Рішення

від 01.09.2015 по справі 910/7197/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2015Справа № 910/7197/14 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» до                    Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.          Державна адміністрація залізничного транспорту України 2.          Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна                               залізниця» 3.          Державне підприємство «Донецька залізниця» 4.          Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» 5.          Державне територіально-галузеве об'єднання «Одеська залізниця» 6.          Державне підприємство «Південна залізниця» 7.          Державне підприємство «Придніпровська залізниця» за участю          Прокуратури міста Києва про                    стягнення 4 487 136, 00 грн. та зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення Суддя Ломака В.С. Представники учасників судового процесу: від прокуратури:          Жовтун Н.Б. за посвідченням № 019901 від 21.08.2013 р.; від позивача:                    Климов О.Б. – директор;                               Миронова Л.О. за довіреністю б/н від 20.05.2014 р.; від відповідача:          Руднева М.Є. за довіреністю № ГІОЦ-48/21 від 22.07.2015 р.;                               Войтко О.Г. за довіреністю № ГІОЦ-48/18 від 20.05.2015 р.; від третьої особи-1:          не з'явився; від третьої особи-2:          Жигало О.С. за довіреністю № К83-НЮ від 06.07.2015 р.; від третьої особи-3:          не з'явився; від третьої особи-4:          Жовтонецький В.М. за довіреністю № НЮ-28 від 02.01.2015 р.; від третьої особи-5:          Нейко А.В. за довіреністю № 366 від 20.04.2015 р.; від третьої особи-6:          Смирнов М.В. за довіреністю № 107 від 22.01.2015 р.; від третьої особи-7:          Кравцов Б.В. за довіреністю № 676 від 22.01.2015 р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі – відповідач) про стягнення суми упущеної вигоди в розмірі 284 199,00 грн. та зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток». Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами Договору № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг від 29.10.2010 р., а саме відключено взаємодію між АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток», що унеможливило отримання позивачем прибутку з продажу залізничних квитків. Позовні вимоги позивачем неодноразово збільшувались і в остаточній редакції він просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4 487 136,00 грн. упущеної вигоди, та зобов'язати Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» відновити становище яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток» згідно Договору від 29.10.2010 р. № ГІОЦ-15-2/10 про надання інформаційних послуг. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. у справі № 910/7197/14 (суддя Якименко М.М.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. (колегія суддів у складі: суддя Ільєнок Т.В. - головуючий, судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позовні вимоги було задоволено; вирішено стягнути з Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» 4 487 136, 00 грн. упущеної вигоди та зобов'язано відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток» згідно з договором від 29.10.2010 р. № ГІОЦ-15-2/10 про надання інформаційних послуг. 14.01.2015 р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва було видано накази № 910/7197/14. Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. скасовано, а справу № 910/7197/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що: - предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних позивачу збитків; - неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. - при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками; відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини; - суди задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, поклали в їх основу доводи позивача та ті докази, які були ним подані; водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач та прокурор, неодноразово заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказували на те, що: позивачем не доведено, що ним вжито всіх заходів для одержання прибутку; листом від 17.09.2012 відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти агентську угоду з ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» та підключитися до системи продажу ППД (проїзний/перевізний документ) за новим протоколом міжсистемної взаємодії, оскільки підключення яке існувало у позивача було не актуальним, не відповідало сучасним вимогам та загрожувало виведенню з ладу системи на рівні всієї залізничної галузі; в матеріалах справи немає доказів про те, що позивач намагався укласти агентську угоду з відповідачем як до так і після відключення його від системи; при розрахунку суми упущеної вигоди позивач прийняв за основу дані відповідача щодо кількості та суми від проданих через сайт ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» і через агентів проїзних квитків, а також кількості та суми зарезервованих, тоді як відповідачем укладено договори з іншими агентами, які містять відмінні від договору, укладеного з позивачем, зобов'язання; позивач при взаємодії з відповідачем здійснював продаж лише ППД, тобто проїзний/перевізний документ, що містить унікальний номер замовлення (код замовлення), на підставі якого в залізничній квитковій касі, що розташована на території України, клієнт отримує квиток, ППД друкується та підлягає обов'язковому обміну в касі на квиток, за яким здійснюється перевезення, тоді як відповідач здійснює продаж не лише ППД, а й продаж ЕПД - електронних проїзних/перевізних документів; є ймовірність того, що позивач продовжує здійснювати продаж квитків, але в якості субагента одного з агентів відповідача; у відключенні позивача від технічного супроводження немає вини відповідача, оскільки таке відключення здійснювалося на підставі наказу Укрзалізниці, якій ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» підпорядковане; технічна підтримка взаємодії передбаченої сторонами у договорі від 29.10.2010 № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг не може бути відновлена, оскільки у сфері залізничного транспорту України впроваджено нову єдину технологію співпраці з подібними позивачу особами, про що відповідач неодноразово попереджав позивача; - господарськими судами попередніх інстанцій не взято до уваги наведених вище пояснень відповідача та прокурора та, як наслідок, не досліджено наявність або відсутність всіх обставин що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема як щодо наявності в даному випадку всіх усіх елементів складу цивільного правопорушення так і щодо наявності або відсутності можливості відновлення технічної підтримки взаємодії, передбаченої сторонами у договорі від 29.10.2010 № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг. Розпорядженням керівника апарату О.М. Кривенко від 17.04.2015 р. матеріали справи №   910/7197/14 було призначено на повторний автоматичний розподіл. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.04.2015 р., справа № 910/7197/14 була передана на розгляд судді Морозову С.М. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. суддею Морозовим С.М. було прийнято справу № 910/7197/14 до свого провадження, її розгляд призначено на 09.06.2015 р. 08.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи, клопотання № ГІОЦ-61/32 від 08.06.20105 р. про заміну неналежного відповідача ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» належним відповідачем – Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а також клопотання № ГІОЦ-61/31 від 08.06.2015 р. про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», Державне підприємство «Донецька залізниця», Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», державне територіально-галузеве об'єднання «Одеська залізниця», Державне підприємство «Південна залізниця», Державне підприємство «Придніпровська залізниця». Крім того, від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що його вини у відключенні позивача від взаємодії з АСК ПП УЗ немає, оскільки такі дії були вчинені на виконання розпорядження Укрзалізниці. Також, відповідач звертає увагу на те, що залізницями України були припинені договірні відносини з позивачем щодо надання йому права продажу проїзних (перевізних) документів. 09.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача – Державну адміністрацію залізничного транспорту України. Також, позивачем подані до суду письмові пояснення, в яких він відзначає, що вжив всіх заходів до одержання прибутку на підставі спірного Договору. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що порядок взаємодії між сторонами виключав можливість заміни одного підключення іншим, оскільки це впливало і на порядок роботи системи, і на розмір прибутку. За твердженням позивача, відповідач не мав права в односторонньому порядку розривати Договір, а тому дії останнього є протиправними та такими, що завдали позивачу збитків. Крім того, позивач зазначає, що вказані дії відповідача є лише спробою усунути з ринку надання послуг продажу квитків іншого суб'єкта господарювання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2015 р. відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну адміністрацію залізничного транспорту України, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача у справі на належного, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача, вирішення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб відкладено, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.06.2015 р. Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/733 від 16.06.2015 р. справу № 910/7197/14 призначено на повторний автоматичний розподіл, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Морозова С.М. В результаті повторного автоматичного розподілу зазначену справу передано на розгляд судді Ломаці В.С. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2015 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/7197/14 до свого провадження, її розгляд призначено на 15.07.2015 р. 16.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої просить поставити наступне запитання: Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача ТОВ «Експрес-2» розрахунок та розмір збитку (упущеної вигоди) завданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» від припинення з боку Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» взаємодії системи АСС «е-Квиток» та Автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями згідно умов договору від 29.10.2010 р. № ГІОЦ-15-2/10 за період з 06.04.2013 р. по 19.08.2013 р. та в якій сумі? Крім того, позивачем подано письмові заперечення на відзив відповідача, в яких він відзначає про безпідставність доводів останнього щодо неможливості роботи одночасно нової та старої системи продажу квитків, оскільки такі працювали спільно біля двох років. Також, позивач заперечує проти посилання відповідача на розірвання залізницями укладених з позивачем договорів щодо права продажу квитків. 16.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання № ГІОЦ-61/33 від 16.06.2015 р. про витребування у позивача в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України інформації за період з дати початку функціонування (реалізація квитків) сайтів http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua (після 05.04.2014 р.) ТОВ «Експрес-2» по                 16.06.2015 р., а саме: - кількість проданих проїзних/перевізних документів через електронні канали обслуговування ТОВ «Експрес-2», а саме через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; - кількість зарезервованих проїзних/перевізних документів через електронні канали обслуговування ТОВ «Експрес-2», а саме через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; - дохід, отриманий від проданих проїзних/перевізних документів через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; - дохід, отриманий від зарезервованих проїзних/перевізних документів через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua. 15.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представниками позивача та відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. Крім того, надійшли письмові пояснення від третьої особи-1, яка проти заявлених позовних вимог заперечила, та від позивача, який повторно наголосив на обґрунтованості позову. В судовому засіданні 15.07.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.08.2015 р. 29.07.2015 р., 03.08.2015 р., 04.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представниками позивача та відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, в тому числі письмові пояснення щодо предмету спору. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» наступну інформацію за період з дати початку функціонування (реалізація квитків) сайтів http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua (після 05.04.2014 р.) ТОВ «Експрес-2» по 16.06.2015 р., а саме: кількість проданих проїзних/перевізних документів через електронні канали обслуговування ТОВ «Експрес-2», а саме через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; кількість зарезервованих проїзних/перевізних документів через електронні канали обслуговування ТОВ «Експрес-2», а саме через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; дохід, отриманий від проданих проїзних/перевізних документів через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; дохід, отриманий від зарезервованих проїзних/перевізних документів через сайти http:/www.е-kvytok.com.ua та http://e-kvytok.kiev.ua; відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7197/14 на п'ятнадцять днів, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.08.2015 р. 11.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. 11.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подано клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2015 р. на підставі клопотання відповідача було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», Державне підприємство «Донецька залізниця», Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», Державне територіально-галузеве об'єднання «Одеська залізниця», Державне підприємство «Південна залізниця», Державне підприємство «Придніпровська залізниця», так як, на думку суду, рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки з огляду на те, що між зазначеними особами та позивачем на виконання наказу Укрзалізниці від 17.07.2008 р. №   329-Ц «Щодо впровадження технології оформлення проїзних (перевізних) документів через мережу Інтернет» було укладено договори № ПЗ/Л-088097/НЮ від 29.12.2008 р., № 9-499/08 від 07.11.2008 р., № 1 від 29.10.2008 р., № ОД/П-08-8118-НЮ від 26.11.2008 р.,                 № П/Л-082016/НЮ від 28.11.2008 р., № ПР/Л-0868/НЮ від 09.12.2008 р. відповідно, на підставі яких залізницями України надано позивачу, як агенту право забезпечувати можливість отримання платниками довідкової інформації про розгляд руху, наявність вільних місць, вартість проїзду тощо у поїздах та замовлень ПДВД та ЕДП через віддалені канали самообслуговування з використанням Інтернет-технологій за допомогою АСС «Е-квиток» та АСК ПП УЗ. 18.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких вона вказує на те, що на виконання телеграми Укрзалізниці від 05.04.2014 р. № Ц-2/11 з метою забезпечення єдиної технології оформлення проїзних документів через Інтернет, в тому числі і електронних, відповідачем було проведено процедуру відключення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток». При цьому, третя особа відзначає, що вона не мала можливості втручатись в діяльність відповідача щодо дотримання останнім передбаченої спірним Договором процедури його розірвання, оскільки вони є окремими юридичними особами. Також, третя особа-1 відзначає, що позивач до цього часу здійснює продаж проїзних/перевізних документів через одного з агентів відповідача, в результаті чого отримує дохід, що свідчить про те, що система АСС «е-Квиток» має технічні можливості підключення до АС ЕПД ПП, оскільки агенти відповідача підключені до неї, що в тому числі виключає причинно-наслідковий зв'язок між фактом направлення телеграми та наслідками дій відповідача. 21.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі. 25.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що у відключенні позивача від технічного супроводження немає вини відповідача, так як він діяв на підставі наказу Укрзалізниці, якій він підпорядкований. Спірний Договір за поясненнями відповідача укладався на виконання наказу Укрзалізниці від 17.07.2008 р. №   329-Ц і розривався на виконання розпорядження від 05.04.2014 р. № Ц-2/11. Відповідач відзначає, що агентські договори, укладені між позивачем та ДТГО «Південно-Західна залізниця», ДТГО «Львівська залізниця», ДТГО «Одеська залізниця», ДП «Південна залізниця», розірвані, а тому продовжувати технічне обслуговування позивача він не може. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивач продовжує продавати квитки в якості субагента одного з агентів відповідача. Крім того, від відповідача надійшли письмові заперечення на клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи. 26.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-6 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких вона вказує на те, що на виконання наказу Укрзалізниці від 17.07.2008 р. № 329-Ц було зобов'язано залізниці України укласти договори на оформлення проїзних документів через мережу Інтернет й на виконання вказаного наказу 28.11.2008 р. між позивачем (агент), АБ «Еспрес-Банк» (банк) та третьою особою-6 (залізниця) було укладено Договір про організацію надання послуг населенню з оформлення проїзних (перевізних) документів з використанням Інтернет-технологій № П/Л-082016/НЮ. Розпорядження Укрзалізниці від 05.04.2014 р. № Ц-2/11 відповідача було зобов'язано відключити взаємодію між автоматизованою системою керування пасажирськими перевезеннями Укрзалізниці та АСС «е-Квиток», а залізниці здійснити заходи щодо розірвання укладених договорів, в результаті чого третя особа-6 повідомила позивача про розірвання вказаного Договору. 27.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких вона вказує на те, що укладений з позивачем агентський договір № ПЗ/Л-088097/НЮ від 29.08.2008 р. розірвано відповідно до п. 6.2. з 20.04.2014 р., що підтверджується листом № Л-5/1100 від 07.04.2014 р. 31.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-4 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких вона вказує на те, що укладений з позивачем агентський договір № 1 від 29.10.2008 р. розірвано листом №   НЗЕ-10/1564 від 12.06.2014 р. про відкликання повноважень позивача. 01.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-5 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких вона вказує на те, що укладений з позивачем договір № ОД/Л-08-801д-НЮ від 29.11.2008 р. припинено листом №   НЗЕ-02/611 від 12.06.2014 р., а також, що його копія надана бути не може через знищення в силу закінчення термінів зберігання. Представники третіх осіб 1 та 3 в судове засідання 01.09.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб 1 та 3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. У судовому засіданні 01.09.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи та відкладення її розгляду. Розглянувши означене клопотання, суд звернув увагу на те, що відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на те, що станом на день розгляду клопотання справа № 910/7197/14 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, суд не вбачає достатніх підстав для введення до складу додатково двох суддів, у зв'язку з чим залишає подане позивачем клопотання без задоволення. Також, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66  69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. У судовому засіданні 01.09.2015 р. судом було розглянуто клопотання позивача щодо призначення судової експертизи у справі та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки на переконання суду, питання, які позивач просить поставити для вирішення перед судовим експертом, у даній справі не потребують застосування спеціальних знань. Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в             № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Від представника третьої особи-7 надійшли додаткові документи у справі. У судовому засіданні 01.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, які прибули в судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 24.09.2007 р. між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі – Укрзалізниця) та позивачем було укладено Договір від 24.09.2007 р. № 1122/07-ЦЮ «Про співробітництво та організацію взаємовідносин по реалізації проекту «Розробка та впровадження технологій оформлення електронних залізничних проїзних документів». 17.07.2008 р. Укрзалізницею, з метою впровадження технологій оформлення проїзних документів через Інтернет та забезпечення виконання робіт, передбачених Договором від 24.09.2007 р. №   1122/07-ЦЮ, було видано Наказ щодо впровадження технологій оформлення проїзних документів через мережу Інтернет № 329-Ц, яким зокрема відповідача було зобов'язано до 24.07.2008 р. укласти з позивачем необхідні договори. В подальшому між позивачем було укладено договори про організацію надання послуг населенню з оформлення проїзних (перевізних) документів через віддалені канали обслуговування з ДТГО «Львівська залізниця» - № 1 від 29.10.2008 р., з ДП   «Донецька залізниця» - № 9-499/08 від 07.11.2008 р., з ДТГО «Одеська залізниця» - № ОД/П-08-8118-НЮ від 26.11.2008 р., з ДП «Південна залізниця» - № П/Л-082016/НЮ від 28.11.2008 р., з ДП   «Придніпровська залізниця» - № ПР/Л-0868/НЮ від 09.12.2008 р., з ДТГО «Південно-Західна Залізниця» - № ПЗ/Л-088097/НЮ від 29.12.2008 р. На виконання п. 5 Наказу Укрзалізниці № 329-Ц від 17.07.2008 р., 29.10.2010 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги (код ДК 72.2034.000) з організації та забезпечення інформаційної взаємодії автоматизованої системи самообслуговування з оформлення електронних залізничних проїзних (перевізних) документів (далі – АСС «є - Квиток») та Єдиної автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями Укрзалізниці (далі – АСК ПП УЗ) (Додаток 2 до Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору, замовник зобов'язується прийняти належним чином надані Послуги і оплатити їх згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток 1 до Договору). Пунктом 2.5. Договору передбачено, що на підставі Акту наданих послуг замовник щомісячно здійснює оплату послуг протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання акту Сторонами, у розмірі зазначеному у Акті наданих послуг. Згідно з п. 3.2.1. Договору, виконавець зобов'язаний надавати Послуги якісно, відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 3.2.2. Договору, виконавець зобов'язаний усувати відзначені недоліки в 3-денний строк з моменту отримання повідомлення, або інший найкоротший технічно можливий строк, узгоджений обома Сторонами цього Договору, про що складається акт. Згідно з п. 3.2.3. Договору, виконавець зобов'язаний у випадку припинення інформаційної взаємодії АСК ПП УЗ та АСС е-Квиток в цілому, або її окремих компонентів (збоїв або зупинок в роботі системи), надавати необхідні рекомендації замовнику засобами телефонного зв'язку, або іншим способом (факс, електронна пошта), вживати заходів щодо усунення проблеми та, в разі необхідності, з повідомленням відповідальних представників замовника (Додаток 3 до Договору) забезпечувати участь фахівців у їх ліквідації в оперативному режимі. Відповідно до п. 3.2.4. Договору, виконавець зобов'язаний забезпечувати замовнику надання консультацій кваліфікованих фахівців. Згідно з п. 8.1. Договору, договір діє з дня його підписання Сторонами до 31.12.2010   р., а в частині фінансових розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, Відповідно до п. 8.2. Договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік за домовленістю сторін, якщо за один місяць (30 календарних днів) до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить письмово про його припинення. Згідно з п. 8.3. Договору, дострокове розірвання договору може мати місце за згодою замовника та виконавця або на підставах, передбачених діючим на території України цивільним законодавством. При цьому замовник та виконавець зобов'язуються повідомити в письмовому вигляді про свій намір із вказівкою причин розірвання Договору, Таке повідомлення повинно бути надіслано іншій стороні не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання Договору. 10.04.2012 р., з метою розширення сфери послуг у пасажирських перевезеннях до Євро 2012 та на виконання заходів Комплексної програми розроблення та впровадження автоматизованої системи застосування електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях, Укрзалізницею було видано Наказ №   129-Ц «Про впровадження автоматизованої системи продажу проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування», відповідно до якого відповідача було визначено організацією, відповідальною за впровадження Автоматизованої системи продажу електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування. Як зазначає відповідач, нова технологія продажу електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування передбачала підключення всіх агентів з продажу проїзних (перевізних) документів до системи АС ЕПД ПП на підставі типових агентських договорів. Відповідно до пояснень відповідача, він 17.09.2012 р. звернувся до позивача з листом № ГІОЦ-36/835 щодо укладення агентської угоди типового зразка, яким звертав увагу на те, що Укрзалізницею запроваджено нову технологію оформлення проїзних/перевізних документів через електронні канали обслуговування й повідомляв про умови співпраці. Як стверджує відповідач, вказана пропозиція позивачем була відхилена, проте позивач заперечує проти обставин отримання вказаного листа й протилежного відповідачем не доведено. 05.04.2014 р. Укрзалізниця телеграмою № Ц-2/11 доручила здійснити відключення взаємодії АСС «е-Квиток» та АСК ПП УЗ, з тих підстав, що як зазначає третя особа-1 в своїх поясненнях, діяльність позивача на умовах, що були передбачені договорами з залізницями і відповідачем стала неможливою через новий порядок підключення агентів, що принципово відрізняється від попереднього, а також з огляду на відкликання залізницями права позивача продавати квитки. 06.04.2014 р. відповідачем було відключено взаємодію між АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток». 07.04.2014 р. листом вих. №01-07/04 позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання пояснення з факту припинення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток» та з вимогою про поновлення підключення АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток». Того ж дня, 07.04.2014 р. відповідач листом за № ГІОЦ-36/313 від 07.04.2014 р. «Щодо розірвання договору» повідомив позивача про те, що відповідно до п. 8.3. Договору №   ГІОЦ-15-2/10 від 29.10.2010 р. його слід вважати розірваним з 06.04.2014 р. Разом з вказаним листом позивачу було передано проект Додаткової угоди № 2 від 05.04.2014 р. до Договору щодо припинення його дії. Як слідує з матеріалів справи, спір між сторонами виник в зв'язку з тим що на думку позивача, відповідачем було порушено умови Договору в частині забезпечення інформаційної взаємодії, доступу до АСК ПП УЗ з 06.04.2014 р., в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості отримання прибутку з продажу залізничних квитків, що призвело до збитків позивача у вигляді упущеної вигоди в розмірі 4 487 136,00 грн. за період з 06.04.2014   р. по 19.08.2014 р. Вказану суму збитків позивачем розраховано шляхом обрахунку суми доходів, які він отримав за період 06.04.2013 р. – 19.08.2013 р., тобто за період попереднього до спірного року, коли він мав доступ до системи продажу квитків. На обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 4 487 136,00 грн. за період з 06.04.2014 р. по 19.08.2014 р., позивач надав суду: 1)   Розрахунки упущеної вигоди за період з 06.04.2014 р. по 19.08.2014 р., 2) Звіти трансакції АСС «е-Квиток» з оплати послуг за документів за період з 23.05.2013 р. по 19.08.2013 р., 3) Зведені звітні данні про кількість та вартість послуг, що були надані з використанням АСС «е-Квиток» за період з 06.04.2013 р. по 19.08.2013 р. та 06.04.2014 р. Також, позивач надав суду Звіт про незалежну оцінку вартості упущеної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» від 08.10.2014 року, яку провів суб'єкт оціночної діяльності, член правління Київського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів». Згідно зі Звітом від 08.10.2014 р., ринкова вартість збитку ТзОВ «Експрес-2» становить за період з 06.04.2014 р. - 19.08.2014 р., - 4 636 600 грн. з округленням з врахуванням ПДВ й розрахована як відсоткова частка позивача у загальній кількості продажу квитків/бронювань на ринку, яка існувала в період 06.04.2013 р. – 19.08.2013 р., вирахувана від кількості продажу квитків/бронювань відповідачем за період 06.04.2014 р. – 19.08.2014 р., коли позивач був відключений від системи. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що він діяв на виконання розпорядження Укрзалізниці, у зв'язку з чим в його діях відсутня вина, встановлення якої є необхідним при доведенні вимог про стягнення збитків. Також, відповідач відзначає, що відключення позивача від АСК ПП УЗ було вимушеним, так як після впровадження нової технології продажу електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування, наявність окремої технології підключення позивача до системи призвела до зростання обсягів інформації, що обробляється, кількості одночасно працюючих програм, ускладнення їх алгоритмів і як наслідок значного збільшення використання ресурсів центрального комплексу АСК ПП УЗ. В результаті збільшення часу обробки повідомлень і навантаження системи могло статись виведення з ладу всієї системи на невизначений час та зупинка продажу квитків на території всієї України. Крім того, відповідач зауважує, що позивач наразі позбавлений права продавати квитки, оскільки договірні відносини між ним та третіми особами 2 – 7 були припинені. У свою чергу, позивач проти обставин припинення договорів з третіми особами 2 – 7 заперечує та відзначає про незаконність таких дій, з огляду на односторонній характер. Під час провадження у справі судом також встановлено, що ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» зверталось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» про дострокове розірвання Договору № ГІОЦ-15-2/10 від 29.10.2010 р. на надання інформаційних послуг, у зв'язку з істотною зміною обставин. Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 р. у справі № 910/11433/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015   р., в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що позивач у справі № 910/11433/14 не довів наявність усіх обов'язкових умов для розірвання договору, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Захист цивільних прав – це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором. При цьому, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами. Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 ЦК України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди або спричинення упущеної вигоди. Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи – безумовним наслідком такої протиправної поведінки. В даному випадку, позивач стверджує, що ним понесено збитки у формі упущеної вигоди. Слід зазначити, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Таким чином, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки. Отже, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 33/230-07 від 20.03.2008 р.). На переконання суду, вимоги позивача в частині відшкодування збитків у формі упущеної вигоди ґрунтуються саме на припущеннях. Так, суд погоджується з доводами позивача відносного того, що спірним Договором не було передбачено права відповідача в односторонньому порядку припиняти його дію. Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач не погодився на пропозицію відповідача розірвати спірний Договір, а тому відповідне питання мало вирішуватись в судовому порядку, що й було в подальшому здійснено відповідачем. Разом з тим, слід відзначити, що заявляючи вимоги про відшкодування збитків, позивач не доводить перед судом реальну кількість покупців квитків, які мали намір придбати їх саме у позивача у спірний період. Так, вираховуючи розмір упущеної вигоди, позивач бере за основу розмір доходу, отриманого ним в попередньому році, тобто фактично лише припускає, що він міг отримати аналогічний дохід і в спірний період. Інший підхід застосовано в наданому позивачем Звіті оцінювача, який визначає відсотковий показник частки доходів позивача на ринку продажу квитків за попередній рік та обраховує такий відсоток від загального доходу відповідача за спірний період, чим також фактично формує лише припущення, що у спірний період покупці квитків придбали б їх саме у позивача, якби той був підключений до системи. Водночас, потрібно враховувати, що у ринкових відносинах на рішення того чи іншого покупця щодо вибору продавця товарів, робіт, послуг, впливає значна кількість факторів, як і сама кількість покупців та їх потреба у відповідному обсязі товарів, робіт, послуг, у кожний окремий період є змінною величиною та залежить від різних чинників. Зокрема, основними факторами, що впливають на попит, є: ціни на товари та послуги; доходи споживачів; ціни на товари-замінники; сезонність; зміна смаку споживачів; кількість споживачів; очікування споживачів; зміна потреб і моди; реклама. Обрані позивачем для обрахунку збитків показники його доходів за 2013 рік опосередковані зокрема цінами реалізації квитків на залізничному транспорті, цінами на квитки на інші види транспорту, задіяному у відповідних напрямках сполучення, вподобаннях відповідних споживачів у видах транспорту, їх очікування від подорожі залізничним транспортом, обізнаності споживачів про послуги позивача, переваг послуг позивача перед іншими учасниками ринку, доступу споживачів до мережі Інтернет та бажання користуватись саме способом придбання (бронювання) квитків через мережу Інтернет. Вказані показники не є сталими в часі, а відповідно є лише припущенням висновки позивача про те, що якби він не був відключений від системи продажу квитків, то його б дохід мав би дорівнювати доходу за минулий період. Також, лише теоретичним припущенням є висновок оцінювача про те, що частки на ринку послуг з продажу квитків у 2014 році мали б відповідати часткам учасників у попередньому році. Позивачем не представлено суду реальних даних про те, скільки користувачів мережі Інтернет у спірний період відвідувало сайт, за допомогою якого позивач здійснював прийняття замовлень на придбання квитків та обробку відповідних запитів, в тому числі інформаційних, а також скільки з них намагалось здійснити замовлення квитків (їх бронювання), тобто мало реальний намір скористатись саме послугами позивача, проте не змогли реалізувати такі наміри через відключення позивача від системи АСК ПП УЗ. З урахуванням зазначеного суд визнає необґрунтованими заявлені позовні вимоги в цій частині та відмовляє в задоволенні позову про відшкодування збитків. Що стосується вимог про зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС «е-Квиток», суд визнає їх також такими, що не можуть бути задоволені, оскільки не доведено технічної можливості відновлення такої взаємодії з урахування впровадження іншої автоматизованої системи продажу проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування. Посилання позивача на те, що дві системи діяли одночасно протягом двох років до уваги судом наразі не приймаються, оскільки питання стосується технічної можливості функціонування систем станом на час вирішення судом спору по суті. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Оскільки заявлені позовні вимоги визнані судом необґрунтованими, у задоволенні позову необхідно відмовити. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. При цьому, суд також враховує, що згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1.          В задоволенні позовних вимог відмовити. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» (03049, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 25, код ЄДРПОУ 32978053) на користь Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 21, код ЄДРПОУ 21579381)   37 392 (тридцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та 37   149 (тридцять сім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.           3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.           4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 08.09.2015 р. Суддя                                                                                                             В.С. Ломака