, вимоги позивача належними та допустимим доказами не спростував. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 31287,25 грн, з яких: 11415,97 грн заборгованості за кредитом, 9543,75 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2065,32 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 8262,21 грн пені за несвоєчасність виконань зобов'язань за договором. Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,- ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діс Транс" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, провул. Совхозний, буд. 3, код ЄДРПОУ 38006700) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570): - 11415,97 грн - заборгованості за кредитом, - 9543,75 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; - 8262,21 грн - пені; - 2065,32 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом; - 1827,00 грн - судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено:  10.09.15 Суддя                                                                     Прядко О.В.   Віддрукувати: 1 - в справу 2 - позивачу 3 - відповідачу - рек. з повід.