Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/18567/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2015Справа №910/18567/15 За позовом  Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет Фокс"  про  стягнення 91 081,45 грн.                                                                                                                                                                                                         Суддя    Грєхова О. А. Представники сторін: від позивача: Павицька Т.Б. - представник за довіреністю; від відповідача: не з'явився. СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі за текстом – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет Фокс"  (далі за текстом – відповідач) про стягнення 91  081,45 грн. заборгованості, з якої: 45  331,91  грн. – основна заборгованість, 905,29 грн. – пеня, 25  538,21  грн. – інфляційні втрати, 1  407,29 грн. – 3% річних та 17  898,75 грн. – штраф. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору №3-П від 12.05.2014 здійснив поставку узгодженого сторонами товару, втім відповідач свої зобов'язання в частині оплати товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 порушено провадження у справі №910/18567/15 та призначено до розгляду на 07.09.2015. 07.09.2015 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 45  749,54  грн. заборгованості, з якої: 905,29 грн. – пеня, 25  538,21  грн. – інфляційні втрати, 1  407,29 грн. – 3% річних та 17  898,75 грн. – штраф. Розглянувши в судовому засіданні 07.09.2015 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку. Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити  розмір позовних вимог. Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 45  749,54  грн. Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2015 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У відповідності до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи. Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 12.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мет Фокс" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (продавець) укладено Договір №3-П, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує брухт та відходи чорних металів та оплачує його (п.  1.1 договору). За умовами п. 1.3. договору ціна поставки складає 2500,00 грн. без ПДВ за одну тону брухту по ДСТУ 4121-2002. Відповідно до п. 2.2. договору датою поставки вважається дата приймально-здавального акта форми №19 або видаткова накладна, які є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що оплата за поставлений металобрухт проводиться покупцем в безготівковій формі за цінами, що діють на момент поставки товару, на підставі приймально-здавального акта форми №19 або видаткової накладної в строк, не пізніше 5 днів з моменту поставки. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (п. 6.1. договору). На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу брухт чорних металів на загальну суму 308  322,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №556 від 16.05.2014, №595 від 22.05.2014, №596 від 27.05.2014, №597 від 30.05.2014, а також актами приймання металів чорних (вторинних) №24/1 від 24.06.2014, №16/1 від 16.07.2014 та №16/2 від 16.07.2014, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.                     Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару. Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором №3-П, оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45  331,91 грн. Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.  1 ст. 193 Господарського кодексу України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 2.3. договору сторони встановили, що оплата за поставлений металобрухт проводиться покупцем в безготівковій формі в строк, не пізніше 5 днів з моменту поставки. В той час як пунктом другим статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Враховуючи, що матеріалами справи підтверджений факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару. Втім, під час розгляду справи основний борг в сумі 45 331,91 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, в зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" зменшено розмір позовних вимог. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з п.п. 3.2., 3.3. договору у разі прострочення оплати за поставлений металобрухт покупець сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми недоплати за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів покупець крім пені сплачує штраф у розмірі 30% від суми недоплати. Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.п.  3.2.,  3.3. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 905,29  грн. за період з 22.07.2014 по 19.01.2015 та штраф в сумі 17  898,75 грн. За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011. Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 3.3. договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 3% річних в сумі 1  407,29  грн. та 25  538,21  грн. – інфляційних втрат за період з 22.07.2014 по 16.07.2015. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. В той же час, перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 24  817,10  грн., оскільки позивачем не враховано, що в липні 2015 року мала місце дефляція. Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет Фокс" (03061, м.  Київ, вулиця Ярослава Галана, будинок 2, квартира 124; ідентифікаційний код 37687308) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (04070, м.  Київ, вулиця П.Сагайдачного, будинок 12; ідентифікаційний код 14287666) 17  898 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 75 коп. штрафу, 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 29 коп. пені, 1  407 (одну тисячу чотириста сім)  грн. 29 коп. 3% річних, 24  817 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 10  коп. інфляційних втрат та 1  798 (одну тисячу сімсот дев'яносто вісім) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В решті позову відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено: 09.09.15 Суддя                                                                                           О.А. Грєхова