Рішення

від 10.08.2015 по справі 910/15649/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.08.2015Справа №910/15649/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертно-консалтинговий союз” до Приватного підприємства “ДПМ Сервіс” про стягнення грошових коштів                                                                                           Суддя  Цюкало Ю.В.   Представники сторін: від позивача: Кощенко Ю.А. – за довіреністю від 15.06.2015р.; від відповідача: не з'явились. В судовому засіданні 10 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.           СУТЬ СПОРУ: В червні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна  заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертно-консалтинговий союз” (позивач) до Приватного підприємства “ДПМ Сервіс” (відповідач) про стягнення 20  527,50 грн. основного боргу, 1  758,04 грн. інфляційних втрат, 145,10 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з поставки товару на суму 20  527,50 грн. відповідно до виставленого рахунку-фактури № СФ-0000035 від 12 грудня 2013 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/15649/15. Розгляд справи призначено на 13.07.2015р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року розгляд справи відкладено на 10.08.2015 року. Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України. У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень                     ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, - ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством “ДПМ Сервіс” (постачальник) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Експертно-консалтинговий союз” (покупець) рахунок-фактуру № СФ-0000035 від 12 грудня 2013 року на суму 41  678,35 грн. Позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов'язання з поставки товару на суму 20  527,50 грн. відповідно до виставленого рахунку-фактури № СФ-0000035 від 12 грудня 2013 року. Оцінивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України). Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки. За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором    купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно    (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено судом, ПП “ДПМ Сервіс” було виставлено ТОВ “Експертно-консалтинговий союз” рахунок-фактуру № СФ-0000035 від 12 грудня 2013 року на суму 41  678,35 грн. 12.12.2013 року позивачем здійснено оплату виставленого рахунку в повному розмірі на суму 41  678,35 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку. Відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 21  150,85 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000029 від 29 грудня 2013 року. Доказів поставки товару у більшому розмірі суду не надано. Позивач звертався до відповідача із вимогою № 1-29 від 29 грудня 2014 року, що підтверджується фіскальним чеком № 1967 від 29.12.2014 року та описом вкладення від 29.12.2014 року, у якій вимагав поставити товар на загальну суму 20  527,50 грн., а також звертався з претензією № 1-22 від 22 січня 2015 року, що підтверджується фіскальним чеком № 6959 від 22.01.2015 року та описом вкладення від 22.01.2015 року, у якій вимагав оплатити грошові кошти в розмірі 20  527,50 грн. Проте відповіді на вказані звернення відповідачем не надано, вимог не виконано. Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Згідно з ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, станом на день розгляду справи в суді строк оплати суми непоставленого товару в розмірі 20  527,50 грн. за рахунком № СФ-0000035 від 12 грудня 2013 року, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, настав 18.02.2015 року, тобто через 7 днів з дня отримання (10.02.2015 року) відповідачем претензії № 1-22 від 22 січня 2015 року про здійснення оплати вартості непоставленого товару на вказану суму. При цьому, судом відхиляються посилання позивача на те, що строк оплати непоставленого товару в розмірі 20  527,50 грн. настав 13.01.2015 року, оскільки у вимозі № 1-29 від 29 грудня 2014 року, останній вимагав поставити товар, а не оплатити вартість вказаного товару. Враховуючи викладене, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з постачальника на користь покупця заборгованості за недопоставлений товар за рахунком-фактурою № СФ-0000035 від 12 грудня 2013 року в розмірі 20  527,50 грн. Згідно  ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши матеріали справи, з урахуванням прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати вартості непоставленого товару, за період з 18.02.2015 року по 08.04.2015 року, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 84,36 грн. 3% річних та 1 758,04 грн. інфляційних втрат. Судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства "ДПМ СЕРВІС" (04060, м. Київ, вулиця Ольжича, будинок 15, квартира 49, ідентифікаційний код 36947411), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТНО-КОНСАЛТИНГОВИЙ СОЮЗ" (03057, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, ідентифікаційний код 22902329), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 20 527,50 грн. (двадцять тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 50 копійок) основного боргу, 1 758,04 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят вісім гривень 04 копійки) інфляційних втрат, 84,36 грн. (вісімдесят чотири гривні 36 копійок) 3% річних та 1 822,05 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять дві гривні 05 копійок) судового збору. Видати наказ. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/15649/15-г. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 31.08.2015р. Суддя                                                                                                       Ю.В. Цюкало